Головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Біблія онлайн Старий Завіт Книга Суддів Розділи з 1 по 21 сучасний переклад
Слухати Книга Суддів розділ 1 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 1 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 1 сучасний переклад

1 Йшов час, і після смерті Ісуса Ізраїльтяни звернулися до ГОСПОДА з запитанням: Хто з нас першим має виступити проти ханаанців, аби воювати з ними?
2 І ГОСПОДЬ сказав: Юда вирушить! Ось Я віддаю землю в його руки!
3 Тоді сини Юди звернулись до своїх братів, нащадків Симеона: Приєднайтесь до нас, щоб відвоювати в ханаанців визначену нам жеребкуванням спадщину, а потім ми підемо з вами аби відібрати вашу спадщину! І плем’я Симеона вирушило з ними.
4 Тож Юдине плем’я пішло, й ГОСПОДЬ віддав ханаанців та періззейців їм у руки; вони знищили біля Безеку десять тисяч чоловік.
5 У Безеку вони зіткнулися з Адоні-Безеком, воювали з ним і розбили ханаанців та періззейців.
6 Сам же Адоні-Безек кинувся тікати, але вони наздогнали його, схопили й повідтинали йому великі пальці на його руках та на його ногах.
7 Після того Адоні-Безек сказав: Сімдесят царів з відрубаними великими пальцями своїх рук і своїх ніг збирали крихти під моїм столом. Як учинив я, так відплатив і мені Бог! Його запровадили в Єрусалим, де він і помер.
8 Потім (після Безеку) Юдині нащадки виступили проти Єрусалима, здобули його, а його мешканців знищили мечем; саме ж місто спалили вогнем.
9 Після цього сини Юди вирушили, щоб воювати з ханаанцями, які жили в горах, на півдні, та на рівнинах узгір’я.
10 Далі Юдині нащадки виступили проти ханаанців, котрі мешкали в Хевроні. Раніше Хеврон називався Кір’ят-Арба. Вони розбили Шешая, Ахімана й Талмая.
11 А звідти вони вирушили проти мешканців Девіра, який раніше називався Кір’ят-Сефером.
12 Як відомо, Халев пообіцяв: Хто візьме Кір’ят-Сефер і заволодіє ним, тому віддам мою дочку Ахсу за дружину.
13 Здобув місто Отніїл, син Кеназа, молодшого брата Халева. Тому й віддав Халев за нього свою дочку Ахсу за дружину.
14 Так сталося, що коли Ахса прибула, то вона домовилась з Отніїлом просити у свого батька поле. Тож коли вона зійшла з осла, Халев запитав її: Що хочеш?
15 Вона відповіла йому: Дай мені разом з благословенням подарунок! Адже ти мені дав у придане суху південну землю, тому дай мені також водні джерела. І Халев дав їй Верхні і Нижні джерела.
16 Нащадки кенейця Реуїла, Мойсеєвого тестя, з Міста Пальм (Єрихона) пішли разом з нащадками Юди, в Юдейську пустелю, що на півдні Аради. Прийшовши туди, вони оселились серед місцевого населення.
17 А нащадки Юди вирушили разом зі своїми братами з племені Симеона; вони розбили ханаанців, що мешкали в Цефаті, віддавши його закляттю, і назвали те місто Хорма (спустошення).
18 Потім сини Юди завоювали Газу з її околицями, Ашкелон з його околицями та Екрон з його околицями.
19 І був ГОСПОДЬ з нащадками Юди, так що вони оволоділи всім нагірним краєм. Проте вони не змогли прогнати мешканців рівнини (поділля), оскільки в них були залізні колісниці.
20 А Халев отримав Хеврон, як і заповів Мойсей; він прогнав звідти трьох Енакових синів.
21 Сини Веніяміна не змогли вигнати євусейців, котрі мешкали в Єрусалимі, тому євусейці й досі мешкають у Єрусалимі з нащадками Веніяміна.
22 Так само й нащадки Йосифа виступили проти Бетеля, і ГОСПОДЬ був з ними.
23 Ще коли сини Йосифа вивідували Бетель, який раніше називався Луз,
24 розвідники побачили чоловіка, що виходив з міста, — вони сказали йому: Покажи нам, як краще пробратись у місто, й ми виявимо до тебе милосердя.
25 Він показав їм такий прохід у місто. Вони знищили мешканців міста мечем, а того чоловіка й усю його родину відпустили.
26 Той чоловік подався в край хеттейців, збудував там місто й назвав його Луз. Така його назва залишається до цього часу.
27 Що ж до нащадків Манассії, то вони не змогли оволодіти Бет-Шеаном, ані його околицями, ні Таанахом з його околицями; не прогнали і мешканців Дора, як і з його околиць, ані мешканців Ївлеама з його околицями, ні мешканців Меґіддо з його околицями. Ханаанцям пощастило втриматись у цій місцевості.
28 Але так сталось, що коли Ізраїль зміцнів, то змусив ханаанців платити данину, хоч повністю їх не подолав.
29 Нащадки Єфрема також не прогнали ханаанців, що мешкали в Ґезері; так що ханаанці й надалі живуть серед них (єфремлян) у Ґезері.
30 Так само й нащадки Завулона не прогнали мешканців Кітрона, як і мешканців Нагалола. Тому ханаанці й надалі живуть між ними, хоч і платять данину.
31 Нащадки Асира не прогнали мешканців Акко, а також мешканців Сидона, Ахлава, Акзіва, Хелби, Афека й Рехова.
32 Так і жили нащадки Асира серед ханаанців, мешканців краю, оскільки не прогнали їх.
33 Так само й нащадки Нефталима не прогнали мешканців Бет-Шемеша, ані мешканців Бет-Аната. Вони були змушені жити серед ханаанців, які мешкали в тому краю. Але мешканці Бет-Шемеша та Бет-Аната віддавали нефталимцям данину.
34 Аморейці ж витісняли Данових нащадків у гірські місцевості й не дозволяли їм сходити в долину.
35 Аморейці також проживали на узгір’ї Хересу, в Аялоні та в Шаалевіні, але, коли міць нащадків Йосифа стала потужнішою, ті (аморейці) стали платити данину.
36 Кордони аморейців сягали узвишшя Акраббім, — від Сели й далі вгору.
Слухати Книга Суддів розділ 2 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 2 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 2 сучасний переклад

1 ГОСПОДНІЙ ангел прийшов з Ґілґала в Бохім, і сказав: Я вивів вас із Єгипту і впровадив вас у край, про який присягався вашим прабатькам! Тоді Я сказав: Не порушу Мого Заповіту з вами повік.
2 Але й ви не повинні укладати Заповіт з мешканцями цього краю, а навпаки, маєте зруйнувати їхні жертовники! Проте ви Мене не послухали. Чому ж ви так учинили?
3 Тому і Я вирішив: Не проганятиму їх від вас! Вони будуть вашими ворогами, а їхні боги стануть для вас пасткою!
4 Коли ГОСПОДНІЙ ангел промовив ці слова до всіх Ізраїльтян, сталось таке, що народ почав уголос плакати.
5 Тому й назвали ту місцевість Бохім (ті, що плачуть). Там вони принесли ГОСПОДУ жертви.
6 Як же Ісус відпустив народ, і всі Ізраїльтяни розійшлись у свої наділи, аби оволодіти краєм,
7 то народ служив ГОСПОДУ в усі дні життя Ісуса й пізніше, поки були живі старійшини, що пережили Ісуса й були очевидцями великих ГОСПОДНІХ звершень, які Він учинив для Ізраїлю.
8 Але ГОСПОДНІЙ слуга, Ісус Навин, у віці ста десяти років помер.
9 Його поховали у межах його спадщини, — в Тімнат-Хересі, на Єфремовому плоскогір’ї, що на північ від гори Ґааш.
10 А коли все те покоління приєдналось до своїх прабатьків, а після них постало інше покоління, що не знало ГОСПОДА, ані величних звершень, які Він учинив для Ізраїлю,
11 то Ізраїльтяни почали чинити зло перед ГОСПОДОМ та служити Ваалам.
12 Вони залишили ГОСПОДА, Бога своїх прабатьків, Який вивів їх з єгипетського краю, і пішли за іншими богами, — за богами навколишніх народів. Вони поклонялися їм, викликаючи тим ГОСПОДНІЙ гнів.
13 Свого ГОСПОДА вони залишили, а служили Ваалу та Астарті.
14 Тому ГОСПОДНІЙ гнів запалав на Ізраїль, і Він віддав їх у руки злочинців, які їх грабували, — віддав їх у руки їхніх ворогів, які були довкола, так що вони вже не змогли встояти перед своїми ворогами.
15 В усьому, що б вони не розпочинали, ГОСПОДНЯ рука була їм на зло, — як і попереджав ГОСПОДЬ, та як ГОСПОДЬ їм присягався. І стало їм дуже важко.
16 Тоді ГОСПОДЬ почав запроваджувати поміж ними суддів, котрі їх рятували від рук їхніх грабіжників.
17 Але ж вони, чинячи розпусту з чужими богами, не слухались і своїх суддів. Поклоняючись їм, вони швидко зійшли з правдивої дороги, якою йшли їхні прабатьки, котрі дотримувались Господніх Заповідей! Вони не діяли за їхнім прикладом…
18 Коли ГОСПОДЬ висував з-посеред них суддів, то з тими суддями перебував і ГОСПОДЬ. Він рятував їх з рук їхніх ворогів протягом усього життя судді, адже ГОСПОДЬ співчував їм, оскільки чув їхні стогони, коли ті (вороги) пригноблювали та мучили їх.
19 Але щойно суддя помирав, вони знову впадали в розпусту, витворяючи гірше від своїх батьків; слідуючи за іншими богами, вони їм служили й поклонялися їм, не залишаючи ні своїх поганих звичок, ні своєї злочинної поведінки.
20 Тому знову запалювався ГОСПОДНІЙ гнів на Ізраїль. Він говорив: Оскільки цей народ порушив Мій Заповіт, який Я уклав з їхніми прабатьками, й він не слухається Мого голосу,
21 тому Я більше не проганятиму з-перед них жодного з тих народів, які залишив Ісус ще до своєї смерті,
22 аби ще раз пересвідчитись через них щодо Ізраїлю, — чи вони будуть дотримуватись ГОСПОДНЬОЇ дороги, й ходитимуть нею, як дотримувались їхні прабатьки, чи зійдуть з неї.
23 Ось чому ГОСПОДЬ залишив деякі народи, не проганяючи їх зразу, й не віддав їх у руки Ісуса.
Слухати Книга Суддів розділ 3 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 3 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 3 сучасний переклад

1 А оце ті народи, які залишив ГОСПОДЬ в ханаанському краю, аби через них випробувати Ізраїль, — усіх тих, котрі не знали про всі війни в Ханаані,
2 і лише з єдиною метою, аби наступні покоління Ізраїлю зрозуміли й самі навчились воювати, оскільки раніше такого досвіду у них не було.
3 Такими народами були п’ять князівств филистимців, а також усі ханаанці, сидонці та гіввійці, які живуть у нагірному Лівані, — від гори Баал-Хермон і до входу в Хамат.
4 Вони залишились для того, аби через них випробовувати Ізраїль, й переконатись, чи вони будуть дотримуватись ГОСПОДНІХ Заповідей, які Він заповів їхнім прабатькам через Мойсея.
5 Тому Ізраїльтяни й мешкали серед ханаанців, хеттейців, аморейців, періззейців, гіввійців і євусейців.
6 Вони брали собі їхніх дочок за дружин, а своїх дочок віддавали за дружин їхнім синам, й служили їхнім богам.
7 Таким чином Ізраїльтяни творили злочин перед ГОСПОДОМ, — забувши про ГОСПОДА, свого Бога, вони служили Ваалам і Астартам.
8 Тоді запалав ГОСПОДНІЙ гнів на Ізраїль, і Він віддав їх у руки Кушан-Рішатаїма, месопотамського царя Арам-Нагараїма. Ізраїльтяни служили Кушан-Рішатаїму вісім років.
9 Коли ж Ізраїльтяни заголосили до ГОСПОДА про допомогу, ГОСПОДЬ підняв визволителя Ізраїлю, котрий їх врятував, — Отніїла, сина Кеназа, — молодшого брата Халева.
10 На ньому був ГОСПОДНІЙ Дух, і він став суддею Ізраїлю. Він розпочав війну, й ГОСПОДЬ віддав у його руки Кушан-Рішатаїма, арамського царя. Він (Отніїл) отримав перемогу над Кушан-Рішатаїмом.
11 Після того край мав спокій сорок років. Але Отніїл, син Кеназа, помер,
12 і діти Ізраїля продовжували робити зло перед ГОСПОДОМ. Оскільки ж вони не переставали чинити злочини перед ГОСПОДОМ, то ГОСПОДЬ дав силу моавському цареві Еґлону для перемоги над Ізраїлем.
13 Отже він, об’єднавши навколо себе аммонійців та амалекітянців, вирушив і розгромив Ізраїль, захопивши Місто Пальм (Єрихон).
14 Після цього Ізраїльтяни служили моавському цареві Еґлону вісімнадцять років.
15 Тоді Ізраїльтяни знову заголосили до ГОСПОДА про допомогу, й ГОСПОДЬ дав їм визволителя Егуда, сина Ґери, нащадка Веніяміна, — чоловіка, в якого чинною була ліва рука (лівша). Ізраїльтяни послали через нього допомогу моавському цареві Еґлону.
16 Егуд перед тим зробив собі двосічного меча довжиною в лікоть і підперезав його під своїм плащем з правого боку.
17 Отже, він прибув з даниною до моавського царя Еґлона. Еґлон же був дуже гладкою і повною людиною.
18 Закінчивши викладати данину, Егуд відіслав людей, котрі несли данину,
19 а сам повернувся від бовванів, що біля Ґілґала, й сказав Еґлону: Є в мене таємне слово до тебе, царю! А той сказав: Тихо! Негайно від нього вийшли всі, що стояли біля нього.
20 Егуд увійшов до нього, коли цар сидів у горішній прохолодній світлиці, призначеній виключно для нього особисто. І Егуд сказав: Маю для тебе слово від Бога. У відповідь той підвівся зі свого трону.
21 Тоді Егуд вихопив своєю лівою рукою меча, що був з правого боку, і встромив йому в живіт,
22 так що за лезом увійшла також рукоятка, й жир зімкнувся навколо леза, оскільки він не витягнув меча з його живота, бо той ввійшов до кінця.
23 Тоді Егуд вийшов до передпокою, закривши за собою двері горішньої світлиці, й замкнув їх.
24 Щойно він вийшов, як прийшли царські слуги, але, побачивши, що двері горішньої кімнати замкнуті, сказали: Напевно, він у прохолодній комірці залагоджує свої потреби.
25 Вони чекали, аж поки почали непокоїтись: чому цар так довго не відкриває дверей горішньої кімнати. Тоді вони взяли ключ і відчинили, — аж ось їхній володар лежить на землі мертвий!
26 За той час, поки вони чекали, Егуд утік. Утікаючи, він проминув бовванів, і сховався в Сеірі.
27 Прибувши сюди, не гаючи часу Егуд, затрубив у трубу на Єфремовому узгір’ї; звідти він спустився вже на чолі цілого Ізраїльського війська.
28 Він (Егуд) видав клич: Поспішайте за мною, адже ГОСПОДЬ видав ваших ворогів моавійців у ваші руки! Вони пішли за ним, й захопили йорданські переправи до Моаву, не дозволяючи нікому переходити.
29 За той час вони знищили близько десяти тисяч моавійців, — усіх високих на зріст і сильних мужів, так що жодний з них не втік.
30 Того дня Моав був упокорений під владу Ізраїлю, і край мав спокій протягом вісімдесяти років.
31 Після нього (Егуда) постав Шамґар, син Аната, і звичайним довгим києм-рожном для волів знищив близько шістсот чоловік филистимців. Він також визволив Ізраїль.
Слухати Книга Суддів розділ 4 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 4 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 4 сучасний переклад

