Головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Біблія онлайн Старий Завіт Перша книга Царів (Третя книга Царств) Розділи з 1 по 22 сучасний переклад
Слухати Перша книга Царів розділ 1 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 1 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 1 сучасний переклад

1 Цар Давид постарів, досягнув похилого віку. Його вкривали ковдрами, але він не міг зігрітись.
2 Тому його слуги сказали йому: Нехай би пошукали нашому володареві, царю, молоду дівчину, яка царя доглядала би, прислуговувала йому, лежала біля нього в постелі, зігріваючи тілом нашого володаря, царя.
3 Тож шукали гарну дівчину в усіх околицях Ізраїлю, і коли знайшли Авішаґу, шунамійку, то привели її до царя.
4 Ця дівчина була дуже вродливою. Вона доглядала царя, й прислуговувала йому, проте цар не мав з нею інтимних стосунків.
5 Тим часом Адонія, син Хаґґіти, загордився, заявляючи: Я буду царем! Він завів собі колісниці й вершників, підібрав п’ятдесят чоловіків, котрі бігли попереду нього.
6 Проте його батько Давид ніколи йому не дорікнув йне спитав: Навіщо ти все це робиш? Він народився йому після Авесалома і був дуже вродливим.
7 Адонія ж був у змові з Йоавом, сином Церуї, та зі священиком Авіятаром, котрі підтримували Адонію.
8 Натомість священик Садок, Беная, син Єгояди, пророк Натан, Шімей, Реї та інші лицарі Давида не підтримували Адонію.
9 Одного разу Адонія приніс біля каменя Зохелет (Слизького Каменя), що неподалік джерела Ен-Роґел, у жертву овець, волів та вгодованих телят, і запросив на це свято всіх своїх братів, царських синів, та всіх придворних царя з племені Юди.
10 А пророка Натана, Бенаю, лицарів Давида та свого брата Соломона він не покликав.
11 Тому Натан звернувся до Вірсавії, матері Соломона, з такими словами: Чи ти чула, що Адонія, син Хаґґіти, оголосив себе царем без відома нашого володаря Давида?
12 Отже, я тобі раджу: рятуй своє життя і життя свого сина Соломона.
13 Йди негайно до царя Давида та скажи йому: Мій володарю, царю! Хіба ти не присягав твоїй слугині, говорячи: Твій син Соломон стане царем після мене, саме він сяде на моєму троні? Як же так, що Адонія став царем?
14 А в той час, коли ти ще розмовлятимеш з царем, я ввійду за тобою і підтверджу твої слова.
15 Тож Вірсавія ввійшла в царські покої, — цар у той час був дуже немічним, і йому прислуговувала шунамійка Авішаґа.
16 Коли Вірсавія схилилась й вклонилася цареві, то цар запитав: Що ти хочеш?
17 Вона ж йому відповіла: Володарю мій, царю! Адже ти присягався твоїй слугині ГОСПОДОМ, твоїм Богом, що мій син Соломон стане царем після тебе, і що він займе твій трон!?
18 Тим часом як став царем Адонія, без твого, мій володарю, царю, відома!
19 Він приніс у жертву волів, овець, вгодованих телят, запросивши на святкування усіх царських синів, священика Авіятара та начальника твоїх військ Йоава, а твого слугу Соломона не покликав.
20 Тепер же на тебе, мій володарю, царю, звернені очі всього Ізраїлю, аби ти їм оголосив, хто після тебе має сісти на троні мого володаря, царя!
21 Адже може статися так: як тільки мій володар, цар, відійде до своїх батьків, то мене та мого сина Соломона визнають злочинцями…
22 І от, коли вона ще розмовляла з царем, прибув пророк Натан.
23 І повідомили цареві, говорячи: Ось прийшов пророк Натан! Отже, він увійшов до царя і долілиць вклонився перед царем.
24 Натан сказав: Мій володарю, царю, хіба ти так вирішив, що Адонія стане царем після тебе, і сяде на твоєму престолі?
25 Адже він сьогодні зійшов у долину, й приніс у жертву багато волів, вгодованих телят і чимало овець. Він запросив усіх царських синів, начальників війська та священика Авіятара; зараз вони їдять і п’ють разом з ним, вигукуючи: Нехай живе цар Адонія!
26 Тоді як мене, твого слугу, священика Садока, Бенаю, сина Єгояди, й твого слугу Соломона він не запросив.
27 Невже все це відбувається за наказом мого володаря, царя, і ти не повідомив свого слугу, хто сяде після тебе на троні мого володаря, царя?
28 Відповідаючи, цар Давид сказав: Покличте до мене Вірсавію. І коли вона ввійшла до царя і стала перед ним,
29 цар присягнув, запевняючи: Як живий ГОСПОДЬ, Який рятував моє життя від усякого лиха,
30 повторюю: як я присягнув тобі ГОСПОДОМ, Богом Ізраїлю, говорячи, що твій син Соломон стане царем після мене, й що він зійде на мій престол замість мене, так я і вчиню сьогодні.
31 Вірсавія схилилась долілиць, поклонилася цареві й сказала: Нехай живе мій володар, цар Давид, повіки!
32 Тоді цар Давид наказав: Покличте до мене священика Садока, пророка Натана та Бенаю, сина Єгояди. І коли вони стали перед царем,
33 цар дав їм такий наказ: Візьміть із собою слуг (охоронців) вашого володаря, посадіть мого сина Соломона на мого мула і запровадьте його до Гіхону.
34 Там священик Садок і пророк Натан нехай помажуть його царем над Ізраїлем, після чого засурміть у ріг, і всі проголосіть: Нехай живе цар Соломон!
35 Повертаючись, ви будете йти за ним, а він прийде й сяде на моєму троні. Так він стане царем замість мене, адже я заповідаю, аби він був правителем над Ізраїлем і над Юдою.
36 Відповідаючи, Беная, син Єгояди, сказав цареві: Амінь! Нехай це затвердить ГОСПОДЬ, Бог мого володаря, царя!
37 Так, як ГОСПОДЬ був з моїм володарем, царем, так нехай буде із Соломоном, і нехай Він піднесе його трон понад трон мого володаря, царя Давида!
38 Після цього священик Садок, пророк Натан, Беная, син Єгояди, керетійці та пелетійці пішли, й посадили Соломона на мула царя Давида, й привезли його в Гіхон.
39 Священик Садок узяв ріг з єлеєм помазання із Намету, і помазав Соломона. Далі затрубив ріг, і весь присутній люд проголосив: Нехай живе цар Соломон!
40 Цар їхав, а весь народ йшов за ним; люди грали на сопілках, під радісні вигуки народу, так що від їхнього голосу здригалась земля.
41 Ці радісні вигуки почув Адонія і всі, котрі були ним запрошені, бо якраз вони закінчили бенкетувати. Почув звук рога також Йоав і запитав: Що може означати така голосна метушня у місті?
42 І коли він ще говорив, прийшов, син священика Авіятара, Йонатан. Адонія сказав: Заходь, адже ти порядна людина й приносиш добрі новини!
43 Відповідаючи, Йонатан сказав Адонії: Справа в тому, що наш володар, цар Давид, поставив царем Соломона.
44 Цар відправив з ним священика Садока, пророка Натана, Бенаю, сина Єгояди, разом з керетійцями та пелетійцями, які посадили його на мула царя.
45 Священик Садок і пророк Натан помазали його на царя біля Гіхону; повертались звідти з вигуками радості всього міста, — цей галас, напевно, чули й ви.
