|
Слухати Книга Ісуса Навина розділ 14 сучасний переклад без музики
Слухати Книга Ісуса Навина розділ 14 сучасний переклад з текстом
1 А ось володіння Ізраїльтян, які вони успадкували в ханаанському краю, і якими їх наділили священик Елеазар та Ісус Навин, разом із начальниками Ізраїлевих племен, за батьківськими (патріархів) іменами. 2 Вони розподілили наділи дев’яти племенам і другій половині племені Манассії жеребкуванням, як і заповів ГОСПОДЬ через Мойсея, 3 оскільки Мойсей двом племенам і половині племені вже дав спадщину з іншого боку Йордану. Левіти спадщини між ними також не отримали, 4 тоді як сини Йосифа, Манассія і Єфрем, утворили два племені. Хоча левітам і не дали окремого земельного наділу, їм визначили певні міста для проживання та прилеглі до міст ділянки як пасовиська для їхньої худоби та для їхнього господарства. 5 Як ГОСПОДЬ заповів Мойсеєві, так Ізраїльтяни і вчинили, коли ділили землю. 6 В Ґілґалі нащадки Юди підійшли до Ісуса, й Халев, син Єфунея, кенезеєць, промовив до нього: Ти пам’ятаєш слова, які ГОСПОДЬ сказав Мойсеєві, чоловікові Божому, щодо мене і тебе в Кадеш-Барнеа. 7 Мені було сорок років, коли Мойсей, ГОСПОДНІЙ слуга, послав мене з Кадеш-Барнеа розвідати землю, і я приніс йому правдиву вістку за переконанням свого серця. 8 Мої брати, що ходили зі мною, посіяли страх і зневіру в серця людей, тимчасом як я цілковито був слухняним ГОСПОДУ, моєму Богові. 9 Того дня Мойсей, присягнувшись, сказав: Земля, по якій ступали твої ноги, належатиме, як спадщина, тобі й твоїм нащадкам навіки, тому що ти виявив повний послух ГОСПОДУ, моєму Богові. 10 Отже, ГОСПОДЬ зберіг мені життя, як і обіцяв. Вже минуло сорок п’ять років, відколи ГОСПОДЬ промовив ці слова до Мойсея. Протягом цих років Ізраїль мандрував пустелею, і от тепер мені вісімдесят п’ять років. 11 Але й сьогодні я почуваю себе сповненим сили, як і тоді, коли посилав мене Мойсей; і яка була моя сила тоді, така моя сила і тепер, — чи то до битви, чи до походу. 12 Тож дай мені ті гори, про які говорив ГОСПОДЬ того дня. Адже ти тоді сам чув, що там мешкають енакійці, а їхні міста великі й укріплені. Але сподіваюсь, що ГОСПОДЬ буде зі мною, і я вижену їх, як і сказав ГОСПОДЬ! 13 Поблагословив його Ісус, і дав Халевові, синові Єфунея, у наділ Хеврон. 14 З того часу Хеврон став належати кенезейцю Халеву, синові Єфунея, як спадщина аж до цього дня, тому що він цілковито був слухняним ГОСПОДУ, Богу Ізраїлю. 15 Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба (місто Арби), за ім’ям найвидатнішого мужа з енакійців. І край заспокоївся від війни. |