1 Після смерті Егуда Ізраїльтяни знову почали чинити зло перед ГОСПОДОМ.
2 Тому ГОСПОДЬ віддав їх у руки ханаанського царя Явіна, який владарював у Хацорі. Головнокомандувачем його війська був Сісера, який мешкав у Харошет-Ґоїмі.
3 І знову Ізраїльтяни заволали до ГОСПОДА, адже він (Явін) мав дев’ятсот залізних колісниць, і протягом двадцяти років дуже пригноблював Ізраїльтян.
4 Суддею в Ізраїлі в той час була пророчиця, дружина Лаппідота, Девора.
5 Вона сиділа під Пальмою Девори між Рамою та між Бетелем на Єфремовому узгір’ї, а Ізраїльтяни приходили до неї, щоб розсуджувати справи.
6 Вона послала заклик до Барака, Авіноамового сина, з Нефталимового Кедеша, такого змісту: Так говорить ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю: Вирушай і йди до гори Тавор, взявши з собою десять тисяч мужів з нащадків Нефталима та з нащадків Завулона!
7 Я ж приведу до тебе, до потоку Кішон, Сісеру, начальника війська Явіна, разом з його колісницями та його військом, і віддам його в твої руки.
8 А Барак їй відповів: Якщо підеш зі мною, то і я піду, а якщо не підеш зі мною, то не піду і я!
9 А вона відповіла: Я неодмінно піду з тобою, але тоді слава від того походу, який здійснюватимеш, дістанеться не тобі, адже ГОСПОДЬ видасть Сісеру в руки жінки! Девора встала й вирушила з Бараком до Кедеша.
10 Тож Барак скликав до Кедеша воїнів від племені Завулона та Нефталима, — десять тисяч мужів пішли дружно за ним. Пішла з ним також і Девора.
11 В той час кенеєць Хевер відокремився від кенейців, тобто від нащадків Ховава, родича Мойсея, і поставив свій намет біля дуба Цаананім, що неподалік Кедеша.
12 Коли ж Сісері донесли, що Барак, син Авіноама, зійшов на гору Тавор,
13 то Сісера зібрав усі свої колісниці. У кількості в дев’ятсот залізних бойових колісниць, він вирушив з усім своїм військом з Харошет-Ґоіма до потоку Кішон.
14 В той час Девора промовила до Барака: Вирушай, адже це той день, у який ГОСПОДЬ видасть Сісеру в твої руки! Ось ГОСПОДЬ вже пішов перед тобою! Тож Барак, разом з десятьма тисячами воїнів зійшов з гори Тавор.
15 З появою Барака та його виблискуючих мечів на Сісеру з усіма його колісницями та всім його військом ГОСПОДЬ навів сум’яття й паніку, так що Сісера зіскочив з колісниці, й побіг пішки.
16 Барак же переслідував колісниці та його військо аж до Харошет-Ґоіма. Тоді полягло від меча все військо Сісери, — жоден з воїнів не врятувався.
17 Що ж до самого Сісери, то він ледве добіг до намету дружини кенейця Хевера, оскільки між хацорським царем Явіном та між родиною кенейця Хевера був мир.
18 Яїл вийшла назустріч Сісері й сказала йому: Зайди, мій володарю, зайди до мене, — не бійся! Він зайшов до неї в намет, і вона накрила його покривалом.
19 Тоді він її попросив: Дай мені, будь ласка, трохи напитись води, бо мене мучить спрага. Вона відкрила бурдюк з молоком, напоїла його і знову накрила.
20 Він же сказав їй: Стань при вході в намет і, якщо хтось прийде й запитає тебе, чи тут хтось є, то відповідай: Немає нікого!
21 Потім Яїл, дружина Хевера, взяла наметовий кілок, вхопила в руку молоток і крадькома підійшла до нього. Він, змучений, міцно спав. Підступивши, вона вбила кілок у його скроню, так що він увійшов у землю. Так він (Сісера) помер.
22 Побачивши Барака, який переслідував Сісеру, Яїл вийшла йому назустріч і промовила до нього: Ходи-но, я покажу тобі чоловіка, якого ти шукаєш! Увійшовши в намет, він побачив мертвого Сісеру з кілком у своїй скроні!‥
23 У той день Бог упокорив перед Ізраїльтянами ханаанського царя Явіна.
24 Після цього рука Ізраїльтян зміцнювалась і ставала все тяжчою над ханаанським царем Явіном, доки вони цілком не знищили цього ханаанського володаря на ім’я Явін.
Слухати Книга Суддів розділ 5 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 5 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 5 сучасний переклад

1 Того дня Девора та Барак, син Авіноама, заспівали пісню такого змісту:
2 За те, що в Ізраїлі постають вожді, й народ добровільно підіймається на боротьбу, благословіте ГОСПОДА!
3 Послухайте, царі, візьміть до уваги вельможі! Адже я співатиму ГОСПОДУ, я вихвалятиму ГОСПОДА, Бога Ізраїлю!
4 ГОСПОДИ, коли Ти виходив із Сеіру, коли вирушав Ти з полів едомських, то здригалась земля, небеса проливались дощем, а хмари кропили водою.
5 Гори плавились від присутності ГОСПОДА, — як отой Сінай перед ГОСПОДОМ, Богом Ізраїлю.
6 За днів Шамґара, сина Аната, як і за днів Яїли, спорожніли дороги, так що подорожні, які ходили прямими дорогами, мусіли йти обхідними стежками.
7 Не стало селян в Ізраїлі, вони перевелись, аж поки не повстала я, Девора; адже я стала матір’ю в Ізраїлі!
8 Коли обрали собі нових богів, тоді почалась в брамах війна; хіба можна було перед тим побачити щит або спис у сорока тисяч Ізраїлю?!
9 Серце моє — з керівниками Ізраїлю, а також з добровольцями народу, — благословіте ГОСПОДА!
10 Ви, котрі їздите на білих ослицях, котрі засідаєте на килимах, або проходжаєтесь дорогами, прославляйте, і то
11 голосніше від тих, котрі ділять здобич біля криниць, — скрізь сповіщайте про благодіяння ГОСПОДНІ; благодіяння учинені для населення Ізраїлю. Після цього ГОСПОДНІЙ народ подався до своїх брам.
12 Прокинься, прокинься, Деворо! Збудися, підіймись і заспівай пісню! Повстань, Бараку, й захоплюй у полон, поневолюй своїх бранців, Авіноамів сину!
13 Тоді й залишок приєднавсь до вельмож, — ГОСПОДНІЙ народ пішов зі мною проти витязів!
14 Прийшли воїни з нащадків Єфрема, чиє коріння в краю Амалека; за тобою пішли веніямінці, приєднавшись до твоїх воїнів. Від Махіра прийшли провідники, а від племені Завулона ті, що володіють тростинами писарів.
15 З Деворою можновладці племені Іссахара, — нащадки Іссахара, разом з Бараком, в одному строю кинулись у долину. І лише загони нащадків Рувима у великих роздумах…
16 Для чого ти сидів без діла між двома кошарами, — хіба для того щоб вислуховувати мекання овець?! Так, у загонах нащадків Рувима — великі вагання…
17 Гілеад живе собі спокійно з іншого боку Йордану. А нащадки Дана чомусь перебувають на кораблях?! Покоління Асира замешкало собі на морському узбережжі, живе спокійно біля своїх заток.
18 І лише нащадки Завулона кинули виклик смерті, а з ними покоління Нефталима на плоскогір’ях полів.
19 Прийшли царі, й почалась битва, — ханаанські царі запекло воювали під Таанахом біля вод Меґіддо, але срібло так і не дісталось їм на здобич…
20 Навіть небесні зорі вступили у битву, — зі своїх орбіт воювали з Сісерою;
21 потік Кішон позмивав їх, стародавній потік, кішонський потік! Сповнись мужністю, душе моя!
22 Доноситься тупіт кінських копит від шаленого бігу, — від швидкої їзди їхніх вершників!
23 Прокляніть Мероз, — сказав ГОСПОДНІЙ ангел, — неодмінно прокляніть його мешканців через те, що вони не прийшли на допомогу ГОСПОДУ! Не прийшли допомогти ГОСПОДУ в боротьбі з ворожими воїнами!
24 Благословенна з-поміж жінок Яїл, дружина кенейця Хевера, — серед інших жінок у наметах вона особливо буде благословенною.
25 Він попросив води, а вона дала молока, — у чаші витязів піднесла йому вершки.
26 Свою ліву руку простягнула до кілка, а в свою правицю взяла молоток робітника! Вона молотком вдарила Сісеру й розбила йому голову, — наскрізь пробила його скроню.
27 Він звалився до її ніг, — впав і лежить; до її ніг схилився і впав! На тому місці, куди поточився, нещасний і помер…
28 Виглядає у вікно і голосить за віконними ґратами матір Сісери. Чому бариться з прибуттям його (сина) колісниця? Чому не чути тупотіння його коней?
29 Відповідають їй досвідчені жінки-княгині, — та й вона сама себе потішає:
30 Напевно вони натрапили й ділять здобич: по одній дівчині, а то й по дві на кожного воїна; а частка Сісери, — різнокольорова одежа, як здобич. А для нас зі здобичі — по дві гаптовані різнобарвні тканини, аби пов’язати довкола шиї…
31 Такий кінець усіх Твоїх ворогів, ГОСПОДИ! А ті, котрі Тебе люблять, уподібняться сонцю, коли воно сходить в усій своїй силі!‥ Після цього край мав спокій сорок років.
Слухати Книга Суддів розділ 6 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 6 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 6 сучасний переклад