46 Так що Соломон уже зійшов на царський трон,
47 а царські сановники вже приходили привітати нашого володаря, царя Давида, проголошуючи: Нехай твій Бог учинить ім’я Соломона славнішим понад твоє ім’я, і нехай підвищить його престол понад твій престол! І цар вклонився на своєму ліжку.
48 Після цього цар сказав: Благословенний ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, Який сьогодні учинив так, що один з моїх синів зійшов на мій престол, і мої очі це побачили!
49 Почувши це, запрошені Адонієм гості злякались; вони встали, й кожен пішов своєю дорогою.
50 Адонія ж зі страху перед Соломоном також устав і поспіхом вхопився за роги жертовника.
51 Коли Соломонові повідомили, мовляв: Злякавшись царя Соломона, Адонія тримається за роги жертовника, повторюючи: Нехай присягнеться мені сьогодні цар Соломон, що не стратить свого слугу мечем! —
52 то Соломон сказав: Якщо він буде себе вести як порядна людина, то жоден його волосок не впаде з його голови! Але якщо в ньому виявиться підступ, то він помре!
53 Отже, цар Соломон послав за ним, і його взяли від жертовника. І коли він прийшов до царя Соломона, то вклонився царю, а Соломон сказав йому: Йди до свого дому!
Слухати Перша книга Царів розділ 2 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 2 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 2 сучасний переклад

1 Коли наблизився час Давидові померти, він проголосив своєму синові Соломону Заповіт у таких словах:
2 Я відходжу в дорогу, призначену для всіх людей на землі. Тож будь сильним і покажи себе достойним мужем!
3 Вірно дотримуйся наказів ГОСПОДА, свого Бога, й ходи Його дорогами, виконуючи Його Заповіді та Його постанови; пильнуй Його закони та Його свідчення, записані у законі Мойсея, аби тобі щастило в усьому, що робитимеш і скрізь де ти обертатимешся,
4 аби й Господь міг дотриматись Своєї обітниці, яку Він дав мені, говорячи: Якщо твої нащадки виконуватимуть свої обов’язки, й ходитимуть переді Мною в істині від щирого свого серця і від усієї своєї душі, то ніколи не забракне у тебе спадкоємця на троні Ізраїлю!
5 Ти також знаєш, що мені зробив Йоав, син Церуї, і як він повівся з двома військовими командирами Ізраїлю, — з Авнером, сином Нера, та Амасом, сином Єтера. Він підступно вбив їх, помстившись за кров, пролиту на війні, — і то в мирний час, — заплямувавши таким чином невинною кров’ю свій військовий пояс, що на його крижах, та своє взуття, що на його ногах.
6 Тож учини, як тобі підкаже твоя мудрість, але не допусти, щоб його сивина з миром зійшла в могилу.
7 Що ж до синів Барзіллая з Гілеаду, то вияви до них прихильність, аби вони були серед тих, котрі споживають їжу за твоїм столом, адже вони стали мені в пригоді, коли я втікав від твого брата Авесалома.
8 Є ще в тебе веніямінець Шімей, син Ґери з Бахуріма. Він злісно проклинав мене того дня, коли я йшов у Маханаїм. Проте він вийшов мені назустріч до Йордану, і я присягнув йому ГОСПОДОМ, пообіцявши: Я не страчу тебе мечем!
9 Ти ж не залишай його непокараним; як мудрий чоловік, ти знатимеш, що з ним учинити, аби його сивина зійшла в могилу, зрошеною кров’ю…
10 Отже, Давид спочив зі своїми батьками; його поховали в Давидовому місті.
11 Загальний період царювання Давида над Ізраїлем становив сорок років. У Хевроні він царював сім років, а в Єрусалимі його правління тривало тридцять три роки.
12 Тож Соломон зійшов на трон свого батька Давида, і його владарювання було дуже міцним.
13 Якось Адонія, син Хаґґіти, прийшов до матері Соломона, Вірсавії. Коли вона запитала: Чи ти прийшов з миром? — він відповів: З миром! —
14 і додав: Маю до тебе справу. Вона ж сказала: Говори.
15 Тоді він промовив: Ти знаєш, що царство належало мені, й увесь Ізраїль сподівався, що я стану царем, однак все змінилось, і царство дісталось моєму братові, оскільки так було визначено ГОСПОДОМ.
16 Зараз я маю до тебе одне прохання, — не відмов мені! Вона сказала йому: Говори!
17 Тоді він каже: Поговори з царем Соломоном, — адже він тобі не відмовить, — аби він віддав мені за дружину шунамійку Авішаґу!
18 Вірсавія відповіла: Добре, я поговорю з царем про тебе.
19 І коли Вірсавія прийшла до царя Соломона, аби поговорити з ним про Адонію, цар підвівся й пішов їй назустріч; вклонився матері, після чого знову сів на своєму престолі. Був також поставлений престол для матері царя, і вона сіла праворуч нього.
20 Після цього вона сказала: Я маю до тебе одне невелике прохання, лише не відмов мені! І цар відповів їй: Проси, моя мамо, я, напевно, не відмовлю тобі!
21 Тоді вона сказала: Нехай шунамійку Авішаґу віддадуть за дружину твоєму братові Адонії!
22 Відповідаючи, цар Соломон сказав своїй матері: Чому ти просиш для Адонії лише шунамійку Авішаґу? Тож проси для нього також і царство, адже він є моїм братом, до того ж старшим за мене, і на його боці священик Авіятар, та Йоав, син Церуї!
23 Після цього присягнувся цар Соломон ГОСПОДОМ, заявивши: Нехай так, чи інакше учинить зі мною Бог, та ще й додасть, якщо Адонія за свої слова не поплатиться життям!
24 Тож сьогодні, як живий ГОСПОДЬ, Котрий мене зміцнив і посадив мене на троні мого батька Давида, і Який, за Своєю обітницею, підтримав мій дім (рід), — Адонія має померти!
25 Цар Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, і той стратив його. Отже, Адонія помер.
26 А священикові Авіятару цар звелів: Відправляйся в Анатот на свою родинну посілість, адже ти також заслуговуєш смерті. Проте сьогодні ти не будеш страчений, оскільки ти носив Ковчег Владики ГОСПОДА перед моїм батьком Давидом, і страждав так само, як страждав мій батько!
27 І Соломон позбавив Авіятара гідності ГОСПОДНЬОГО священика. Так виконалось слово ГОСПОДА, яке Він провістив у Шіло щодо родини Ілія.
28 Коли про все це дізнався Йоав, — адже Йоав також був прибічником Адонії, хоча й раніше виступав проти Авесалома, — то Йоав утік до ГОСПОДНЬОГО Намету, та вхопився за роги жертовника.
29 Цареві Соломонові донесли, що Йоав сховався у ГОСПОДНЬОМУ Наметі, і він перебуває біля жертовника! Тоді Соломон послав Бенаю, сина Єгояди, з наказом: Іди і страть його!
30 Беная прийшов до ГОСПОДНЬОГО Намету, й сказав Йоаву: Цар наказує тобі вийти. Але той відповів: Не вийду, а хочу померти тут! І Беная передав його слова цареві, розповівши: Ось що сказав Йоав, і так мені відповів.
31 Тоді цар сказав йому: Вчини за його словом, — убий його і поховай його! Таким чином знімеш з мене і з роду мого батька провину за кров, яку без причини пролив Йоав!
32 І нехай ГОСПОДЬ поверне його кров на його власну голову, адже він стратив двох мужів, справедливіших і кращих, ніж він сам. Він убив їх мечем без відома мого батька Давида, — Авнера, сина Нера, полководця Ізраїльського війська, й Амасу, сина Єтера, полководця Юдиного війська.