1 Але Ізраїльтяни знову почали творити зло перед ГОСПОДОМ, і ГОСПОДЬ віддав їх на сім років у руки мідіянців.
2 Важкою стала рука мідіянців над Ізраїлем. Тому Ізраїльтяни зі страху перед мідіянцями змушені були робити собі в горах сховища, — печери й недоступні місця в скелях.
3 Часто траплялось: щойно Ізраїльтяни засіють поля, — наскочать мідіянці, амалекітянці та інші племена зі сходу, влаштовують
4 проти них табори й нищать весь урожай краю аж до околиць Ґази, не залишаючи на прожиток Ізраїлю нічого: ні вівці, ні вола, ні осла.
5 Адже вони приходили разом зі своєю худобою та зі своїми наметами; їх прибувало так багато, наче рої сарани, — адже ні їм, ні їхнім верблюдам не було числа. Вони приходили, щоб спустошувати край.
6 Через набіги мідіянців край цілком зубожів, і тоді Ізраїльтяни почали волати до ГОСПОДА.
7 Коли Ізраїльтяни волали до ГОСПОДА про захист від мідіянців,
8 то ГОСПОДЬ послав до Ізраїльтян чоловіка-пророка, який сказав їм слова ГОСПОДА, Бога Ізраїлю: Я вивів вас із Єгипту, — випровадив вас з країни поневолення.
9 Я визволив вас від рук єгиптян і від усіх ваших гнобителів. Прогнавши їх з-перед вас, Я дав вам їхні землі.
10 Тоді Я вам сказав: Я — ГОСПОДЬ, ваш Бог, тому не бійтесь аморейських богів, у краю яких ви живете! Але ж ви не послухались Мого голосу…
11 Після того прийшов ГОСПОДНІЙ ангел, і сів в Офрі під дубом Йоаша, нащадка Авієзера, в той час коли його син, Гедеон, ховаючись від мідіянців, молотив пшеницю у чавильні для винограду.
12 ГОСПОДНІЙ ангел з’явився йому і привітав його: ГОСПОДЬ з тобою, хоробрий воїне!
13 А Гедеон йому відповів: О, мій Владико! Якщо ГОСПОДЬ є з нами, то чому нас усе це спіткало? Де всі ті Його чудеса, про які нам розповідали наші батьки, кажучи: Хіба не ГОСПОДЬ вивів нас із Єгипту? А тепер ГОСПОДЬ залишив нас, віддавши нас у руки мідіянців!
14 Але ГОСПОДЬ, повернувшись до нього, сказав: Іди і, як могутній воїн, врятуй Ізраїль з рук мідіянців! Адже Я тебе посилаю!
15 Та Гедеон йому відповів: О, мій Владико! Як же я врятую Ізраїль? Адже моя родина найслабша в племені Манассії, а я наймолодший у сім’ї свого батька.
16 Але ГОСПОДЬ запевнив його: Я буду з тобою, і ти знищиш мідіянців, як одного чоловіка.
17 Однак Гедеон попросив Його: Якщо я здобув Твою прихильність, то покажи мені якусь ознаку, що це Ти розмовляєш зі мною!
18 Отже, не відходь звідси, доки я не повернусь до Тебе й не принесу мій дар, який покладу перед Тобою. А Той відповів: Я залишатимусь тут, доки ти не повернешся.
19 Гедеон пішов і приготував козеня з отари, а також прісні хліби з однієї ефи борошна; він поклав м’ясо в кошик, а юшку налив у горщик і приніс до Нього під дуб, та й поклав перед Ним.
20 А Божий ангел сказав йому: Візьми м’ясо та прісні хліби й поклади на он тому камені, а юшку вилий на них. Гедеон так і зробив.
21 ГОСПОДНІЙ ангел простягнув палицю, яку тримав у руці, та її кінцем доторкнувся до м’яса й прісного хліба, — і вийшов вогонь зі скелі, й поглинув м’ясо та прісні хліби. І ГОСПОДНІЙ ангел зник з-перед його очей.
22 Тоді Гедеон усвідомив, що це дійсно був ГОСПОДНІЙ ангел, тому Гедеон вигукнув: Горе мені, Владико ГОСПОДИ, адже я бачив ГОСПОДНЬОГО ангела обличчям в обличчя!
23 Але ГОСПОДЬ сказав йому: Мир тобі! Не бійся, — ти не помреш!
24 І збудував там Гедеон жертовник ГОСПОДУ, й назвав його: ГОСПОДЬ — це мир! Він ще й досі є в Авієзеровій Офрі.
25 Так сталося, що тієї ж ночі, ГОСПОДЬ сказав йому: Візьми теля зі стада твого батька, і ще одного семилітнього бичка, та зруйнуй жертовник Ваала, який належить твоєму батькові; зрубай також священне дерево (Астарти), що біля нього,
26 а на тому постаменті споруди належним чином жертовник ГОСПОДУ, твоєму Богові. Після цього візьмеш того другого бичка, приготуй як годиться і принеси його в жертву всепалення на дровах отого священного дерева, яке ти зрубаєш.
27 Тож Гедеон взяв десять чоловік зі своїх слуг, і вчинив так, як сказав йому ГОСПОДЬ. Проте, побоюючись домашніх, що були з його батьком, та мешканців міста, замість того, щоб робити усе це вдень, він виконав Божий наказ уночі.
28 І коли рано-вранці повставали мешканці міста, й побачили зруйнований жертовник Ваала, а священне дерево (Астарти), що біля нього, зрубане; зауважили також новозбудований жертовник, і на ньому принесеного в жертву того семилітнього бичка,
29 то почали запитувати один одного: Хто таке міг зробити? Після досліджень та розпитувань сказали: Це зробив Йоашів син Гедеон!
30 Тоді чоловіки того міста сказали до Йоаша: Виведи свого сина, адже він має померти, оскільки зруйнував жертовника Ваала, та зрубав священне дерево, яке було біля нього!
31 Але Йоаш відповів усім, котрі стояли навколо нього: Хіба це вам заступатись за Ваала? Хіба це ви маєте його рятувати? Хто заступатиметься за нього, той до ранку сам загине! Адже якщо він є богом, нехай він сам за себе і постоїть, оскільки зруйновано саме його жертовник!
32 Того дня Гедеона назвали Єрувваал, сказавши: Нехай з ним (Гедеоном) судиться Ваал за те, що він зруйнував його жертовника.
33 Якраз тоді всі мідіянці, амалекітянці, а також східні племена, об’єдналися разом, перейшли Йордан й отаборились у Єзреельській долині.
34 В той час ГОСПОДНІЙ Дух зійшов на Гедеона, й він затрубив у трубу, скликавши таким чином увесь рід Авієзера, аби йти за ним.
35 Крім того, Гедеон розіслав вісників до всього племені Манассії; вони також зібрались навколо нього. Він послав гінців і до Асира, до Завулона та до Нефталима, — і вони приєднались до нього.
36 І Гедеон сказав Богові: Якщо моєю рукою будеш рятувати Ізраїль, як Ти обіцяв,
37 то ось я кладу на току вовняну шкуру; якщо роса впаде лише на саме руно шкури, а вся земля навколо буде сухою, то я знатиму, що Ти спасаєш Ізраїль моєю рукою, як Ти говорив.
38 Так і сталось: вставши на другий день уранці, він віджав шкуру, вичавивши з руна шкури повну чашу води.
39 Але Гедеон знову промовив до Бога: Нехай не запалає проти мене Твій гнів, якщо я попрошу Тебе ще раз. Дозволь мені ще раз зробити пробу на шкурі: тож нехай тільки саме руно шкури залишиться сухим, тоді як навколо на землі буде роса.
40 Наступної ночі Бог так і учинив: було сухим лише саме руно шкури, а на всій землі навколо була роса.
Слухати Книга Суддів розділ 7 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 7 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 7 сучасний переклад

1 Вранці Єрувваал, тобто Гедеон, виступив з усім народом, що був з ним; вони отаборились біля джерела Харод. Табір мідіянців був розташований у долині з північного боку пагорба Море.
2 Тоді ГОСПОДЬ сказав Гедеону: Надто численне в тебе військо; Я не зможу віддати мідіянців у ваші руки, аби пізніше Ізраїль не вихвалявся переді Мною, кажучи: Ми самі себе врятували!
3 Тому оголоси, щоб почув кожен у війську, й скажи: Хто боязливий й тремтить від страху, нехай повертається додому, негайно залишивши Гілеадське узгір’я. Таким чином зразу відійшло двадцять дві тисячі чоловіків, а десять тисяч залишилося.
4 Але ГОСПОДЬ промовив до Гедеона: Ще надто багато людей залишилось. Тож веди їх до води, і там, замість тебе, Я їх випробую. Буде так: той, на кого Я тобі вкажу, що він піде з тобою, — той і піде з тобою. Проте жоден з тих, про кого тобі скажу, що він не піде з тобою, — такий не повинен залишатись.
5 Отже, Гедеон привів народ до води. Там ГОСПОДЬ сказав йому: Кожного, хто хлебтатиме воду язиком, як хлебче собака, постав такого окремо; так само постав окремо кожного, хто буде пити, стаючи навколішки.
6 В результаті кількість тих, котрі зачерпували воду рукою й, підносячи до рота, хлебтали, виявилось триста чоловік, а решта всіх людей, щоб напитись води, ставали навколішки.
7 І ГОСПОДЬ сказав Гедеонові: Отими трьома сотнями мужів, які хлебтали воду, Я вас врятую і віддам мідіянців у твої руки, а решта всіх мужів народу нехай повертаються, — кожен у свою місцевість.
8 Тож вони взяли запаси їжі для військового загону та їхні сурми, а решту всіх Ізраїльських воїнів Гедеон відіслав до своїх наметів, затримавши біля себе лише триста мужів. А в цей час табір мідіянців стояв нижче від них, у долині.
9 І от тієї ночі ГОСПОДЬ звелів Гедеону: Вставай, і можеш нападати на ворожий табір, оскільки Я його віддав у твої руки!
10 Якщо ж боїшся негайно вирушати, то спустися зі своїм слугою Пурою до табору сам
11 і послухай, що там говорять. Після того ти наберешся сміливості й нападеш на табір. Отже, Гедеон разом зі своїм слугою Пурою спустились до крайнього намету озброєних охоронців табору.
12 У той час мідіянці, амалекітянці та інші племена сходу, які розташувались у долині, були настільки численні, наче сарана, — навіть їхніх верблюдів було без ліку, — їх було так багато, як піску, що на березі моря.
13 Коли Гедеон підійшов до крайнього намету, то почув, як один воїн розповідав своєму товаришу сон. Він говорив, що йому наснилось: Дивлюсь, — каже він, — аж котиться по табору мідіянців буханець ячмінного хліба; він вдарив у намет так, що намет впав, перевернувся й зруйнувався.
14 Відповідаючи, його товариш сказав: Це ніщо інше, як тільки меч Ізраїльтянина Гедеона, Йоашового сина! Бог видав у його руки мідіянців і весь цей табір!
15 Почувши розповідь про сон та його тлумачення, Гедеон віддав славу Богу, повернувся до Ізраїльського табору і сказав: Вставайте, бо ГОСПОДЬ віддав у ваші руки табір мідіянців!
16 Розділивши триста чоловіків на три загони, він сказав, аби кожен воїн взяв у руки сурму та порожній глечик; всередині глечиків мають бути смолоскипи.
17 Гедеон сказав їм: Дивіться на мене й робіть те, що робитиму я! Ось я йду на самий край табору, й що там робитиму я, те робіть і ви.
18 Щойно засурмлю я разом з усіма тими, що зі мною, то сурміть тоді й ви довкола всього табору, голосно вигукуючи: За ГОСПОДА та Гедеона!
19 Отже, Гедеон і ті сто воїнів, що були з ним, прийшли до краю мідіянського табору, на початку середньої нічної сторожі, зразу після зміни вартових; вони засурмили й розбили глечики, що були в їхніх руках.
20 У ту мить засурмили також усі три загони й розбили свої глечики; тепер кожен з них тримав у своїй лівій руці смолоскип, а в своїй правій руці — сурму, щоб сурмити, вигукуючи: Меч ГОСПОДА та Гедеона!
21 Кожен з них стояв на своєму місці довкола табору, в той час як у самому таборі мідіянців метушились, бігали, кричали й кинулись утікати.
22 Тоді, коли триста сурем сурмили, ГОСПОДЬ у мідіянському таборі обернув їхні мечі один проти одного, і весь табір почав бігти до Бет-Шітти, в напрямку Церери та кордону Авел-Мехоли, що неподалік Таббати.
23 Терміново були скликані Ізраїльські мужі з племені Нефталима та Асира, а також усе плем’я Манассії, — всі кинулись у погоню за мідіянцями.
24 Крім того, Гедеон направив гінців на Єфремове узгір’я з наказом: Спускайтесь назустріч мідіянцям й відітніть їм переправу через води Йордану неподалік Бет-Бари. Тож відгукнулись на заклик усі чоловіки племені Єфрема, котрі захопили всі водні переправи вздовж Йордану аж до Бет-Бари.
25 Упіймали також двох мідіянських князів: Орева та Зеева. Орева вони стратили біля скелі Орева, а Зеева вбили коло зеевської чавильні, після чого переслідували мідіянців. Голови Орева і Зеева принесли до Гедеона на протилежний бік Йордану.
Слухати Книга Суддів розділ 8 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 8 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 8 сучасний переклад

1 Єфремові мужі були вкрай обурені й дорікали Гедеону, говорячи: Чому ти з нами так учинив, що не покликав нас, коли йшов воювати з мідіянцями?
2 А він їм відповів: Що я таке вчинив, порівняно з тим, що зробили ви? Хіба збирання Єфремом рештки виногрон не краще за весь врожай винограду Авієзера?
3 У ваші руки ГОСПОДЬ віддав князів мідіян — Орева та Зеева! А що таке вчинив я порівняно з вами? Після цих слів їхнє обурення супроти нього вгамувалось.
4 Отже, вкрай стомлені в погоні за ворогом, Гедеон, разом з трьохстами воїнів, підійшов до Йордану, і переправився на інший бік.
5 Він попросив мешканців Суккота: Дайте, будь ласка, моїм людям хліба, адже вони втомились у погоні за мідіянськими царями Зевахом й Цалмунною.
6 Але князі Суккота відповіли: Хіба Зевах і Цалмунн уже в твоїх руках, щоб нам давати хліб твоєму війську?
7 І Гедеон відповів: Гаразд! Але коли ГОСПОДЬ віддасть Зеваха і Цалмунна в мої руки, то я буду молотити ваші тіла терниною пустелі й колючками глоду.
8 Звідти він пішов до Пенуела, і повторив там своє прохання. Мешканці Пенуела відповіли йому так само, як сказали мешканці Суккота.
9 Тоді Гедеон пообіцяв і мешканцям Пенуела, говорячи: Коли я з миром повернуся, то зруйную вашу фортецю!
10 Зевах та Цалмунн зі своїм військом, близько п’ятнадцяти тисяч чоловік, які залишилися з усього табору племен сходу зупинились у Каркорі. Проте тих, котрі полягли в бою, було сто двадцять тисяч воїнів, озброєних мечами.
11 Далі Гедеон пішов шляхом кочівників у наметах, на схід від Новаха та Йоґбега, й розгромив табір (мідіянців), який безпечно відпочивав.
12 Але Зевах та Цалмунн утекли; він (Гедеон) кинувся їх наздоганяти, й захопив обох мідіянських царів; Зеваха й Цалмунна, навівши страх на весь військовий табір.
13 Повертаючись з битви Гехареським схилом, Гедеон, син Йоаша,
14 захопив юнака з мешканців Суккота, й допитав його. Той написав йому імена можновладців Суккота та його старійшин, — всього сімдесят сім мужів.
15 Прибувши до мешканців Суккота, Гедеон сказав: Ось Зевах і Цалмунн, через яких ви глузували наді мною, кажучи: Хіба Зевах і Цалмунн вже в твоїх руках, що ми маємо давати хліб твоєму втомленому війську?
16 Тож він зібрав можновладців та старійшин міста; він взяв також гілки тернини пустелі та колючого глоду і відшмагав ними цих мужів Суккота.
17 Потім він зруйнував фортецю Пенуела, й стратив чоловіків міста.
18 Тоді Гедеон запитав Зеваха та Цалмунна: Як виглядали ті мужі, яких ви вбили на Таворі? А вони відповіли: Так, як ти, — подібні до тебе, а з вигляду, немов царевичі.
19 Це мої брати, — сказав Гедеон, — сини моєї матері! Як живий ГОСПОДЬ, якби ви залишили їх живими, я пощадив би вас!
20 Після цього він сказав своєму первородному сину, Єтерові: Встань і страть їх! Але хлопець зі страху навіть не витяг свого меча, оскільки був ще молодим.
21 Тому Зевах і Цалмунн сказали: Підійди, і сам вбий нас, адже й не кожному чоловікові таке під силу! Тож Гедеон встав, й убив обох, Зеваха та Цалмунна, після чого забрав прикраси, які були на шиях їхніх верблюдів.
22 Після тих подій Ізраїльтяни звернулись з проханням до Гедеона: Владарюй над нами, — ти, твій син, і твій онук, адже ти нас врятував від гноблення мідіянців!
23 Але Гедеон відповів: Не буду я владарювати над вами; так само не владарюватиме над вами і мій син, — ГОСПОДЬ буде владарювати над вами!
24 Проте маю до вас прохання, — додав Гедеон, — нехай кожен з вас дасть мені зі своєї здобичі по сережці! Адже мідіянці, яких вони перемогли, носили золоті сережки, оскільки були ізмаїльцями.
25 Вони відповіли: Ми охоче це зробимо! Тож вони розстелили плащ, і кожен з них кинув по одній сережці зі своєї здобичі.
26 Загальна вага золотих сережок, які він випросив, була тисяча сімсот шеклів золота, окрім бляшок-півмісяців, ланцюжків-підвісок і пурпурових шат, які носили мідіянські царі, та крім нашийників, що були на шиях верблюдів ворога.
27 З усього золота Гедеон виготовив ефод, і помістив його в своєму місті, в Офрі. Він (ефод) став причиною розпусти всього Ізраїлю і пасткою для самого Гедеона та його родини.
28 Що ж до мідіянців, то вони були упокорені Ізраїлем та більше не підносили своєї голови; край мав спокій протягом сорока років, поки був живий Гедеон.
29 Отже, Єрувваал, син Йоаша, прийшов й поселився у власному домі.
30 У Гедеона було сімдесят синів, що народилися від нього, оскільки він мав багато жінок.
31 Навіть його наложниця, яка мешкала в Сихемі, також народила йому сина, якого він назвав Авімелехом.
32 Помер Гедеон, син Йоаша, в глибокій старості, й був похований у гробниці свого батька Йоаша, в Авієзерській Офрі.
33 Так сталося, що коли Гедеон помер, то Ізраїльтяни знову відвернулися від Господа й почали чинити розпусту з Ваалами, зробивши своїм богом Баал-Беріта.
34 Забули Ізраїльтяни ГОСПОДА, свого Бога, Котрий визволяв їх від усіх їхніх навколишніх ворогів.
35 Вони залишились невдячними і до родини Єрувваала-Гедеона за всі ті добродійства, які він учинив для Ізраїлю.
Слухати Книга Суддів розділ 9 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 9 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 9 сучасний переклад