33 Нехай їхня кров впаде на голову Йоава та на голови його нащадків в усі часи, а Давид та його нащадки, його дім (рід) і його престол, нехай мають мир від ГОСПОДА навіки!
34 Тож Беная, син Єгояди, пішов до Йоава, вразив його, і той помер. Поховали Йоава в його домі (маєтку) в пустелі.
35 Замість Йоава головнокомандувачем війська Ізраїлю цар призначив Бенаю, сина Єгояди, а священика Садока цар поставив замість Авіятара.
36 Тоді цар послав, аби покликали Шімея, і наказав йому: Збудуй собі дім у Єрусалимі, живи в ньому й не виходь звідти нікуди!
37 Запам’ятай: того дня, коли ти вийдеш звідти та перейдеш потік Кедрон, то неодмінно помреш, і твоя кров буде на твоїй голові!
38 Шімей відповів цареві: Добре! Як ти наказав, мій володарю, царю, так твій слуга чинитиме. Отже, Шімей мешкав у Єрусалимі довгий час.
39 Але так сталося після трьох років, що втекли два раби Шімея до ґатського царя Ахіша, сина Маахи. Шімея повідомили про це, говорячи: Твої раби з’явились у Ґаті.
40 Тому Шімей зібрався, осідлав свого осла й вирушив у Ґат до Ахіша, аби відшукати своїх рабів. Шімей пішов і спровадив своїх рабів з Ґата.
41 Коли Соломона повідомили про те, що Шімей виходив з Єрусалима до Ґата і повернувся, цар
42 послав аби покликали Шімея і сказав йому: Хіба я не заприсяг тебе ГОСПОДОМ, і не застеріг тебе, говорячи: Запам’ятай, що того дня, коли ти звідти вийдеш, ти неодмінно помреш? Ти ж мені відповів: Добре! В тому, що ти сказав, я буду слухняним!
43 Але чому ти не дотримався присяги, даної перед ГОСПОДОМ, і наказу, що я тобі дав?
44 Далі цар сказав до Шімея: Ти, напевно, пам’ятаєш і усвідомлюєш своїм серцем усе те зло, яке ти вчинив моєму батькові Давидові! Нехай ГОСПОДЬ поверне твоє зло на твою голову.
45 А цар Соломон хай буде благословенний, як і престол Давида непорушно стоятиме перед ГОСПОДОМ навіки!
46 Цар наказав Бенаї, синові Єгояди, і той пішов, вразив Шімея, і він помер. Так зміцнювалась царська влада в руках Соломона.
Слухати Перша книга Царів розділ 3 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 3 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 3 сучасний переклад

1 Незабаром Соломон посвоячився з єгипетським царем, фараоном, одружившись на дочці фараона, та привів її в Місто Давида, доки не закінчив будову свого палацу, а також ГОСПОДНЬОГО Храму і стін навколо Єрусалима.
2 Оскільки до того часу ще не був збудований Дім ГОСПОДНЬОГО Імені, люди приносили жертви на узгір’ях та пагорбах.
3 Соломон любив ГОСПОДА, дотримуючись настанов свого батька Давида, проте він також приносив жертви і звершував кадіння на узгір’ях.
4 Якось цар вирядився в Ґівеон, щоб там звершити жертвоприношення, оскільки це було найвидатніше місце. І Соломон приніс на тому жертовнику тисячу всепалень.
5 У Ґівеоні Соломонові вночі вві сні з’явився ГОСПОДЬ. Бог сказав йому: Проси, що Я мав би тобі дати!
6 А Соломон відповів: Ти виявив до Твого слуги, мого батька Давида, велике милосердя, оскільки він був вірним перед Тобою, чинив справедливо й у простоті серця. Ти виявив щодо нього велику ласку, давши йому сина, який сьогодні сидить на його престолі.
7 Справді, це Ти, ГОСПОДИ, Боже мій, тепер поставив на місце мого батька Давида царем Твого слугу, — але ж я дуже молодий й не знаю, як вірно поводитись!
8 Твій слуга перебуває серед Твого народу, якого Ти обрав, — народу численного, якого через велику його чисельність важко докладно порахувати.
9 Тому дай Твоєму слузі розумне серце, аби він умів судити Твій народ, розрізняючи добре від злого, бо інакше, хто потрапить правити цим великим Твоїм народом?
10 І сподобалось ГОСПОДУ, що Соломон просив саме цього.
11 Тому Бог відповів йому: Оскільки ти попросив саме таке, а не просив собі довгого віку, не просив собі багатства й не просив смерті для твоїх ворогів, але просив собі розуму, щоб уміти судити,
12 тому Я вчиню за твоїм бажанням! Ось Я даю тобі мудре і розумне серце, — так, що такого, як ти, ще не було перед тобою і так само після тебе не з’явиться подібний до тебе.
13 Але Я дам тобі також те, чого ти не просив: багатство та славу, — так що рівного тобі мужа не буде між царями протягом усього твого віку!
14 І коли ти ходитимеш Моїми дорогами, дотримуючись Моїх Заповідей і Моїх настанов, як ходив твій батько Давид, то Я продовжу також і твій вік.
15 Коли Соломон пробудився, виявилось, що це був сон. Повернувшись у Єрусалим, він став перед Ковчегом Господнього Заповіту, приніс всепалення та мирні жертви, а також влаштував усім своїм слугам бенкет.
16 Незабаром прийшли до царя дві жінки-повії. Ставши перед ним,
17 одна жінка сказала: О, мій володарю! Ми з цією жінкою живемо в одному домі; я при ній у цьому ж домі й народила.
18 Так сталося, що на третій день після того, як народила я, народила також ця жінка. Ми мешкаємо разом, і з нами нікого чужого, крім нас обох, не було.
19 Вночі син цієї жінки помер, оскільки уві сні вона його притиснула.
20 Посеред ночі, коли твоя слугиня спала, вона встала, взяла мого сина від мене, й пригорнула його до своїх грудей, а свого мертвого сина поклала до моїх грудей.
21 Коли вранці я встала, аби погодувати свого сина, — а він мертвий! Але, коли рано я до нього придивилась, то виявилось, що це не був мій син, якого я народила!
22 Після цього друга жінка сказала: Неправда! Адже мій син живий, а твій син мертвий! А перша наполягала: Ні, це твій син мертвий, а мій син живий! І так вони перед царем сперечались…
23 Тоді заговорив цар: Ця стверджує, що мій син живий, а її син мертвий! А інша заперечує, — Ні, твій син мертвий, а мій син живий!
24 І цар наказав: Принесіть мені меча! І принесли меча до царя.
25 Після цього цар наказав: Розітніть живу дитину надвоє, і дайте половину одній, і половину — іншій!
26 Тоді та жінка, сином якої було живе немовля, звернулась до царя, — адже її серце здригнулось від жалю за свого сина, — і вона заволала: Благаю тебе, мій володарю! Віддайте живу дитину їй, лише не вбивайте її! А інша кричала: Нехай не буде, ні мені, ані тобі, — тож розтинайте!
27 Але, відповідаючи, цар сказав: Віддайте живу дитину першій, не вбивайте її, бо це вона — матір дитини.
28 Коли ж усі Ізраїльтяни дізнались про цей царський вирок, то були сповнені шанобливої поваги щодо царя, оскільки зрозуміли, що, звершуючи судочинство, він керується Божою мудрістю.