1 Авімелех, син Єрувваала, прийшов у Сихем, до братів своєї матері, й звернувся до всіх і, зокрема, до всієї родини по лінії нащадків своєї матері з такими словами:
2 Запитайте так, аби почули всі знатні люди Сихема: Що для вас краще, чи щоб над вами владарювали сімдесят мужів, тобто всі сини Єрувваала, чи щоб владарював над вами один муж? Але при цьому пам’ятайте, що я є вашою кісткою і вашим тілом.
3 Тож брати його матері усі ті слова переказали всім сихемським мешканцям, схиляючи їхні серця до Авімелеха й переконуючи їх тим, що він є нашим братом!
4 Вони дали йому сімдесят срібняків із заповітної скарбниці Баал-Беріта, на які Авімелех найняв легковажних і зухвалих людей, котрі пішли за ним.
5 Він несподівано нагрянув на дім свого батька в Офрі й стратив на одному камені своїх братів, — сімдесятьох мужів, синів Єрувваала. Залишився лише наймолодший син Єрувваала, Йотам, оскільки заховався.
6 Після цього зібралися всі мешканці Сихема, разом зі знатними людьми дому Мілло, й пішли до священного Дуба-стовпа, що неподалік Сихема, й проголосили Авімелеха царем.
7 Коли про це сповістили Йотаму, то він зійшов на вершину гори Герізім і голосно заволав до них: Послухайте мене, мешканці Сихема, щоб і вас послухав Бог.
8 Одного разу зібрались дерева, аби помазати над собою царя. Сказали вони оливковому дереву: Будь нашим царем!
9 Та оливкове дерево їм відповіло: Хіба я можу занедбати свою олію, яка в мені, та якою вшановують богів та людей, — лише для того, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
10 Тоді запропонували дерева смоківниці: Іди та стань нашим царем!
11 Але смоківниця їм відповіла: Невже мені занедбати свої солодощі й мої смачні плоди та йти, щоб лише верховодити над деревами?
12 Попросили тоді дерева виноградну лозу: Іди й стань нашим царем!
13 Але виноградна лоза відповіла: Невже мені перестати давати вино, яке розвеселяє богів і людей, та йти, щоб хитатись вершиною над іншими деревами?
14 Нарешті, всі дерева звернулись до тернини: Стань ти нашим царем!
15 А тернина відповіла деревам: Якщо ви й справді хочете помазати мене на царя над вами, то приходьте й сховайтесь у моїй тіні! А якщо ні, то вийде вогонь з тернини й поглине ліванські кедри!
16 Отже, подумайте, чи ви вірно й справедливо вчинили, поставивши царем Авімелеха?! Чи ви чесно повелися з Єрувваалом і з його родиною? Чи ви у відповідності з його добродійствами йому відплатили?!
17 Адже саме мій батько бився за вас, і був готовий за вас віддати життя; він визволив вас з рук мідіянців,
18 а ви сьогодні повстали проти родини мого батька й стратили його синів, — сімдесят мужів на одному камені, поставивши царем над мешканцями Сихема сина його рабині, Авімелеха, лише тому, що він є вашим братом!
19 Якщо ви вважаєте, що сьогодні чесно й справедливо вчинили з Єрувваалом та його родиною, то тіштесь Авімелехом, а він нехай тішиться вами!
20 Але якщо підступно, то нехай вийде вогонь з Авімелеха, й поглине мешканців Сихема разом з домом Мілло! Але нехай також вийде вогонь від мешканців Сихема та з фортеці Мілло й поглине Авімелеха!
21 Після цього Йотам поспішив утекти й прибув до Беери. Там, подалі від свого брата Авімелеха, він і оселився.
22 Тож Авімелех владарював над Ізраїлем три роки.
23 Але Бог попустив злому духові посіяти ворожнечу між Авімелехом та між мешканцями Сихема, так що мешканці Сихема зрадили Авімелеха.
24 Надійшов час відплати за смерть сімдесяти синів Єрувваала, аби їхня кров впала на їхнього брата Авімелеха, котрий убив їх, а також на мешканців Сихема, котрі допомогли йому здійснити вбивство власних братів.
25 Сталось так, що мешканці Сихема почали влаштовувати на верхів’ях гір засідки проти його (Авімелеха) людей, і грабували всіх, хто повз них дорогою проходив. Про те повідомили Авімелеха.
26 В той час прийшов у Сихем Ґаал, син Еведа, разом зі своїми братами, й мешканці Сихема йому довірились.
27 Вони виходили в поле, збирали в своїх виноградниках виноград, вичавлювали його й бенкетували; після того йшли в капище свого бога, їли, пили й проклинали Авімелеха.
28 І тут Ґаал, син Еведа, заявив: Хто такий Авімелех, і чому сихемці мали би йому служити? Хіба не він, син Єрувваала, разом зі своїм намісником Зевулом, мали би служити людям Гамора, прабатька Сихема? Отже, чому ми маємо служити йому (Авімелеху)?
29 Якби я мав владу над цим народом, я прогнав би Авімелеха, заявивши Авімелехові: Збирай своє військо й виступай!
30 Коли ж голова міста Зевул, почув слова Ґаала, Еведового сина, то дуже розлютився.
31 Він крадькома послав гінців до Авімелеха з повідомленням: Оце прибув до Сихема Ґаал, син Еведа зі своїми братами й підбурюють проти тебе місто.
32 Тому негайно вирушай уночі, разом зі своїм загоном, і влаштуй у полі засідку.
33 А завтра вранці, зі сходом сонця, встань і напади на місто. Коли ж він зі своїм загоном виступить проти тебе, то вчини з ними те, на що ти спроможний.
34 Тож Авімелех, разом зі своїм загоном, вирушив уночі й влаштував проти Сихема засідку з чотирьох боків.
35 Щойно Ґаал, Еведів син, вийшов і зупинився біля входу в браму міста, як Авімелех зі своїм загоном піднявся з засідки.
36 Побачивши людей, Ґаал сказав Зевулові: Дивись, якісь озброєні люди спускаються з гірських вершин! А Зевул відповів йому: Це тіні гір тобі ввижаються людьми.
37 Ґаал же продовжував говорити, наполягаючи: Але ж, насправді, спускаються озброєні люди з середини краю, а інший загін рухається дорогою Елон-Меоненім.
38 Тоді Зевул сказав йому: Де тепер твої уста, якими ти вихвалявся, мовляв: Хто такий Авімелех, щоб ми йому служили? Хіба це не вони ті люди, яких ти зневажав? Тож тепер виступай і воюй з ними!
39 Тож Ґаал виступив на чолі сихемських мешканців, й почалась битва з Авімелехом.
40 Проте Авімелех примусив його (Ґаала) втікати перед собою в напрямку до брам міста, але багато сихемців полягло вбитими.
41 В результаті Авімелех повернувся в Арум, а Зевул прогнав Ґаала разом з його братами, аби вони не мали в Сихемі притулку.
42 Наступного ранку народ вийшов на поле, про що повідомили Авімелехові.
43 Тож він узяв озброєних людей, розділив їх на три загони і влаштував у полі засідку. І коли він побачив, народ що виходить із міста, він напав на них і знищив усіх дощенту.
44 А відбулось усе так: Авімелех і загін, що був з ним, пішли попереду й захопили вхід до брами міста, тоді як інші два загони напали на тих, що були в полі, й винищили їх.
45 Авімелех воював з містом протягом цілого дня; нарешті він захопив місто, а людей, котрі були в ньому, всіх знищив, а саме місто дощенту зруйнував і засіяв його сіллю.
46 Довідавшись про це, вся залога (гарнізон) сихемської фортеці пішли в укріплене підземелля капища Ел-Беріта.
47 Коли ж Авімелехові повідомили, що там зібралася вся залога сихемської фортеці,
48 то Авімелех з усіма своїми озброєними людьми піднявся на гору Цалмон. Взявши у свої руки сокиру, Авімелех нарубав з дерев галуззя й поклав його собі на плечі, після чого своїм людям наказав: Ви бачили, що робив я, тепер негайно зробіть те ж саме й ви.
49 Тому кожен воїн з усього війська, нарубавши собі по в’язанці галуззя, вирушили за Авімелехом; вони поклали ті в’язанки навколо укріпленого підземелля й спалили укріплення вогнем. Так загинула вся залога сихемської фортеці, — близько тисячі чоловіків і жінок.
50 Після цього Авімелех вирушив на Тевец, взяв Тевец в облогу й захопив його.
51 Але посеред міста була укріплена вежа, куди втекли всі чоловіки та жінки, — тобто всі мешканці міста. Вони замкнули за собою вхід й піднялись на дах вежі.
52 Тоді Авімелех підійшов до вежі, щоб її захопити. Наблизившись до воріт вежі, Авімелех вирішив її підпалити.
53 В ту мить якась жінка кинула на голову Авімелеха шматок жорнового каменя і проломила йому череп.
54 Він голосно закричав, й негайно покликавши свого слугу-зброєносця, наказав йому: Витягни свій меч і вбий мене, аби потім про мене не говорили: Його вбила жінка! Тож його слуга простромив його мечем, і той помер.
55 Побачивши, що Авімелех помер, усі Ізраїльтяни порозходились по своїх домівках.
56 Так Бог відплатив Авімелеху за той злочин, який він учинив щодо свого батька, стративши сімдесятьох своїх братів.
57 Так само й злочин мешканців Сихема Бог обернув на їхні голови; їх спіткало прокляття, проголошене сином Єрувваала, Йотамом.
Слухати Книга Суддів розділ 10 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 10 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 10 сучасний переклад

1 Після Авімелеха для порятунку Ізраїлю виступив Тола, син Пуа, внук Дода, — муж з племені Іссахара. Він мешкав у Шамірі, що на узгір’ї Єфрема.
2 Тола був суддею Ізраїлю двадцять три роки. Коли він помер, то був похований у Шамірі.
3 Після нього постав гілеадець Яір. Він був суддею Ізраїлю двадцять два роки.
4 В нього було тридцять синів, котрі їздили на тридцяти молодих ослах. Вони мали тридцять міст, які й дотепер існують у Гілеадському краї й називаються Поселеннями Яіра.
5 Коли Яір помер, то був похований у Камоні.
6 Проте Ізраїльтяни продовжували творити зло перед ГОСПОДОМ. Вони служили Ваалам та Астартам, а також богам арамійським, богам сидонським, богам моавським, богам аммонійських племен і богам филистимців. ГОСПОДА вони залишили й не служили Йому.
7 Тож запалав ГОСПОДНІЙ гнів на Ізраїль, і Він віддав їх у руки филистимців та в руки аммонійських племен.
8 Вони пригноблювали й поневолювали Ізраїльтян протягом вісімнадцяти років, і особливо тих Ізраїльтян, що мешкали на другому боці Йордану, в аморейському краю, що в Гілеаді.
9 До того ж, аммонійські племена перейшли Йордан, аби також воювати з нащадками Юди, Веніяміна, та з племенем Єфрема, так що Ізраїльтянам стало дуже важко.
10 Тоді Ізраїльтяни заволали до ГОСПОДА, промовляючи: Згрішили ми перед Тобою, оскільки ми залишили свого Бога, а служили Ваалам.
11 І ГОСПОДЬ відповів Ізраїльтянам: Хіба Я не рятував вас від єгиптян, аморейців, аммонійських племен, филистимців,
12 сидонців, амалекітянців та маокійців, які пригноблювали вас? Адже щоразу, коли ви волали до Мене, Я вас рятував з їхніх рук!
13 Але ви знову й знову залишали Мене й служили іншим богам. Тому більше вже не спасатиму вас.
14 Ідіть і волайте до богів, яких ви самі собі обрали; нехай вони вас рятують у час вашої скрути!
15 У відповідь Ізраїльтяни дуже заголосили до ГОСПОДА: Згрішили ми, — говорили вони, — роби з нами те, що Ти вважаєш за потрібне, лише спаси нас тепер!
16 Вони повикидали з-поміж себе чужих богів, і почали служити ГОСПОДУ. Він же не міг більше дивитись на страждання народу, і був засмучений недолею Ізраїлю.
17 І от аммонійські племена отаборились у Гілеаді, а Ізраїльтяни, згуртувавшись, стали табором у Міцпі.
18 Тоді народ і старійшини Гілеаду домовились між собою: Хто з-посеред наших мужів поведе нас на битву з аммонійськими племенами, той і стане вождем усіх мешканців Гілеаду?
Слухати Книга Суддів розділ 11 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 11 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 11 сучасний переклад