Слухати Перша книга Царів розділ 4 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 4 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 4 сучасний переклад

1 Отже, цар Соломон владарював над усім Ізраїлем.
2 А можновладцями в нього були: Азарія, син Садока, — священиком;
3 Еліхореф та Ахія, сини Шіші, — писарями, Йосафат, син Ахілуда, — літописцем (начальником канцелярії);
4 Беная, син Єгояди, — начальником війська; Садок та Авіятар — священиками;
5 Азарія, син Натана, — начальником над намісниками; Забуд, син Натана, — священиком і другом царя,
6 Ахішар — керуючим палацом царя; Адонірам, син Авди, — головним податківцем.
7 У Соломона було над усім Ізраїлем дванадцять намісників, які постачали цареві та його домові продовольство. Протягом місяця щороку, почергово, кожен постачав харчі.
8 Ось їхні імена: Бен-Хур — на Єфремовім нагір’ї;
9 Бен-Декер — в Макаці, в Шаалевімі, в Бет-Шемеші та в Елоні Бет-Ханану;
10 Бен-Хесед — в Арубботі. До нього належали Сохо та весь край Хеферу.
11 До Бен-Авінадава належала вся околиця Дора. Його дружиною була Тафат, дочка Соломона.
12 До Баана, сина Ахілуда, належали Таанах, Меґіддо та весь Бет-Шеан, що неподалік Цартана, нижче Єзреела — від Бет-Шеана до Авел-Мехоли, і навіть за Йокмеам.
13 Бен-Ґевер — у Рамоті Гілеадському. До нього належали також поселення Яіра, сина Манассії, що в Гілеаді. Під його віданням був також край Аргови в Башані, — шістдесят великих міст зі стінами навколо та мідними засувами.
14 Ахінадав, син Іддо, був намісником у Маханаїмі;
15 Ахімаас — у Нефталимі. Його дружиною була Босмата, також дочка Соломона.
16 Баана, син Хушая, був намісником в Асирі та Беалоті;
17 Йосафат, син Паруаха, — в Іссахарі;
18 Шімей, син Ели, — у Веніяміні;
19 Ґевер, син Урії, — в Гілеадському краю, тобто в колишньому володінні аморейського царя Сіхона та Оґа, башанського царя. Він був одноосібним намісником над усіма цими місцевостями.
20 Юдеї та Ізраїльтяни, численні, як пісок на березі моря, — всі їли, пили й веселились.
Слухати Перша книга Царів розділ 5 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 5 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 5 сучасний переклад

1 Після цих подій всі Ізраїлеві племена прибули до Давида в Хеврон і промовили такі слова: Ось ми — твоя кістка і твоє тіло!
2 Ще у ті часи, коли Саул був нашим царем, ти був тим, котрий виводив Ізраїль у військові походи і приводив. Ще тоді ГОСПОДЬ сказав тобі: Ти будеш пасти народ Мій, Ізраїль, і станеш володарем над Ізраїлем!
3 Отже, всі Ізраїлеві старійшини прибули до царя в Хеврон, і цар Давид уклав з ними в Хевроні Заповіт перед ГОСПОДОМ, після чого вони помазали Давида царем над Ізраїлем.
4 Давидові було тридцять років, коли він став царем, і царював він сорок років.
5 Сім років і шість місяців він царював над Юдою в Хевроні, і тридцять три роки владарював у Єрусалимі над усім Ізраїлем і Юдою.
6 Одного разу цар зі своїм військом пішов на Єрусалим проти євусейців, що жили в тім краю. Вони переказували Давидові, мовляв: Ти не ввійдеш сюди, бо навіть сліпі та кульгаві воюватимуть проти тебе. А це означало: Давид ніколи сюди не вступить!
7 І все ж Давид заволодів фортецею Сіон, — тепер це Місто Давида.
8 А було все так: Того дня Давид сказав: Той, хто вдарить євусейця, пробравшись через канал водопроводу, той знищить отих сліпих і кульгавих, яких зненавиділа душа Давида! Тому й говорять: Сліпі та криві не ввійдуть до Храму.
9 Отже, Давид поселився в твердині (фортеці), і назвав її Містом Давида. Пізніше Давид відбудувавмісто й навколишні стіни від фортеці Мілло й до середини.
10 З часом Давид ставав дедалі могутнішим, і ГОСПОДЬ, Бог Саваот, був із ним.
11 Якось тирський цар Хірам надіслав до Давида послів, які доставили кедрове дерево разом з будівничими: столярами й майстрами-каменярами для зведення стін. Вони й спорудили Давидові власний палац.
12 Давид ще раз пересвідчився, що це ГОСПОДЬ поставив його царем над Ізраїлем, і звеличив його царство заради Свого народу Ізраїлю.
13 Після переселення з Хеврона, Давид узяв собі ще наложниць і дружин з Єрусалима, котрі також народили Давидові синів і дочок.
14 Ось імена тих, котрі йому народились в Єрусалимі: Шаммуа, Шовав, Натан і Соломон;
15 Їбхар, Елішуа, Нефеґ і Яфіа;
16 Елішама, Еліяда та Еліфалет.
17 Коли ж филистимці дізнались, що Давид помазаний царем над Ізраїлем, то все филистимське військо вирушило, аби знайти Давида. Дізнавшись про це, Давид перейшов у фортецю.
18 Прибувши, филистимці отаборились у Рефаїмській Долині.
19 Тоді Давид звернувся до ГОСПОДА з запитанням: Чи виступати мені проти филистимців, і чи віддаси їх у мої руки? І ГОСПОДЬ відповів Давидові: Виступай, адже Я, безперечно, віддам филистимське військо в твої руки!
20 Тож Давид вирушив до Ваал-Пераціма. Там Давид ущент розбив їх, промовивши: ГОСПОДЬ зробив серед моїх ворогів переді мною пролом, як проривають води! Тому й назване те місце: Ваал-Перацім (Поразка).
21 Филистимці навіть полишали там своїх божків, які Давид і його воїни забрали.
22 Проте через якийсь час филистимці знову прийшли й отаборились у Рефаїмській Долині.
23 Тому Давид знову запитав ГОСПОДА, а Він відповів: Не йди на них прямо, а обійди їх з тилу, — напади на них зі сторони бальзамових дерев!
24 Отже, коли почуєш відгомін приглушених кроків по верхів’ях бальзамових дерев, тоді виступай, — це означатиме, що ГОСПОДЬ йде перед тобою, аби знищити табір филистимців!
25 Давид зробив так, як йому наказав ГОСПОДЬ. Тож він громив филистимців від Гіви й аж до повороту на Ґезер.
Слухати Перша книга Царів розділ 6 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 6 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 6 сучасний переклад

1 Так сталося, що в чотириста вісімдесятому році після виходу Ізраїльтян з Єгипту, четвертого року, в місяці Зів, тобто в другому місяці року царювання над Ізраїлем Соломона, було розпочате будівництво ГОСПОДНЬОГО Храму.
2 Храм, споруджений царем Соломоном для ГОСПОДА, мав шістдесят ліктів завдовжки, двадцять ліктів завширшки і тридцять ліктів заввишки.
3 Притвор перед храмом був на всю ширину, тобто двадцять ліктів завдовжки й десять ліктів завширшки, як продовження самого Храму.
4 В укісних отворах Храму були вставлені решітчасті вікна.
5 Уздовж стін Храму, зовні довкола, в тому числі біля стін Святого та Святого Святих, зроблено прибудову, в якій розташовувались кількаярусні бічні кімнати.
6 Нижній поверх мав завширшки п’ять ліктів, середній — шість ліктів, а третій був завширшки сім ліктів, оскільки зовні довкола стіни Храму були зроблені виступи, щоб прибудовані кімнати не доторкалися до стін дому.
7 Храм будували з виготовлених у каменоломні цільних каменів, так що на місці будівництва Храму не було чути стукоту ні молотків, ні сокир, ані жодних інших залізних знарядь.
8 Вхід до кімнат середнього поверху прибудови був з правого боку Храму, — крученими сходами підіймались на середній поверх, а з середнього — на третій.
9 Так будувався Храм. І коли будівництво закінчувалось, то стеля Храму була зроблена з кедрових балок і дощок.
10 Навколо всього Храму була зроблена прибудова висотою у п’ять ліктів кожна кімната якої поєднувалась з Храмом кедровими балками.
11 Після цього було до Соломона ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
12 Відносно цього Храму, що ти будуєш, — то якщо ти житимеш за Моїми постановами і виконуватимеш Мої закони, дотримуючись усіх Моїх Заповідей, й не відступатимеш від них, то Я здійсню щодо тебе Моє слово, яке Я сказав твоєму батькові Давидові.
13 Я перебуватиму серед нащадків Ізраїля, і не залишу свого народу, Ізраїлю.
14 Отже, Соломон спорудив Храм і закінчив його.
15 Він облицював внутрішні стіни Храму кедровими дошками, — від долівки Храму й аж до балок і стелі. Вся внутрішня частина Храму була облицьована деревом. Так само й підлога Храму була вистелена кедровими дошками.
16 На відстані двадцяти ліктів від краю Храму був споруджений з кедрових дошок переділ від підлоги й до стелі, що відокремлював внутрішнє приміщення Святині — Святе Святих.
17 Перед Святим Святих був зал Храму, завдовжки сорок ліктів, тобто Святе відділення Святилища.
18 Внутрішнє кедрове облицювання Храму було оздоблене плодами та квітами, що розпускаються. Усе було покрите кедром, так що каменя видно не було.
19 Усередині Храму було підготовлене приміщення, Святе Святих, аби там поставити Ковчег ГОСПОДНЬОГО Заповіту.
20 Святе Святих, яке мало двадцять ліктів завдовжки, двадцять ліктів завширшки й двадцять ліктів заввишки, покрили чистим золотом; покрили золотом також і, зроблений з кедра, жертовник.
21 Соломон обклав Храм (Святе) усередині чистим золотом, а перед Святим Святих, яке також було покрите золотом, простягнув золоті ланцюги.
22 Весь Храм, тобто Святе, як і жертовник перед Святим Святих, — усе було покрите золотом.
23 У Святому Святих він вирізьбив з оливкового дерева два херувими заввишки десять ліктів.
24 П’ять ліктів мало одне крило херувима і п’ять ліктів друге крило херувима, — так що від краю одного крила до краю другого його крила було десять ліктів.
25 Так само десять ліктів був розмір (розмах) крил другого херувима, — обидва херувими мали однакову величину й однаковий вигляд.
26 Один херувим був заввишки десять ліктів, і стільки ж — другий херувим.
27 Ті херувими були поставлені посеред внутрішнього Храму (Святого Святих). Крила херувимів були розпростерті так, що крило одного херувима торкалось однієї стіни, а крило другого херувима торкалось другої стіни; інші їхні крила сходились вгорі, — крило до крила посередині Храму.
28 Херувими також були покриті золотом.
29 Всі довколишні стіни Храму, внутрішні (перегородки) і зовнішні, були оздоблені, вирізьбленими різцем, зображеннями херувимів, пальм і квітів, що розпускаються.
30 Підлогу як усередині Храму, так і в зовнішніх приміщеннях покрили золотом.
31 Двері входу в Святе Святих були двостулкові, виготовлені з оливкового дерева; притім бічні одвірки були п’ятигранними.
32 На обох стулках дверей, виготовлених з оливкового дерева, були також вирізьблені зображення херувимів, пальм і розкритих квітів, покритих золотом. Отже, і херувими, і пальми були покриті золотом
33 Так само були зроблені вхідні двері у Святе Храму, хоча одвірки вже були чотиригранними з оливкового дерева,
34 а обидві стулки дверей були з кипарисового дерева. Проте кожна стулка складалася з двох частин, які обертались на своїх завісах — з одного боку і з другого боку.
35 І на них були вирізьблені херувими, пальми та розкриті квіти, покриті золотом, яке допасовувалось відповідно до різьблення.
36 Навколо внутрішнього двору була споруджена стіна з трьох рядів тесаних каменів і одного ряду кедрових брусів.
37 Таким чином четвертого року, у місяці Зів, був закладений фундамент Господнього Храму, а
38 одинадцятого року, у місяці Бул, тобто восьмому місяці, було завершене будівництво Храму в усіх його деталях і згідно з усім, що було заплановано. Всього Храм будувався сім років.
Слухати Перша книга Царів розділ 7 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 7 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 7 сучасний переклад

1 Свій палац Соломон будував тринадцять років, поки, нарешті, завершив і будівництво власного дому.
2 Він збудував свій палац з ліванського дерева, завдовжки сто ліктів, п’ятдесят ліктів завширшки і тридцять ліктів заввишки. А споруджений він був з чотирьох рядів кедрових стовпів, на яких були покладені кедрові балки.
3 Стеля була з кедрових дощок, покладених на балки, які своєю чергою лежали на трьох рядах стовпів. Всього було сорок п’ять стовпів, — по п’ятнадцять у кожному ряду.
4 У три ряди йшли віконні отвори, — вікно проти вікна, — трьома рядами.
5 Всі двері, як і їхні прорізи, були квадратними, і розташовувались у три ряди, — отвір навпроти отвору.
6 А ще Соломон зробив галерею з колонами завдовжки п’ятдесят ліктів й завширшки тридцять ліктів, спереду якої був відкритий портик з піддашком.
7 Він зробив також тронний зал, де звершував суд. Це був Зал Правосуддя, облицьований кедриною від долівки і до стелі.
8 Його особистий палац, де він мешкав, знаходився за цією будівлею, й був збудований так само. Палац для дочки фараона, яку Соломон взяв собі за дружину, був споруджений за зразком його палацу.
9 Усі ці будівлі були споруджені з цінної породи каменів, тесаних за потрібними розмірами, й відшліфованих пилами зсередини і ззовні, — від фундаменту й до покриття, усередині палацу і зовні, — аж до великого двору.
10 Фундамент також був з коштовних видів каменів, — каменів великих, розміром у десять ліктів, і каменів по вісім ліктів.
11 Зверху фундаменту клали також цінні камені, тесані за розмірами, а також кедрове дерево.
12 Великий довколишній двір був споруджений з трьох рядів тесаних каменів, зверху яких був покладений ряд кедрових брусів, як і при спорудженні внутрішнього двору ГОСПОДНЬОГО Храму та двору храмового притвору.
13 Цар Соломон послав, і запросив з Тира митця Хірама.
14 Він був сином удови, з Нефталимового племені; його батько походив з Тира й був ремісником-мідником. Хірам був сповнений мудрості, розуму та вміння щодо виготовлення предметів з міді. Він прибув до царя Соломона, і почав виконувати його доручення.
15 Він відлив дві мідні колони, по вісімнадцять ліктів заввишки і дванадцять ліктів в обхваті (довжина шнура довкола колони) кожна колона.
16 Він відлив з міді також дві капітелі, аби їх встановити на вершинах колон. Одна капітель була заввишки п’ять ліктів, так само й друга капітель була заввишки п’ять ліктів.