1 Їфтах з Гілеаду був могутнім воїном. Він був сином жінки-розпусниці, хоч його батьком був ізраїльтянин Гілеад.
2 Але й законна дружина Гілеада народила йому синів. І коли сини Гілеада від його дружини повиростали, то прогнали Їфтаха з такими словами: Ти не матимеш долі в спадщині нашого батька, тому що ти народжений від іншої жінки!
3 Тому Їфтах утік від своїх братів, і поселився в краю Тов. Навколо Їфтаха збирались усякі негідники й звершували злочинні наскоки.
4 Так сталося, що за якийсь час аммонійські племена почали воювати з Ізраїлем.
5 Коли ж аммонійці стали нападати на Ізраїль, то гілеадські старійшини пішли в край Тов, аби запросити Їфтаха,
6 Вони сказали Їфтахові: Повернись, стань нашим вождем, і будемо разом воювати з аммонійськими племенами!
7 Але Їфтах відповів гілеадським старійшинам: Хіба то не ви мене зненавиділи, прогнавши мене з батьківського дому? Чому ж ви прийшли до мене тепер, коли ви зазнали утисків?
8 А гілеадські старійшини відповіли Їфтахові: Тому тепер ми й звертаємось до тебе, аби ти пішов з нами, та воював з аммонійськими племенами як наш вождь на чолі всіх мешканців Гілеаду!
9 Однак Їфтах перепитав гілеадських старійшин: Якщо ви повертаєте мене, щоб воювати з аммонійцями, і ГОСПОДЬ видасть їх мені, то чи й після того я залишатимусь вашим вождем?
10 ГОСПОДЬ нехай буде Свідком між нами, — запевнили гілеадські старійшини Їфтаха, — якщо ми не зробимо так, як ти кажеш!
11 Тож Їфтах пішов зі старійшинами Гілеаду, й народ настановив його над собою главою та вождем. Їфтах повторив усі свої слова перед ГОСПОДОМ у Міцпі.
12 Після цього Їфтах направив до царя аммонійських племен послів зі словами: Що ти маєш проти мене, вдершись у мій край, аби воювати проти мене?
13 А цар аммонійських племен відповів послам Їфтаха: Тому що Ізраїль по дорозі з Єгипту захопив мої землі від Арнону й до Яббоку, — аж до самого Йордану. Тож поверни мені ті землі добровільно.
14 Але Їфтах знову відправив послів до аммонійського царя
15 з такими словами: Так говорить Їфтах: Не захоплював Ізраїль ні моавської землі, ні краю аммонійців!
16 Адже після свого виходу з Єгипту Ізраїль мандрував пустелею аж до Червоного моря і дійшов до Кадеша.
17 Звідти Ізраїль направив послів до едомського царя з проханням: Дозволь мені пройти через твою землю! Але цар Едому не хотів і слухати цього. Тоді він послав до моавського царя, але і той не погодився. Тому Ізраїль затримався в Кадеші.
18 Потім, мандруючи пустелею, він (Ізраїль) обійшов едомський край та землю Моава, зі східного боку наблизившись до моавської землі, й отаборився з другого боку Арнону, не порушуючи при цьому кордонів Моаву, оскільки Арнон і був моавським кордоном.
19 Звідти Ізраїль відправив послів до аморейського царя Сіхона, що царював у Хешбоні, передати йому прохання Ізраїлю: Дозволь нам пройти через твою землю в наш край.
20 Але Сіхон не повірив Ізраїлю, що той хоче лише пройти його околицею. Тож Сіхон зібрав усе своє військо й, отаборившись в Ягці, почав воювати з Ізраїлем.
21 І ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, віддав Сіхона й усе його військо в руки Ізраїлю, який їх розгромив. Тож Ізраїль оволодів усім краєм аморейців, котрі мешкали на тій землі.
22 Вони зайняли всю аморейську землю від Арнону і до Яббоку, від пустелі й аж до Йордану.
23 Невже тепер, коли ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, прогнав аморейців заради Свого народу Ізраїлю, ти зможеш знову оволодіти нею?
24 Хіба ти не володієш тим, що дав тобі у володіння твій бог Кемош? Тому все, що віддав нам ГОСПОДЬ, наш Бог, — усім тим будемо володіти ми!
25 Хіба ти чимось кращий від моавського царя Валака, Ціппорового сина? Хіба він з’ясовував стосунки з Ізраїлем, або пробував його завоювати?
26 Отже, коли протягом трьохсот років проживав Ізраїль у Хешбоні та в належних до нього околицях, в Ароері та в належних до нього околицях, — тобто в усіх містах, що з обох боків Арнону, — чому ви протягом усього того часу не відбирали землі?
27 Я нічим проти тебе не провинився, тоді як ти здійснюєш проти мене злочин, оголошуючи мені війну. Нехай буде суддею ГОСПОДЬ, Який сьогодні розсудить між Ізраїльтянами та аммонійськими племенами!
28 Однак аммонійський цар не прислухався до слів Їфтаха, з якими той звертався до нього.
29 Тоді на Їфтаха зійшов ГОСПОДНІЙ Дух, — він перейшов Гілеад і володіння Манассії, прибув до гілеадської Міцпи, а вже від гілеадської Міцпи вирушив на аммонійців.
30 У той час Їфтах дав перед ГОСПОДОМ обітницю в таких словах: Якщо Ти, Господи, дійсно, віддаси аммонійців у мої руки,
31 то коли я повертатимусь після перемоги над аммонійськими племенами, хто лише вийде з дверей мого дому мені назустріч, належатиме ГОСПОДУ, і я принесу його у всепалення.
32 Тож Їфтах виступив проти аммонійців, аби воювати з ними; ГОСПОДЬ же віддав їх у його руки.
33 Він наніс їм дуже велику поразку, — від Ароера в напрямку до Мінніту, — захопивши двадцять міст, аж до самого Авель-Кераміму. Таким чином Ізраїльтяни підкорили собі аммонійські племена.
34 І коли Їфтах наблизився до свого дому в Міцпі, назустріч йому з бубнами й танцями вийшла його дочка. Вона ж у нього була одиначкою, — окрім неї, в нього не було ні сина, ні дочки.
35 Сталося непередбачене, — і тому коли він її побачив, то роздер свій одяг і закричав: Ой горе, донечко моя, ти нанесла мені непоправного удару, зробивши мене найнещаснішим, адже я дав ГОСПОДУ обітницю, і мушу її дотриматись!
36 А вона сказала йому: Таточку мій, раз ти дав таку обітницю ГОСПОДУ, то чини зі мною так, як ти сказав, адже ГОСПОДЬ через тебе відплатив твоїм ворогам аммонійцям!
37 При цьому вона попросила свого батька: Перш ніж твоя обітниця буде здійснена, відпусти мене на два місяці, аби я пішла, і, мандруючи по горах разом зі своїми подругами, могла оплакати своє дівоцтво.
38 І він відповів: Іди! Тож він відпустив її на два місяці. Вона пішла зі своїми подругами й оплакувала своє дівоцтво на горах.
39 Після закінчення двох місяців вона повернулась до свого батька, й він виконав відносно неї свою обітницю, так що вона так і не пізнала мужа. І ввійшло в Ізраїлі у звичай таке:
40 щороку ізраїльські дівчата з Гілеаду відправляються на чотири дні оплакувати дочку Їфтаха.
Слухати Книга Суддів розділ 12 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 12 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 12 сучасний переклад

1 Тоді зібралися мужі з покоління Єфрема, прибули в Цафон, і сказали Їфтахові: Чому ти пішов воювати з аммонійцями, а нас не покликав із собою? Ми спалимо твій дім разом з тобою!
2 А Їфтах їм відповів: У мене й мого народу була дуже велика ворожнеча з аммонійцями. Я посилав за вами, але ви не врятували мене від їхніх рук.
3 Побачивши, що від вас допомоги не дочекаюсь, я, ризикуючи своїм життям, вирушив на аммонійців, і ГОСПОДЬ віддав їх у мої руки. З якої ж причини ви прийшли до мене сьогодні воювати зі мною?
4 Тож Їфтах зібрав усіх гілеадських воїнів, і вступив у битву з Єфремом. Гілеадські мужі громили нащадків Єфрема ще й за те, що ті називали їх перебіжчиками від Єфрема, оскільки Гілеад знаходиться поміж нащадками Єфрема і поміж нащадками Манассії.
5 Гілеадські воїни захопили переправи до Єфремовських йорданських поселень, відрізавши шлях єфремовцям, котрі втікали з поля бою. І коли вони просили: Дозвольте мені перейти, — то гілеадські воїни їх питали: А ти часом не втікаючий єфремовець? — і коли той відповідав: Ні! —
6 то вони йому казали промовити слово: Шібболет! І якщо той говорив: Сібболет, бо інакше не міг вимовити, то його хапали, і вбивали прямо біля переправи через Йордан. І полягло тоді з племені Єфрема сорок дві тисячі воїнів.
7 Отже, Їфтах був суддею Ізраїлю шість років. Коли ж Їфтах з Гілеаду помер, то його поховали в своєму рідному місті, в Гілеаді.
8 Після нього суддею Ізраїлю був Івцан з Вифлеєма.
9 У нього було тридцять синів. Тридцять своїх дочок він видав заміж у інші родини; так само взяв тридцять жінок заміж за своїх синів з інших родин. Він був суддею в Ізраїлі сім років.
10 Після смерті Івцан був похований у Вифлеємі.
11 А після нього суддею Ізраїлю став Елон з племені Завулона. Він був суддею Ізраїлю десять років.
12 Коли ж завулонець Елон помер, то його поховали в Аялоні, що в краю нащадків Завулона.
13 Далі суддею Ізраїлю став Авдон, син Гіллела з Піратона.
14 У нього було сорок синів і тридцять онуків, котрі їздили на сімдесятьох ослах. Він був суддею в Ізраїлі вісім років.
15 Після смерті піратонієць Авдон, син Гіллела, був похований у Піратоні, що в краю племені Єфрема, на амалекійському узгір’ї.
Слухати Книга Суддів розділ 13 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 13 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 13 сучасний переклад

1 Знову Ізраїльтяни почали творити злочинство перед ГОСПОДОМ, і ГОСПОДЬ віддав їх на сорок років у руки филистимців.
2 У той час у Цорі жив один чоловік з Данового племені на ім’я Маноах; його дружина була неплідною, і не могла народжувати.
3 Тій жінці з’явився ГОСПОДНІЙ ангел, і промовив до неї: Оце ти неплідна, й не маєш дітей, але завагітнієш і народиш сина.
4 Однак вважай, не пий вина, ані інших п’янких напоїв, і не вживай у їжу нічого нечистого.
5 Адже ти завагітнієш, і народиш сина; бритва не повинна торкатись його голови, оскільки той хлопчина буде Божим назореєм від народження, і почне спасати Ізраїль з рук филистимців.
6 Та жінка пішла і все розповіла своєму чоловікові, говорячи: Приходив до мене Божий чоловік; з вигляду він був подібний до Божого ангела, так що викликав у мене страх. Я його не питала, звідки він, та й він не сказав мені свого імені.
7 Він мені сказав: Оце ти завагітнієш, і народиш сина, але не пий вина, ані інших п’янких напоїв, та не вживай нічого нечистого, адже той хлопчина буде Божим назореєм від народження й до самої його смерті.
8 Тоді Маноах у молитві до ГОСПОДА сказав: О, мій Владико! Нехай прийде той Божий муж, якого Ти до нас посилав, ще раз, і хай нас навчить, як маємо поводитись із тим хлоп’ятком, яке має народитись.
9 Бог дослухався до прохання Маноаха, і Божий ангел знову прийшов до жінки, коли та перебувала на полі, а її чоловіка, Маноаха, не було з нею.
10 Тоді жінка з поспіхом побігла й сповістила своєму чоловікові, сказавши йому: Ось знову з’явився мені той чоловік, котрий приходив до мене раніше.
11 Маноах негайно встав, і пішов за своєю дружиною. Прийшовши до того чоловіка, він сказав йому: Чи це ти той чоловік, котрий розмовляв з моєю дружиною? А той відповів: Я.
12 І Маноах запитав: Отже, якщо збудуться твої слова, то який має бути спосіб життя того хлопчика, і що маємо робити ми?
13 А ГОСПОДНІЙ ангел відповів Маноахові: Нехай твоя дружина дотримується всього того, що я їй сказав.
14 Усього, що виготовляється з виноградної лози, нехай вона не вживає, а також не п’є вина та інших п’янких напоїв, та не їсть нічого нечистого, — тобто, дотримується всього того, що я їй заповів.
15 Тоді Маноах сказав ГОСПОДНЬОМУ ангелові: Якщо твоя ласка, нам би хотілось тебе затримати й пригостити тебе козенятком з отари.
16 Але ГОСПОДНІЙ ангел відповів Маноахові: Навіть, якби ти мене затримав, я не їстиму твоєї страви, але якщо хочеш віддячити, то принеси його (козеня) ГОСПОДУ у всепалення! Адже Маноах ще не усвідомлював, що це був ГОСПОДНІЙ ангел.
17 Після цього Маноах запитав ГОСПОДНЬОГО ангела: Яке твоє ім’я, аби коли збудуться твої слова, ми могли тебе вшанувати?
18 Та ГОСПОДНІЙ ангел йому відповів: Навіщо ти питаєш про моє ім’я? Воно є дивовижним.
19 Тоді Маноах взяв козеня з отари, й приніс на камені подячну жертву Господу, Котрий чинить дивовижні речі, які побачили Маноах та його дружина.
20 Далі сталося таке: коли полум’я над жертовником знялось до неба, то ГОСПОДНІЙ ангел також піднявся в полум’ї жертовника до неба. Побачивши таке, Маноах та його дружина впали долілиць на землю…
21 Після цього ГОСПОДНІЙ ангел більше не з’являвся ні Маноахові, ні його дружині. Але Маноах зрозумів, що це дійсно був ГОСПОДНІЙ ангел.
22 І Маноах сказав своїй дружині: Ми напевно помремо, адже ми бачили Бога!
23 Але його дружина відповіла йому: Якби ГОСПОДЬ хотів, щоб ми померли, то не прийняв би з наших рук подячної жертви всепалення, і не виявляв би нам усього того, й не дозволив би нам таке в цей час почути.
24 Отже, жінка в належний час народила сина, й назвала його Самсоном. Хлопчина виріс, і ГОСПОДЬ його поблагословив.
25 Господній Дух почав через нього діяти у поселенні Дана між Цорою й між Ештаолом.
Слухати Книга Суддів розділ 14 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 14 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 14 сучасний переклад