17 Капітелі, що знаходились зверху обох колон, були прикрашені мистецьки зробленими мереживами з мідних ланцюжків, — сім на одній капітелі та сім на іншій капітелі.
18 Плетене мереживо на капітелі однієї колони він прикрасив навколо двома рядами гранатових яблук. Так само він зробив і на другій капітелі.
19 А вершини колон, що в притворі Храму, були прикрашені капітелями, подібними до лілії, і мали чотири лікті заввишки.
20 Капітелі цих двох колон, зверху плетеного мережива з ланцюжків, навколо були прикрашені рядами з двохсот гранатових яблук, — як одна капітель, так і друга.
21 Ці колони стояли в притворі Храму. Коли була поставлена колона з правого боку, він її назвав Яхін, а коли поставив колону з лівого боку, то дав їй ім’я Боаз.
22 Отже, капітелі колон були подібні до лілії. Завершивши працю над колонами,
23 Хірам відлив з міді кругле море, яке в діаметрі (від одного краю й до другого) становило десять ліктів і заввишки п’ять ліктів, а в обводі (по окружності) — тридцять ліктів.
24 Попід краями моря довкола були відлиті разом з самим морем у два ряди плоди, подібні до огірочків, — по десять на довжину кожного ліктя.
25 Море стояло на дванадцяти волах: три були обернені головами на північ, три дивились на захід, три — на південь і три дивились на схід. Їхні тулуби і зади були повернуті до середини; на них опиралось море.
26 Стінка моря була завтовшки в долоню, а загальний вигляд був подібний до чаші, або розквітлої лілії. Його ємність уміщала дві тисячі батів.
27 Хірам зробив десять мідних підставок (умивальниць). Кожна підставка — чотири лікті завдовжки, чотири лікті завширшки і три лікті заввишки.
28 Підставки були виготовлені так: до рамок закріплювались стінки,
29 а на стінках, що між рамками, були зображення левів, волів та херувимів, як і на самих рамках. А зверху і внизу зображень левів і волів були плетені узори.
30 У кожної з підставок на всіх чотирьох кутах були мідні колеса на мідних осях і по чотири підпорки (ноги) внизу під умивальницею. Ці підпорки (ноги) були вилиті з узором на боках.
31 Зверху над кожною підставкою височів круглий отвір із заглибиною у лікоть, з вирізьбленими на ньому узорами. Всього заглибина умивальні мала півтора ліктя. Стінки самої підставки були не круглі, а прямокутні.
32 Під стінками підставок на кутах було чотири колеса на осях, які кріпились до підставки. Висота кожного колеса півтора ліктя.
33 Колеса були зроблені на зразок коліс у колісниці, хоча їхні осі, їхні ободи, їхні спиці, та їхні ступиці — усе було відлите з міді.
34 На чотирьох кутах кожної підставки було по одній підпорці, які були відлиті разом з підставкою як одне ціле.
35 Зверху кожної підставки був обідок (облямування) півліктя заввишки, а також виступи-ручки, відлиті разом зі стінками.
36 На плоскій поверхні виступу-ручки, як і на стінках, — скрізь, де лише було місце, — він вирізьбив херувимів, левів та пальмове віття; ці зображення навколо прикрашало плетене облямування.
37 Так були зроблені десять підставок, відлитих з міді за одним розміром та за одним взірцем.
38 Він також зробив десять мідних умивальниць; кожна умивальниця була ємністю в сорок батів; діаметр кожної умивальниці — чотири лікті. Для кожної з десяти умивальниць призначалась одна підставка.
39 П’ять підставок-умивальниць він помістив з правого боку Храму, і п’ять — з лівого боку Храму, а море він поставив з правого боку від входу в Храм, тобто з південної сторони.
40 А ще Хірам зробив казани, лопатки й кропильниці. Нарешті Хірам закінчив усю роботу, яку він виконував у царя Соломона для ГОСПОДНЬОГО Храму,
41 зокрема: дві колони разом з двома округлими капітелями на колонах, а також два мережива для покриття двох капітелей на вершинах колон;
42 чотириста гранатових яблук на обох мереживах, — по два ряди гранатових яблук на кожне мереживо для покриття обох круглих капітелей, що на вершинах колон;
43 десять підставок і десять умивальниць для тих підставок;
44 одне мідне море і дванадцять волів під тим морем.
45 Крім того, казани, лопатки, кропильниці та необхідний посуд, що зробив Хірам за дорученням царя Соломона для ГОСПОДНЬОГО Храму, — все з полірованої міді.
46 Цар розпорядився все це відливати за допомогою глиняних форм, в Йорданській Долині, між Суккотом і між Царетаном.
47 Потім Соломон порозставляв усі ті речі, не зважуючи їх. У зв’язку з надзвичайно великою кількістю, було неможливо встановити вагу використаної міді.
48 Далі Соломон виготовив усі предмети для ГОСПОДНЬОГО Храму: золотий жертовник та золотий стіл для Виставних хлібів,
49 а також світильники, — п’ять з правого боку і п’ять з лівого боку, перед Святим Святих, — із золотими квітами, лампадками та щипцями із чистого золота.
50 Крім того, блюда, щипці, кропильниці, ложки й кадильниці, — все з чистого золота; золотими також були дверні завіси у внутрішньому приміщенні Святого Святих, і завіси в стулках дверей приміщення Храму, тобто Святому.
51 А коли, за дорученням царя Соломона, були завершені всі роботи в ГОСПОДНЬОМУ Храмі то Соломон вніс усе посвячене Богу його батьком Давидом, — зокрема: срібло, золото і посуд, — у скарбницю ГОСПОДНЬОГО Храму.
Слухати Перша книга Царів розділ 8 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 8 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 8 сучасний переклад

1 Після цього Соломон скликав до себе, як до царя, в Єрусалим старійшин Ізраїлю, усіх голів племен та князів батьківських родин Ізраїльського народу, аби перенести Ковчег ГОСПОДНЬОГО Заповіту з Міста Давида, тобто з Сіону.
2 Отже, зібрались на свято до царя Соломона всі Ізраїлеві мужі в місяці Етанім (це сьомий місяць року).
3 І коли прибули всі старійшини Ізраїлю, священики підняли Ковчег,
4 і перенесли ГОСПОДНІЙ Ковчег, а також Намет Зборів разом з усіма святими предметами, що були в Наметі. Несли їх священики та левіти.
5 А цар Соломон і вся Ізраїльська громада, яка зібралась біля нього, перед Ковчегом, приносили в жертву овець і волів у такій великій кількості, що не можна було ані порахувати, ані визначити загальне число.
6 Отже, священики внесли Ковчег Господнього Заповіту на його місце у внутрішнє Святилище Храму, — в Святе Святих, під крила херувимів.
7 Адже херувими мали розпростерті крила над приготовленим місцем для Ковчега, і таким чином, ці херувими зверху вкривали Ковчег та його держаки.
8 Проте держаки були настільки довгими, що їхні кінці було видно зі Святого перед Святим Святих, хоча ззовні їх не було видно. Вони там залишаються й до сьогодні.
9 У Ковчезі не було нічого, крім двох кам’яних скрижалей, які поклав туди Мойсей на Хориві, — коли ГОСПОДЬ уклав з Ізраїльським народом Заповіт, — після їхнього виходу з єгипетського краю.
10 Так сталося, що коли священики виходили зі Святилища, то ГОСПОДНІЙ Храм сповнила хмара,
11 так що священики не змогли там перебувати й звершувати служіння, оскільки ГОСПОДНЯ слава заповнила ГОСПОДНІЙ Храм.
12 Тоді Соломон промовив: Господь заповів, що пробуватиме в мороці…
13 Отже, я збудував цей Храм, Господи, на оселю для Тебе, — для Твого місцеперебування навіки.
14 Після цього, повернувшись до всієї Ізраїльської громади, цар поблагословив усю Ізраїльську громаду, яка стояла,
15 проголосивши: Благословенний ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, Котрий силою Своєю виконав те, що пообіцяв Своїми устами моєму батькові Давиду, коли говорив:
16 З того часу, як Я вивів Мій народ, Ізраїль, з Єгипту, Я не обрав з-посеред усіх Ізраїльських племен жодного міста, аби там був збудований Храм, в якому пробувало би Моє Ім’я. Але обрав Я Давида, щоб він був на чолі Мого народу Ізраїлю.
17 Тоді мій батько Давид задумав збудувати Храм Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
18 Проте ГОСПОДЬ сказав моєму батькові Давидові: Те, що спало тобі на думку, про необхідність збудувати Дім для Мого Імені, то це добре. Ти також маєш бажання здійснити задумане.
19 Однак ти не будуватимеш Храм, а твій син, який народиться від тебе, — він збудує Храм Моєму Імені.
20 Ось тепер Господь виконав Своє слово, яке обіцяв, — Я зайняв місце мого батька Давида, та зійшов на престол Ізраїлю, — як і заповів ГОСПОДЬ, — і я збудував дім Імені ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
21 Я також приготував у ньому місце для Ковчега, в якому знаходиться ГОСПОДНІЙ Заповіт, який Він уклав з нашими прабатьками, коли Він їх виводив з єгипетського краю.
22 Після цього Соломон став перед ГОСПОДНІМ жертовником, й у присутності всієї Ізраїльської громади простягнув свої руки до неба,
23 і сказав: ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю! Немає такого Бога, як Ти, ні на небі вгорі, ані на землі внизу, Котрий дотримується Заповіту і виявляє милосердя щодо Своїх слуг, котрі служать Тобі від щирого серця;
24 Котрий дотримався того, що обіцяв Своєму слузі, а моєму батькові Давидові. Що Ти раніше Своїми устами проголосив, те сьогодні Своєю рукою Ти здійснив.
25 Тепер же, ГОСПОДИ, Боже Ізраїлю, виконай для Свого слуги Давида, мого батька, і те, що Ти йому пообіцяв, сказавши: Ніколи не переведеться в твоїм поколінні переді Мною той, котрий сидітиме на престолі Ізраїлю, якщо тільки твої нащадки будуть дотримуватись належної їм дороги, і ходитимуть переді Мною так, як ходив переді Мною ти!
26 Тому тепер, Боже Ізраїлю, благаю, дотримайся Своєї обітниці, яку Ти проголосив моєму батькові, а Своєму слузі Давидові!
27 Але ж, хіба, й справді, Богу мешкати на землі? Адже небеса і небеса небес не в стані Тебе вмістити, то що вже говорити про цей Храм, який збудував я?!
28 ГОСПОДИ, Боже мій, прийми до уваги молитву Свого слуги та його благання! Вислухай волання та прохання, які Твій слуга сьогодні заносить до Тебе!
29 Нехай Твої очі будуть відкриті над цим Храмом уночі й удень, — над тим місцем, про яке Ти сказав: Там буде Моє Ім’я! — і завжди вислуховуй молитви, які Твій слуга підноситиме з цього місця.
30 Прислухайся до благань Твого слуги, а також до Твого народу, Ізраїлю! Коли вони молитимуться на цьому місці, — Ти почуй на місці Свого перебування в небесах, вислухай і помилуй!
31 Якщо хтось згрішить проти свого ближнього, і вимагатимуть від нього присяги, аби він присягнувся, і з цією метою прийдуть до Твого жертовника у цьому Храмі,
32 то Ти вислухай з небес ту присягу, і розсуди Своїх слуг, — віддай по заслузі злочинцю, обернувши зло на його ж голову, а невинного виправдай, — віддаючи йому за його правотою.
33 Коли Твій народ, Ізраїль, зазнає поразки від ворога, через те що згрішить проти Тебе, але знову навернеться до Тебе, прикликаючи Твоє Ім’я, будуть молитися, благаючи Тебе в цьому Храмі,
34 то Ти почуй їх на небесах, прости гріх Твого Ізраїльського народу і поверни їх у край, який Ти дав їхнім батькам.
35 І якщо закриється небо, і не буде дощу через те, що згрішили проти Тебе, але потім помоляться на цьому місці, прикликаючи Твоє Ім’я, й навернуться, розкаявшись у своїх гріхах, та упокоряться перед Тобою,
36 то Ти вислухай на небесах і прости гріх Твоїх слуг та всього Твого народу, Ізраїлю. Вкажи їм на добру дорогу, якою мають ходити, й пошли дощ на Свою землю, яку Ти дав Твоєму народові як спадщину.
37 А якщо настане в країні голод, або вдарить моровиця чи не стане хліба через посуху та іржу; або якщо нагряне сарана, або гусінь; коли гнобитиме народ його ворог в якомусь з його поселень, або трапиться інше нещастя чи хвороба,
38 тоді всяку молитву, кожне благання, яке висловлюватиме будь-яка людина, чи весь Твій народ, Ізраїль, — усіх, хто лише відчує душевний біль і піднесе свої руки до цього Храму, —
39 то Ти вислухай на небесах, у місці Твого перебування, й прости; учини, віддаючи кожному за його вчинками, адже Ти знаєш серце кожної людини, оскільки лише Тобі Одному відомі навіть думки всіх людських дітей,
40 аби мали перед Тобою страх по всі дні свого життя на тій землі, яку Ти дав нашим прабатькам.
41 Так само й чужинець, який не походить з Твого народу, Ізраїлю, а прийшов з далеких країв задля Твого Імені,
42 оскільки почув про Твоє величне Ім’я, про Твою потужну силу й простягнуту правицю. Коли він прийде, і буде молитися в цьому Храмі,
43 то Ти вислухай з небес, з місця Твого перебування, і вчини все те, про що проситиме Тебе чужинець, аби таким чином усі народи землі пізнали Твоє Ім’я і мали страх перед Тобою так, як Твій народ, Ізраїль. Нехай вони зрозуміють, що саме в цьому Храмі, який я збудував, закликається Твоє Ім’я.
44 А коли Твій народ вирушить на війну проти свого ворога тим шляхом, яким Ти їх посилатимеш, і помоляться ГОСПОДУ в напрямку міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені,
45 то Ти почуй на небесах їхню молитву та їхнє благання, і вчини за Своєю справедливістю.
46 І якщо вони згрішать проти Тебе, — адже немає людини, яка не грішила б, — і Ти, розгнівавшись на них, віддаси їх у ворожі руки, так що їх візьмуть у полон та відведуть полонених у ворожий край, — далекий чи близький, —
47 і коли вони, в чужій країні, де перебуватимуть у полоні, усвідомивши гріх, навернуться і помоляться до Тебе в краю свого поневолення, й скажуть: Ми згрішили, діяли беззаконно, і тому винуваті перед Тобою!
48 Якщо вони навернуться до Тебе всім своїм серцем й усією своєю душею в краю їхніх ворогів, котрі їх полонили, й будуть молитись до Тебе, повернувшись у напрямку своєї землі, яку Ти дав їхнім батькам, — у бік міста, яке Ти обрав, і Храму, який я збудував для Твого Імені, —
49 тоді Ти вислухай в небесах, — там, де Ти перебуваєш, — їхню молитву та їхнє благання й учини з ними по справедливості.