1 Якось Самсон пішов до Тімни. В Тімні серед филистимських дочок йому приглянулась одна дівчина.
2 Повернувшись, він повідомив про це своєму батькові та своїй матері. Він сказав: Мені в Тімні серед филистимських дівчат сподобалась одна дівчина, тож візьміть її мені за дружину!
3 Його батько та його матір сказали йому: Хіба немає дівчат в усьому нашому народі, серед дочок твоїх братів, що ти йдеш брати собі дружину серед необрізаних филистимців? Але Самсон відповів своєму батькові: Саме цю мені візьми, тому що мені вона сподобалась!
4 Його батько і його матір не знали, що на це була ГОСПОДНЯ воля, аби з’явився привід щодо филистимців, адже в той час филистимці владарювали над Ізраїлем.
5 Отож Самсон разом зі своїм батьком і своєю матір’ю пішли до Тімни. Коли ж вони наблизились до виноградників Тімни, вискочив молодий лев і з ричанням кинувся йому назустріч.
6 У ту мить зійшов на нього ГОСПОДНІЙ Дух, і він розірвав його, наче це було козеня, хоч у його руках не було нічого. Однак про те, що учинив, він нічого не сказав ані своєму батькові ані матері.
7 Тож він прийшов, поговорив з дівчиною, і вона стала улюбленою серцю Самсона.
8 Через певний час він повертався, аби одружитись; по дорозі він звернув убік, щоб подивитися на труп убитого ним лева. У трупі лева виявився рій бджіл, а також мед.
9 Набравши меду у свої пригорщі, Самсон дорогою ласував ним, а прийшовши до свого батька й до своєї матері, пригостив їх. Вони їли, але він їм не сказав, що взяв мед з лев’ячого трупа.
10 Отже, його батьки прийшли до тієї дівчини, і Самсон влаштував там бенкет, бо так, зазвичай, мав робити наречений.
11 Так повелось, що, зустрічаючи нареченого, прибули тридцять дружбів, які мали бути біля нього.
12 Тоді Самсон їм сказав: Пропоную вам загадку. Якщо ви протягом семи днів весільного бенкету, дійсно, її відгадаєте, то дам вам тридцять лляних сорочок і тридцять святкових шат.
13 Але якщо не зможете її відгадати, то ви дасте мені тридцять лляних сорочок і тридцять святкових шат. Вони йому сказали: Говори твою загадку, а ми послухаємо!
14 Тоді він каже їм: З пожирача, вийшла пожива, і з потужного вийшло солодке. Протягом трьох днів вони не змогли відгадати загадки.
15 З четвертого по сьомий день вони вже погрожували дружині Самсона: Умов свого чоловіка, аби він нам повідомив таємницю загадки, бо інакше ми спалимо вогнем тебе й дім твого батька! Невже нас запросили, щоб зробити жебраками?
16 Тож плакала перед ним дружина Самсона, примовляючи: Напевно, ти зненавидів мене, й зовсім мене не кохаєш! Адже ти задав моїм одноплемінникам загадку, й навіть мені не говориш відповіді. А він їй відповідав: Я не сказав про це навіть своєму батькові та своїй матері, то як же можу розповісти тобі?
17 Але вона, наполягаючи, плакала перед ним упродовж семи днів, у які відбувався весільний бенкет. Нарешті, сьомого дня, оскільки вона дуже йому надокучила, він поступився. Вона ж повідомила розгадку своїм одноплемінникам.
18 Отже, на сьомий день, ще перед заходом сонця, мешканці міста сказали йому: Що може бути солодше від меду й потужніше від лева? На те він їм сказав: Якби ви не орали моєю ялівкою, то й не відгадали б моєї загадки!
19 І зійшов на нього ГОСПОДНІЙ Дух, після чого він пішов до Ашкелона і вбив серед його мешканців тридцять чоловіків, — зняв з них одяг і дав їхні святкові шати тим, котрі розгадали загадку. Сам же, сповнений гніву, він повернувся у дім свого батька.
20 Тим часом дружину Самсона віддали його товаришеві, що був дружбою на весіллі.
Слухати Книга Суддів розділ 15 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 15 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 15 сучасний переклад

1 Через якийсь час, — а це якраз була пора жнив пшениці, — Самсон, взявши з собою козеня, відвідав свою дружину. Прибувши, він сказав: Я хочу зайти в кімнату до своєї дружини! Але її батько не дозволив йому ввійти.
2 Батько дружини пояснив: Я думав, що ти й справді її зненавидів, тому віддав її твоєму весільному дружбі. Хіба її молодша сестра не краща за неї? Нехай вона й стане тобі замість неї!
3 Але Самсон відповів їм: На цей раз я не буду винуватий перед филистимцями, якщо заподію їм лихо!
4 Тож Самсон пішов й упіймав триста лисиць. Він приготував смолоскипи, пов’язав хвости лисиць парами, — хвіст до хвоста, — а всередині між двома хвостами приладнав по одному смолоскипу.
5 Запаливши вогонь у смолоскипах, він випустив лисиць на доспілі лани филистимців й попідпалював як копиці, так і ще непожаті поля, виноградники та оливкові сади.
6 Коли филистимці питали: хто це зробив, то інші відповідали: Самсон, зять того чоловіка з Тімни, який віддав його дружину власному дружбі на весіллі! Тому филистимці пішли й спалили ту жінку разом з її батьком.
7 Тоді Самсон сказав їм: Раз ви так чините, я не заспокоюсь, поки до кінця вам не відімщу.
8 Він влаштував посеред них велике побоїще, під час якого багато з них загинуло; потім пішов і поселився в ущелині Етамської скелі.
9 Після цього филистимці зворохобились і отаборились проти Юдиного племені, влаштувавши свій табір аж до Лехі.
10 Юдейські мужі спитали їх: Чому ви проти нас виступаєте? А вони відповіли: Хочемо зв’язати Самсона і відплатити йому тим самим, що він учинив нам!
11 Тому три тисячі мужів з Юдиного племені підійшли до ущелини в скелі Етама й сказали Самсонові: Хіба ти не знаєш, що над нами владарюють филистимці? Навіщо ти нам таке робиш? А він їм відповів: Як вони обійшлись зі мною, так і я зробив їм!
12 Тоді вони йому сказали: Ми прийшли тебе зв’язати, й передати тебе в руки филистимців. А Самсон їм відповів: Присягніться мені, що ви мене не вб’єте!
13 Ті його запевнили, сказавши: Ні! Ми й справді лише зв’яжемо тебе й віддамо тебе в їхні руки, але в жодному разі не вб’ємо тебе! Отже, вони його зв’язали двома новими мотузками, й вивели його зі скельної печери.
14 Так він прибув до Лехі. Филистимці з переможним криком вийшли йому назустріч. Тоді зійшов на нього ГОСПОДНІЙ Дух, після чого мотузки, якими були зв’язані його руки, стали, наче лляне прядиво, що побувало у вогні, — вони просто поспадали з його рук.
15 Знайшовши свіжу ослячу щелепу, він простягнув свою руку, вхопив її й знищив нею тисячу мужів.
16 Після цього Самсон сказав: Ослячою щелепою я клав їх купу за купою, — ослячою щелепою я вразив тисячу мужів.
17 Нарешті він замовчав, викинув зі своєї руки щелепу і назвав те місце: Рамат-Лехі (Викинута Щелепа).
18 Відчувши сильну спрагу, Самсон заволав до ГОСПОДА й промовив: Ти здійснив рукою Твого слуги це велике спасіння, але зараз я вмираю від спраги й можу потрапити до рук необрізаних!
19 Тоді Бог зробив ущелину в скелі, що в Лехі, і з неї потекла вода; Самсон напився, ожив, відчувши приплив сил і енергії. Через це він назвав те місце Ен-Гаккоре (Джерело Волаючого), яке існує в Лехі аж до сьогодні.
20 Протягом двадцяти років, за часів филистимців, він був суддею Ізраїлю.
Слухати Книга Суддів розділ 16 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 16 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 16 сучасний переклад

1 Якось Самсон, пішовши до Ґази, побачив там жінку-повію і завітав до неї.
2 Мешканцям Гази повідомили: Сюди прийшов Самсон! Тож вони оточили те місце й цілу ніч чекали його у засідці під брамою міста. Затаївшись на цілу ніч, говорили: Вранці, ще на світанку, вб’ємо його!
3 Самсон спав до півночі. Пробудившись опівночі, він устав, ухопив міську браму разом з обома одвірками та засувом, поклав собі на плечі й виніс їх на вершину гори, що навпроти Хеврону…
4 Згодом сталося так, що він закохався в жінку на ім’я Деліла, котра мешкала біля потоку Сорек.
5 До неї прийшли филистимські можновладці й сказали їй: Вивідай у нього лестощами, у чому полягає його велика сила і яким чином можна було б його подолати. Чим зв’язати його, аби його впокорити? За те ми тобі дамо по тисячі сто срібняків від кожного.
6 Тож Деліла почала питати Самсона: Скажи мені, будь ласка, у чому полягає твоя велика сила і чим можна було б тебе зв’язати, аби тебе впокорити?
7 Самсон відповів їй: Якщо би мене зв’язали сімома сирими, ще не висушеними жилами, то я став би слабким і був би, як усі інші люди.
8 Тож принесли їй филистимські можновладці сім сирих, ще не висушених жил, і вона ними його зв’язала.
9 А в той час у іншій її кімнаті знаходилась засідка ворогів. Вона йому сказала: Самсоне, филистимці йдуть за тобою! Миттєво схопившись, він розірвав жили, як розривається нитка з прядива, коли припече вогонь. Тоді вони так і не довідались, у чому секрет його сили.
10 Після цього Деліла дорікала Самсонові: Виходить, що ти мене обманув, сказавши мені неправду; але зараз усе ж таки скажи мені, чим можна тебе зв’язати?
11 Він їй відповів: Якщо мене дійсно зв’яжуть новими мотузками, якими ще не користувались, то я ослабну і буду таким, як усі інші люди.
12 Отже, взяла Деліла нові мотузки, зв’язала його ними і гукнула йому: Самсоне! Филистимці йдуть за тобою! А засідка й далі перебувала в іншій кімнаті. Але він зірвав їх зі своїх рук, наче нитки.
13 Деліла знову сказала Самсонові: Скільки можна тобі мене обманювати й говорити мені неправду!? Скажи мені, нарешті, як можна тебе зв’язати!? Він відповів їй: Якби ти увіткала сім косичок моєї голови в основу тканини [і прибила цвяхом до ткацького валу, то я став би слабшим, таким як усі інші люди.
14 Вона його приспала й вплела сім косичок його голови в основу тканини] й закріпила цвяхом, після чого гукнула: Самсоне, филистимці йдуть за тобою! Він пробудився від свого сну і вирвав свої косички разом з тканиною, прибитою до ткацького валка.
15 Деліла продовжувала наполягати: Як же ти можеш говорити, що любиш мене, тоді як твоє серце не зі мною? Адже ти вже тричі обманув мене, так і не сказавши мені, у чому полягає твоя велика сила!‥
16 Оскільки протягом багатьох днів вона про це говорила й так надокучила, що йому вже набридло саме життя,
17 тому він відкрив їй усі свої сердечні таємниці, розповівши: Від самого народження я є Божим назореєм, і бритва не торкалась моєї голови, тож, якби мене поголили, то моя сила відійшла би від мене, — я ослабну та стану таким, як усі інші люди.
18 Деліла зрозуміла, що він нарешті відкрив їй усю свою таємницю, тому послала й покликала филистимських можновладців, сказавши: Приходьте, адже на цей раз він відкрив мені всю свою таємницю. Филистимські можновладці прибули до неї й принесли з собою обіцяні срібняки.
19 Потім, приспавши його на своїх колінах, вона покликала обумовленого чоловіка, аби обстриг сім косичок на його голові. Самсон став слабнути, і його сила відступила від нього.
20 Тоді вона заволала: Самсоне! Филистимці йдуть за тобою! Пробудившись від свого сну, він ще думав: Вирвусь, як раніше, і струшу їх з себе! Але він не знав, що ГОСПОДЬ від нього відступив.
21 Отже, филистимці схопили його, викололи йому очі й повели його до Ґази. Там, закувавши його у мідні кайдани, заставили молоти у в’язниці на жорнах…
22 Тим часом, після того як його постригли, волосся в нього на голові поступово почало відростати.
23 Филистимські можновладці зібрались на велике подячне жертвоприношення своєму богові Даґону. Вони веселились і говорили: Це наш бог віддав у наші руки нашого ворога Самсона!
24 Взагалі, коли люди тепер бачили його (Самсона), то вихваляли своїх богів у таких словах: Наш бог видав у наші руки нашого ворога, — того, котрий спустошував наш край, і котрий так багато знищив наших людей!
25 Дійшло до того, що в розпалі своїх веселощів, вони сказали: Приведіть Самсона, й нехай він нас позабавляє! Тож привели Самсона з в’язниці. Вже сам його принизливий вигляд їх забавляв. Його поставили між опорними стовпами будівлі.
26 Самсон попросив хлопчину, котрий тримав його за руку: Відпусти мене, щоб я міг обмацати стовпи, на яких тримається дім, — я на них обіпруся і трохи відпочину.
27 Той дім тоді був повен чоловіків і жінок. Були там також усі филистимські можновладці. На самому лише даху було близько трьох тисяч чоловіків та жінок, які звідти спостерігали за поведінкою Самсона.
28 Тоді Самсон заволав до ГОСПОДА, і сказав: Владико мій, ГОСПОДИ, згадай про мене, благаю! Зміцни мене, Боже мій, ще тільки на цей раз, аби я міг відомстити филистимцям один раз за двоє моїх очей.
29 Після цього Самсон нащупав руками два центральні стовпи, на яких будинок тримався, і, міцно обіпершись на них, — на один своєю правицею, а на другий своєю лівицею, —
30 Самсон заволав: Нехай я загину разом з филистимцями! Тоді він натиснув на них з усіх сил так, що будинок упав на можновладців і на весь народ, який був у ньому. Таким чином мертвих, яких він знищив, вмираючи, було більше, ніж усіх тих, яких він убив протягом усього свого життя.
31 Пізніше прийшли його брати та вся родина його батька; забравши його тіло, вони занесли й поховали його між Цорою та між Ештаолом, у гробниці його батька Маноаха. А суддею в Ізраїлі він був двадцять років.
Слухати Книга Суддів розділ 17 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 17 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 17 сучасний переклад

1 На Єфремовім нагір’ї жив чоловік на ім’я Міха.
2 Якось він сказав своїй матері: Коли в тебе пропали тисячу сто срібняків, я чув, як ти проклинала злодія. Так ось ці гроші в мене, — це я їх узяв! А його матір відповіла: Благословенний ти, сину мій, ГОСПОДОМ!
3 Тож він повернув своїй матері тисячу сто срібняків. Але його матір сказала: Я, дійсно, посвятила мої гроші ГОСПОДУ, аби відлити і вирізьбити статую, а тому я віддаю ті срібняки тобі.
4 Але він таки віддав срібло своїй матері. Його матір узяла з тієї суми двісті срібняків і дала їх ливарникові, який виготовив з нього литу й різьблену статую, яка була поставлена в домі Міхи.
5 Таким чином, у того чоловіка, на ім’я Міха, появилось своє святилище. Він також виготовив ефод і терафімів і посвятив одного зі своїх синів, аби той був у нього священиком.
6 У той час не було в Ізраїлі царя, тому кожен чинив те, що йому подобалось.
7 У Юдейському Вифлеємі тоді перебував, як приходець, юнак з племені Юди, який був левітом.
8 Закінчивши своє перебування в місті Вифлеємі Юдейському, цей муж вирушив у подорож, перебиваючись де прийдеться. Так, мандруючи, він прийшов до Єфремового нагір’я, у дім Міхи.
9 А Міха його запитав: Звідки йдеш? А той відповів: Я — левіт з Вифлеєма Юдейського, і подорожую, як приходець, перебиваючись де і як доведеться.
10 Тоді Міха йому запропонував: Залишайся в мене, і будь мені за отця й за священика; за це я щороку даватиму тобі десять срібняків і забезпечу тебе одягом та харчами для прожиття. І левіт прийняв пропозицію.
11 Левіт погодився залишитись у того чоловіка; юнак був у його родині, як один з його синів.
12 Міха посвятив левіта на служіння, і, проживаючи в домі Міхи, юнак став йому за священика.
13 Після цього Міха сказав: Тепер я впевнений, що ГОСПОДЬ буде до мене доброзичливим, оскільки справжній левіт став у мене священиком.
Слухати Книга Суддів розділ 18 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 18 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 18 сучасний переклад

1 У той час не було в Ізраїлі царя. Якраз тоді плем’я Дана шукало для себе наділу, де можна було би поселитись, позаяк до того часу йому ще не дісталось спадщини серед Ізраїлевих племен.
2 Тому нащадки Дана послали від своїх родин і певних округів із Цори й Ештаола п’ять мужів, — людей відважних, аби вивідати й обстежити край. Їм було сказано: Йдіть і дослідіть ту землю! Вони прийшли на Єфремове нагір’я та завітали в дім Міхи, щоб там заночувати.
3 Знаходячись біля дому Міхи, вони по розмові впізнали, що юнак був левітом, тож, зупинившись там, вони запитали його: Хто тебе сюди спровадив? Що ти тут робиш, і як тобі ведеться?
4 А він їм розповів, що учинив для нього Міха, як він найняв його, запропонувавши йому стати священиком.
5 Тоді вони попросили його: Дізнайся в Бога, аби ми зрозуміли, чи успішною буде наша дорога, в яку ми подалися.
6 Ідіть з миром, — сказав їм священик, — під ГОСПОДНЬОЮ опікою ваша дорога, в яку ви направились!
7 Тож п’ять тих мужів пішли далі й прибули до Лаїша. Вони побачили, що люди котрі у ньому мешкають, почуваються в безпеці, як і водиться в сидонців, — спокійні й безтурботні. Немає нікого, хто би турбував їх край, або владарював над ними. Адже вони далеко від сидонців, і ніхто до них немає жодного діла.
8 Коли вони повернулись до своїх одноплемінників у Цору та Ештаол, то їхні співбрати запитали: Що ви дізнались?
9 Вони ж відповіли: Підіймайтесь і вирушаймо проти них! Ми оглянули їхню землю, й зрозуміли, що вона дуже чудова, тому не варто зволікати. Тож не лінуйтеся, виступаймо негайно, щоб заволодіти тим краєм.
10 Народ, проти якого виступимо, безтурботний, а земля простора, — Бог віддає її у наші руки, як місцевість, де нічого з того, що може дати земля, там не бракує!
11 Отже, шістсот чоловіків з Данового племені, підперезані й озброєні мечами, вирушили із Цори та Ештаола.
12 Вони дійшли до Юдейського Кір’ят-Єаріма, де й отаборились, тому й та місцевість, що неподалік Кір’ят-Єаріма, називається Табором Дана аж дотепер.
13 Звідти вони пішли на Єфремове нагір’я і прибули до дому Міхи.
14 Ті п’ять мужів, котрі ходили обстежувати лаїшський край і принесли хороші новини, сказали своїм братам: Ви маєте знати, що в цих домах є ефод, терафіми, а також вилитий різьблений ідол. Тепер вирішуйте, що з ними робити.
15 Отже, вони направились туди і ввійшли в житло молодого левіта, що жив у Міхи, й привітали його.
16 А в той час шістсот мужів з Данового племені, підперезані й озброєні мечами, стояли біля входу в браму.
17 Тих п’ять мужів, що ходили обстежувати землю, увійшовши в дім, взяли вилитого різьбленого ідола, ефод і терафімів, тоді як священик стояв біля входу в браму, а біля нього шістсот підперезаних і озброєних мужів.
18 Отже, коли вони ввійшли в дім Міхи й забирали вилитого різьбленого ідола, ефод і терафімів, священик запитав їх: Що це ви робите? —
19 вони сказали йому: Мовчи, поклавши свою руку на свої уста, та вирушай з нами, і будеш у нас за отця і за священика! Хіба краще тобі бути священиком у домі одного чоловіка, ніж стати священиком цілого племені, — одного з Ізраїлевих поколінь?
20 Тож священик зрадів і, взявши ефод, терафімів і різьбленого ідола, долучився до озброєних людей.
21 Вони повернулись й вирушили далі, відправивши дітей, худобу та вантаж попереду себе.
22 І коли вони відійшли від дому Міхи далеченько, Міха, зібравши людей, що мешкали неподалік від його дому, й разом з ними наздогнав загін нащадків Дана.
23 Наблизившись, вони почали гукати до Данових нащадків. Обернувшись, ті запитали Міху: Чого тобі треба, чому кричиш?
24 Той же відповів: Адже ви забрали мого бога, якого я собі зробив, а також священика, й пішли геть! Тож, що я мав робити? Як же ви ще можете мені казати: Чого тобі треба?
25 А мужі з Данового племені сказали йому: Краще було би не чути твого крику за нами, аби часом не обернулись проти вас розлючені вояки, тоді попрощаєшся з життям ти і твої домашні.
26 Після цього Данове покоління рушило своєю дорогою, а Міха, зрозумівши, що вони сильніші за нього, повернувся назад і пішов до свого дому.
27 Отже, вони забрали вироби Міхи, а також священика, котрий був у нього, й вирушили на Лаїш. Вони винищили мечем безтурботний і безпечний народ, а місто спалили вогнем.
28 Ніхто не прийшов їм (мешканцям Лаїша) на допомогу, адже вони були далеко від сидонців, і ні з ким у них не було жодних зв’язків. Місто знаходилось у долині, неподалік Бет-Рехова. Вони відбудували це місто й поселились у ньому,
29 назвавши його Дан, за ім’ям свого прабатька Дана, який колись народився Ізраїлю (Якову). Раніше це місто називалось Лаїш.
30 Нащадки Дана поставили у себе різьбленого ідола, при якому священиками в Дановому племені були Йонатан, син Гершома, внук Манассії, та його нащадки аж до часу виселення мешканців краю в неволю.
31 Так і стояв тут виготовлений Міхою ідол протягом усього часу, впродовж якого справжній Дім Божий знаходився у Шіло.
Слухати Книга Суддів розділ 19 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 19 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 19 сучасний переклад

1 Подальші події відбувались у той час, коли ще не було в Ізраїлі царя. На краю Єфремового нагір’я жив один чоловік, левіт, котрий взяв собі, наложницею, жінку з Юдейського Вифлеєма.
2 Ця наложниця перестала його кохати і, залишивши його, повернулась у дім свого батька, до Вифлеєма Юдейського. Там вона перебувала впродовж чотирьох місяців.
3 Але її чоловік зібрався і, взявши з собою слугу та пару ослів, пішов за нею, аби знову прихилити її серце до себе і повернути назад. Коли вона ввела його у дім свого батька, то батько молодиці, побачивши його, з радістю пішов йому назустріч.
4 Його тесть, батько молодиці, умовив його затриматись, і той левіт провів з ним три дні; вони їли, пили та ночували в нього.
5 Так сталося, що коли на четвертий день вони вранці встали, і левіт піднявся, аби вирушити, то батько молодиці сказав своєму зятю: Спочатку підкріпись шматком хліба, а тоді вже підете.
6 Тож вони посідали й обидва разом їли та пили. Батько молодиці сказав чоловікові: Залишись ще на ніч, і нехай натішиться твоє серце.
7 Проте той чоловік піднявся, щоб іти, але його тесть наполягав, аби залишився, тому він заночував знову.
8 Рано-вранці п’ятого дня він (левіт) встав, щоб вирушити, але батько молодиці знову сказав: Підкріпися хлібом! Так вони зволікали, аж поки день не почав схилятися на вечір. Вони знову сіли їсти.
9 Нарешті левіт разом зі своєю наложницею і своїм слугою зібрались у дорогу, тоді як його тесть, батько молодиці, знову вмовляв його: Ось день вже схиляється до вечора, залишайся ще на одну ніч. Як бачиш, день закінчується, переночуй тут, ще порадіємо разом, а тоді якомога раніше завтра встанете й вирушите у вашу подорож до вашого дому.
10 Але левіт вже не захотів ночувати, — він піднявся й пішов. Рухаючись, незабаром він опинився неподалік Євуса, тобто Єрусалима. З ним була його наложниця та пара навантажених ослів.
11 І коли вони вже були біля Євуса, то день майже скінчився, тому слуга сказав своєму господареві: Ходімо, завітаємо до міста євусейців і переночуємо в ньому.
12 Але його господар йому відповів: Не будемо повертати до міста чужинців, які не є Ізраїльтянами, а підемо до Гіви.
13 Далі він сказав до свого слуги: Спробуємо дійти до якогось з найближчих міст, — заночуємо в Гіві або в Рамі.
14 Тож вони пішли далі, й коли сонце вже заходило, вони були неподалік Гіви Веніямінової.
15 Вони повернули, аби ввійти й заночувати в Гіві. Прибувши туди, вони зупинились на площі міста, оскільки не знайшлось людини, яка би їх прийняла в свій дім на ночівлю.
16 Але пізно ввечері якраз повертався зі своєї праці на полі похилого віку чоловік. Хоч цей муж походив з Єфремового нагір’я, проте мешкав він у Гіві, де місцевими мешканцями були веніямінці.
17 Піднявши свої очі, чоловік побачив на площі міста подорожніх, і цей похилого віку чоловік запитав: Звідкіля мандруєте і куди направляєтесь?
18 Левіт відповів йому: Ми подорожуємо з Вифлеєма Юдейського а йдемо на край Єфремового нагір’я. Адже я сам звідти, а ходив до Вифлеєма Юдейського, тепер же повертаюсь до ГОСПОДНЬОГО Дому, але жодна людина не запросила мене на нічліг.
19 хоч у нас, твоїх слуг, є солома і корм для ослів; маю також хліб і вино для себе, як і для твоєї слугині, та для свого слуги, що з твоїми слугами, — ми не потребуємо нічого.
20 Але цей літній чоловік сказав: Мир тобі! У мене є все, в чому будете мати потребу, лише не ночуйте на площі!
21 Він привів його до свого дому, й нагодував ослів; помивши свої ноги, вони їли та пили.
22 Але щойно вони насолодились гостинністю, як декотрі мешканці міста, чоловіки-негідники, оточили дім й почали грюкати у двері, обзиваючи сивочолого чоловіка, господаря дому, й вимагаючи: Виведи чоловіка, котрий перебуває у твоєму домі, аби ми могли з ним злягтися!
23 Та цей чоловік, господар дому, вийшовши до них сказав їм: Ні, мої брати, не робіть такого злочину! Адже цей чоловік зайшов (є гостем) у мій дім, — не чиніть з ним такої гидоти.
24 Ось моя дочка-дівиця, а також його наложниця, — я виведу їх, тож чиніть над ними наругу, як захочеться, лише з цим чоловіком не робіть такого безумства!
25 Але ці люди не хотіли й слухати його. Тоді левіт вхопив свою наложницю і вивів її до них у двір; вони ж ґвалтували її та глумилися над нею цілу ніч до самого ранку. Відпустили її, лише на світанку.
26 Удосвіта прийшла та жінка до господи чоловіка, де був її господар, впала під дверима й лежала, поки не розвиднілося.
27 Вранці її господар встав, відкрив двері дому й вийшов, аби продовжити свою подорож, — і от жінка, його наложниця, лежить під дверима дому з простягнутими до порогу руками…
28 Він сказав до неї: Вставай, підемо! Але жодної відповіді не почув. Левіт поклав її мертве тіло на осла, й вирушив до своєї місцевості.
29 Дійшовши до свого дому, він вхопив ножа, взяв свою наложницю й розчленував її по суглобах на дванадцять частин, та розіслав їх у всі околиці Ізраїлю.
30 Отже, кожен, хто це бачив, говорив: Чогось подібного досі в Ізраїлі ще не бачили з того часу, як Ізраїльські нащадки вийшли з єгипетського краю, й до цього дня! Тому подумайте, порадьтеся і скажіть, що маємо робити.
Слухати Книга Суддів розділ 20 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 20 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 20 сучасний переклад

1 І обурився весь Ізраїль; зібралась уся громада, як один чоловік, від Дана й до Вірсавії, а також весь Гілеадський край до ГОСПОДА, в Міцпу.
2 Прийшли начальники всього народу; від усіх Ізраїльських племен зібрався Божий народ — чотириста тисяч воїнів-піхотинців, озброєних мечами.
3 Веніямінці також дізнались, що Ізраїльтяни зібрались у Міцпі. Отже, Ізраїльтяни сказали: Нехай хтось розкаже, як міг статись такий ганебний злочин?
4 Тоді левіт, чоловік замученої жінки, сказав: Я з моєю наложницею зайшов у Гіву Веніямінову переночувати.
5 Але проти мене повстали мешканці Гіви й уночі оточили довкола дім, де я ночував, з метою вбити мене. Над моєю наложницею вони чинили наругу, доки вона не померла.
6 Тому я взяв тіло моєї наложниці, порізав його на частини, й розіслав у всі околиці Ізраїльського володіння, адже вони вчинили в Ізраїлі ганебний і огидний злочин.
7 Тепер же всі ви, Ізраїльтяни, розсудіть і порадьте, що маємо далі робити.
8 І повстав увесь народ, як один чоловік, заявивши: Жоден з нас не піде до свого намету, і ніхто не повернеться до свого дому!
9 Щодо Гіви, то вчинимо ось що: Виступимо проти неї жеребкуванням!
10 Визначимо десять мужів із сотні — з усіх Ізраїлевих племен, сто — з тисячі й тисячу — з десяти тисяч, котрі постачали би харчі для військових людей, що вирушать на Гіву Веніямінову, аби учинити відповідно з тим огидним злочином, який вона (Гіва) скоїла в Ізраїлі!
11 Отже, воїни Ізраїлевих племен, — всі, як один, — зібрались навпроти того міста.
12 Після цього Ізраїльські племена розіслали спеціальних людей до всіх родин племені Веніяміна зі словами: Що це за мерзенний злочин стався серед вас?
13 Тому негайно видайте тих негідних чоловіків-злочинців із Гіви, — ми їх стратимо й таким чином викоренимо зло в Ізраїлі! Але веніямінці не захотіли прислухатись до поради своїх братів-ізраїльтян,
14 а всупереч їм веніямінці зібралися з усіх своїх міст у Гіву, аби воювати з іншими Ізраїльтянами.
15 Того ж дня веніямінці нарахували з усіх своїх міст двадцять шість тисяч чоловіків, озброєних мечами, крім мешканців Гіви, серед яких було нараховано ще сімсот добірних чоловіків-воїнів.
16 З усього цього війська виявилось сімсот добірних мужів, які були лівшами, проте кожен з них влучав камінцем, випущеним з пращі, у волосину, й не хибив.
17 Що ж до Ізраїльтян, то їх, окрім веніямінців, налічувалось чотириста тисяч, озброєних мечами мужів. Усі вони були досвідченими військовими людьми.
18 Ізраїльтяни відправились у Бетель, аби запитати Бога. Вони говорили: Хто з нас мав би виступити першим аби воювати з веніямінцями? І ГОСПОДЬ відповів: Юда піде вперед!
19 Тож уранці Ізраїльтяни вирушили й отаборились навпроти Гіви.
20 Отже, Ізраїльські мужі оголосили війну веніямінцям, і вишикувались бойовими лавами неподалік Гіви.
21 Проте воїни племені Веніяміна, вийшовши з Гіви, напали на них і поклали того дня на землю вбитими двадцять дві тисячі Ізраїльтян.
22 Але народ, — Ізраїльські воїни, — зібравшись із силами, знову вишикувались для битви на тому ж місці, де стояли першого дня.
23 Адже після поразки, коли до самого вечора Ізраїльтяни плакали перед ГОСПОДОМ, звертаючись до ГОСПОДА з питанням: Чи варто далі продовжувати битву з поколінням Веніяміна, — нашими братами? — то ГОСПОДЬ відповів: Виступайте проти них!
24 Тож Ізраїльтяни вишикувались проти веніямінців і другого дня.
25 Але веніямінці, виступивши проти них з Гіви на другий день, знову поклали вбитими на землю ще вісімнадцять тисяч озброєних мечами Ізраїльських воїнів.
26 Тоді всі Ізраїльтяни, разом з усім військом, пішли в Бетель і там, перебуваючи перед ГОСПОДОМ, вони плакали й постили того дня до самого вечора. Після того вони принесли перед ГОСПОДОМ всепалення і мирні жертви.
27 Оскільки в той час там знаходився Ковчег Божого Заповіту, то Ізраїльтяни саме там і шукали поради в ГОСПОДА.
28 Пінхас, син Елеазара, внук Аарона, в той час звершував перед ним (Ковчегом) служіння, запитуючи: Чи йти нам знову в бій з нашими братами веніямінцями, чи припинити війну? І ГОСПОДЬ відповів: Йдіть, адже завтра Я віддам їх у ваші руки!
29 Тоді Ізраїльтяни влаштували довкола Гіви засідку.
30 На третій день знову виступили Ізраїльтяни проти веніямінців, — вишикувались до бою проти Гіви, як і в попередні рази.
31 Коли ж веніямінці кинулись проти війська Ізраїльтян, віддаляючись від міста, й почали знову вбивати Ізраїльських мужів, як і в попередні рази, на роздоріжжі двох доріг, з яких одна провадила в Бетель, а друга — до Гіви та її околиць і вже вбили близько тридцяти мужів з-поміж Ізраїльтян,
32 то веніямінці почали кричати: Вони падають перед нами, як і раніше! Ізраїльтяни ж говорили: Втікаймо, аби відтягнути їх з міста на дороги!
33 Таким чином всі передові Ізраїльські загони війська піднялись зі своїх позицій і вишикувались до бою в Баал-Тамарі, а в той час Ізраїльська засідка піднялась з місця свого перебування західніше від Гіви, —
34 десять тисяч добірних воїнів з усього Ізраїлю, — й кинулась з боєм на Гіву. Зав’язалась тяжка й запекла битва, хоч веніямінці ще не усвідомлювали, яке лихо на них чекає.
35 Того дня ГОСПОДЬ завдав поразки веніямінцям від Ізраїлю, так що Ізраїльтяни знищили двадцять п’ять тисяч сто веніямінців, — мужів всіх, озброєних мечами.
36 Лише тоді веніямінці зрозуміли, що вони розгромлені, адже Ізраїльські воїни відступили перед веніямінцями, оскільки вони розраховували на засідку, яка була влаштована неподалік Гіви.
37 Воїни, що були в засідці піднялись, несподівано увірвались у Гіву й знищили мечем усіх мешканців міста.
38 Між основним Ізраїльським військом і загоном воїнів, що були в засідці, існувала домовленість: коли над містом з’явиться ознака, — великий дим, —
39 то військо Ізраїльтян повернеться і вступить у битву знову. І от, коли веніямінці почали знову вбивати Ізраїльських воїнів, і вже полягло близько тридцяти чоловік, а вони почали говорити: І цього разу Ізраїльтяни падають перед нами, як і під час попередньої битви, —
40 над містом почав здійматись вгору стовп диму. Озирнувшись назад, веніямінці побачили, що дим від палаючого міста підноситься до самих небес.
41 Тоді Ізраїльське військо обернулось й пішло в наступ, а перелякані воїни Веніяміна усвідомили, що їх чекає лихо цілковитої поразки.
42 Втікаючи від Ізраїльських воїнів, вони повернули на дорогу в пустелю, але й там їх наздоганяли переслідувачі. Втікачів знищували також і ті, що виходили з міста.
43 Вони з усіх боків оточили веніямінців, наздоганяли та знищували до самої Менухи, що на схід від Гіви.
44 Тож полягло тоді веніямінців вісімнадцять тисяч чоловік, з яких усі були відважними воїнами.
45 Уцілілі повернули вбік й утікали в пустелю до скелі Ріммона, але по дорозі таких виловлювали, й ще загинуло п’ять тисяч чоловік. Переслідуючи їх далі аж до Ґідеома, знищили з них знову дві тисячі чоловік.
46 Усіх полеглих у той день веніямінців було двадцять п’ять тисяч озброєних мечами чоловіків, — могутніх і відважних воїнів.
47 І все ж шістсот чоловіків, які повернули в пустелю, в напрямку скелі Ріммона, втікли й перебували в ущелинах скелі Ріммона чотири місяці.
48 Що ж до Ізраїльських воїнів, то вони, повернувшись від переслідування до веніямінців, знищили всіх мешканців міста мечем, і навіть худобу, — всіх поголовно, хто ще залишався. А всі міста, що зустрічали по дорозі, спалили вогнем.
Слухати Книга Суддів розділ 21 сучасний переклад без музики

Слухати Книга Суддів розділ 21 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Книга Суддів розділ 21 сучасний переклад

1 Ще в Міцпі Ізраїльські воїни заприсяглися, сказавши: Жоден з нас не видасть своєї дочки заміж за веніямінця!
2 Тепер же народ прийшов до Божого Дому в Бетелі. Там вони перебували перед Богом аж до вечора; вони сиділи, голосно ридали й гірко плакали,
3 говорячи: Чому, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, це трапилось в Ізраїлі, що сьогодні не стало в Ізраїлі одного племені?
4 Тому, вставши на другий день зранку, народ збудував там жертовник. Вони принесли жертви всепалення та мирні (подячні) жертви.
5 Потім Ізраїльтяни почали питати: Хто з-поміж усіх Ізраїльських племен не прийшов тоді на зібрання до ГОСПОДА? Адже на ньому була прийнята поважна (урочиста) присяга щодо кожного, хто не прийшов до ГОСПОДА в Міцпу, а саме: Він неодмінно має померти!
6 Ізраїльтяни жалкували про те, що сталось з племенем Веніяміна, їхнім братом, бідкаючись: Нині в Ізраїлі втрачено одне плем’я.
7 Але, що маємо вчинити тепер з тими, котрі залишилися, аби вони мали дружин? Адже ми присягнулись ГОСПОДОМ, що не віддамо за них заміж наших дочок!
8 Після цього запитали: Чи часом не було когось серед ізраїльських племен, хто тоді не прийшов до ГОСПОДА в Міцпу? Тож виявилось, що ніхто не прийшов на збори з Явеша Гілеадського.
9 І коли тоді робили перегляд народу, то з Явеша Гілеадського, справді, не було жодного чоловіка.
10 Тож громада послала туди дванадцять тисяч озброєних чоловіків-воїнів з особливим наказом: Йдіть і знищіть мечем усіх мешканців Явеша Гілеадського, включно з жінками й дітьми!
11 Але при цьому маєте зробити ось що: Кожного чоловіка і кожну жінку, котра мала інтимні (сексуальні) стосунки з чоловіком, учиніть закляттям, тобто знищіть.
12 Таким чином знайшлося серед мешканців Явеша Гілеадського, чотириста незайманих дівчат, котрі не мали інтимних стосунків з чоловіками. Цих привели в табір у Шіло, що в ханаанському краю.
13 Після цього вся громада послала людей для переговорів з веніямінцями, котрі ховались в ущелинах скелі Ріммона, й проголосила їм мир.
14 Коли веніямінці повернулися, їм дали за дружин дівчат, котрі залишились живими, з мешканців Явеша Гілеадського. Проте їх виявилось недостатньо для всіх.
15 Народ жалкував за веніямінцями, оскільки ГОСПОДЬ учинив розрив серед Ізраїльських племен.
16 Тоді старійшини громади бідкались: Що маємо зробити з рештою тих, хто залишився, аби вони мали жінок? Адже у веніямінців знищені всі жінки?!
17 Вони говорили: Як можна було би врятувати залишок Веніяміна, аби не було цілковито знищене одне з племен у Ізраїлі?
18 Адже ми не можемо дати їм за дружин наших дочок, оскільки Ізраїльтяни присягнулись такими словами: Буде проклятий той, хто дасть дочку за дружину веніямінцеві.
19 Тому вирішили: Як відомо, щороку відбувається ГОСПОДНЄ свято в Шіло, що знаходиться на північ від Бетеля і на схід від дороги, що провадить з Бетеля до Сихема, та південніше Левони.
20 Тож вони звернулись до веніямінців зі словами: Йдіть і зробіть засідку у виноградниках,
21 та спостерігайте. Щойно дівчата із Шіло вийдуть, аби потанцювати в хороводі, ви повискакуйте з виноградників, і кожен нехай вхопить собі дружину з дівчат із Шіло, і повертайтесь у край веніямінців.
22 І коли пізніше прийдуть до нас їхні батьки, чи їхні брати, скаржитись на вас, то ми їм скажемо: Змилуйтесь над ними заради нас, адже ніхто з них не взяв собі дружини під час війни; так само й ви не дали дружин, щоб не бути винуватими.
23 Тому й веніямінці були змушені так учинити, взявши собі стільки дружин, скільки було їм потрібно, серед танцюристок, яких удалось захопити. Після цього вони повернулись у свої наділи, аби відбудовувати міста й оселятися в них.
24 Після цього Ізраїльтяни також звідти розійшлись, — кожен до свого племені й до своєї родини. Отже, всі звідти розійшлись до своїх успадкованих наділів.
25 Того часу не було в Ізраїлі царя, тому кожен робив те, що йому здавалось правильним.