50 Прости тоді Твоєму народові, що згрішив проти Тебе, — всі їхні провини, які вони заподіяли проти Тебе, — і нехай вони відчують прихильність з боку тих, хто їх тримає в полоні: нехай вони змилосердяться над ними.
51 Адже вони — Твій народ і Твоя спадщина, яку Ти вивів з Єгипту, з середини плавильної печі.
52 Нехай Твої очі будуть відкриті до благання Твого слуги й до благання всього Твого Ізраїльського народу, аби Ти чув їх щоразу, коли тільки вони кликатимуть до Тебе.
53 Адже Ти обрав їх Собі у власність з усіх народів землі, як Ти й обіцяв через Твого слугу Мойсея, коли Ти, наш Владико, ГОСПОДИ, виводив наших прабатьків з Єгипту.
54 Після того як Соломон закінчив молитися до ГОСПОДА, висловивши у молитві всі прохання, то він устав зі свого місця, де він, схилившись, стояв на колінах перед ГОСПОДНІМ жертовником із простягнутими до неба руками,
55 він, стоячи, голосно поблагословив усю Ізраїльську громаду такими словами:
56 Благословенний ГОСПОДЬ, Який дав Своєму народові, Ізраїлю, спокій в усьому, як Він обіцяв! Здійснилась кожна обітниця з усіх Його добрих обітниць, які Він дав через Свого слугу Мойсея.
57 Тож нехай ГОСПОДЬ, наш Бог, буде з нами, як Він був з нашими прабатьками! Нехай Він і надалі не залишає нас і не відкидає нас.
58 Нехай Він прихилить наші серця до Себе, аби ми ходили лише Його дорогами, дотримуючись усіх Його Заповідей, Його настанов та Його законів, які Він заповів нашим прабатькам!
59 І нехай ці мої слова, які я в молитві висловив перед ГОСПОДОМ, будуть близькими до ГОСПОДА, нашого Бога, вдень і вночі, аби день у день чинити правосуддя щодо Свого слуги, та правосуддя щодо Свого народу, Ізраїлю,
60 аби всі народи на землі зрозуміли, що ГОСПОДЬ, Він — Бог, і немає іншого бога.
61 Так само і ваші серця нехай будуть щирі щодо ГОСПОДА, нашого Бога, аби нам ходити за Його постановами та виконувати Його Заповіді так, як сьогодні.
62 Після цього цар з усім Ізраїлем принесли жертви перед ГОСПОДОМ.
63 Соломон у мирну (подячну) жертву, яку він звершив для ГОСПОДА, приніс двадцять дві тисячі волів і сто двадцять тисяч овець. Так цар з усіма Ізраїльтянами освятили ГОСПОДНІЙ Храм.
64 Того ж дня цар освятив середину двору, що перед ГОСПОДНІМ Храмом, принісши там жертви всепалення, хлібні жертви й жир мирних (подячних) жертв, оскільки мідний жертовник, що перед ГОСПОДОМ, був надто малим, щоб умістити всі жертви всепалення, хлібні жертви та жир мирних жертв.
65 Це був час, коли Соломон влаштував урочисте свято разом з усім Ізраїлем. На цьому величезному зібранні народу були представники від входу міста Хамата й до Єгипетського Потоку (Нілу). Веселились перед ГОСПОДОМ, нашим Богом, упродовж семи днів, а потім ще сім днів, — разом чотирнадцять днів.
66 А на другий восьмий день Соломон розпустив народ. Люди поблагословили царя, та й розійшлись по своїх домівках, радісні й від душі задоволені усім тим добром, яке ГОСПОДЬ учинив для Свого слуги Давида та для всього Ізраїлю, Його народу.
Слухати Перша книга Царів розділ 9 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 9 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 9 сучасний переклад

1 Після того як Соломон завершив будівництво ГОСПОДНЬОГО Храму, царського палацу, а також усього, що Соломон прагнув здійснити,
2 ГОСПОДЬ удруге з’явився Соломонові, як з’являвся йому в Ґівеоні.
3 Отже, ГОСПОДЬ сказав йому: Я почув твою молитву і твоє благання, з якими ти звертався до Мене. Я освятив цей Храм, який ти збудував, аби там перебувало Моє Ім’я повіки. Тому Мої очі й Моє серце будуть там постійно.
4 І якщо ти служитимеш Мені так, як служив Твій батько Давид, у щирості серця і правоті, діючи у відповідності з тим, що Я тобі заповів, й дотримуючись Моїх настанов і Моїх Заповідей,
5 то Я зміцню твій царський престол над Ізраїлем навіки, як Я і обіцяв твоєму батькові Давидові, заповідаючи: Не переведеться твій нащадок на престолі Ізраїлю!
6 Але, якщо ви, чи ваші нащадки, відвернетеся від Мене, й не будете дотримуватись Моїх Заповідей і Моїх настанов, які Я запровадив для вас; відступите й почнете служити іншим богам, поклоняючись їм,
7 то Я прожену Ізраїль з тієї землі, яку Я йому дав, а цей Храм, який Я освятив для Свого Імені, відкину з-перед Моїх очей, і стане Ізраїль приповідкою та посміховиськом серед усіх народів.
8 Що ж до цього величного Храму, то він стане руїною, так що кожен, хто проходитиме повз нього, жахнеться і свисне від здивування, запитуючи: І чому ГОСПОДЬ заподіяв таке з цим краєм та з цим Храмом?
9 А йому відповідатимуть: За те, що вони відкинули ГОСПОДА, свого Бога, Який вивів їхніх прабатьків із єгипетської землі, з країни рабства, а натомість приєднались до інших богів, поклонялися їм та їм служили, — саме через це ГОСПОДЬ спровадив на них усе це лихо!‥
10 Після двадцяти років, протягом яких Соломон споруджував дві будівлі, зокрема, ГОСПОДНІЙ Храм і царський палац,
11 тирський цар Хірам постачав Соломонові кедрове дерево, кипарисове дерево, а також золото в такій кількості, скільки той бажав. Тому цар Соломон передав Хірамові двадцять міст у ґалілейській місцевості.
12 І коли Хірам вирушив з Тира, аби оглянути міста, які йому дав Соломон, то вони йому не сподобались.
13 Тому він сказав: Що це за міста, мій брате, які ти мені передав!? Він назвав їх землею Кавул, як вони називаються й досі.
14 Але Хірам таки послав цареві сто двадцять талантів золота.
15 А ось перелік примусових робіт, які були запроваджені царем Соломоном, аби спорудити ГОСПОДНІЙ Храм, фортецю Мілло, стіни Єрусалима, а також фортеці Хацора, Меґіддо і Ґезера.
16 Перед тим єгипетський цар, фараон, виступив і захопив Ґезер, спалив його вогнем, знищивши всіх ханаанців, які проживали в місті, віддавши його, як придане, своїй дочці, Соломоновій дружині.
17 Соломон же відбудував Ґезер і нижній Бет-Хорон;
18 Баалат і Тадмор у пустелі,
19 а також усі міста для збереження запасів, які були в Соломона, а також міста для колісниць, та міста для кінноти, — все, що лише бажав Соломон збудувати в Єрусалимі, Лівані та в усьому підвладному йому краю, те він за бажанням здійснював.
20 Усе населення, що залишилося в краю з аморейців, хеттейців, періззейців, гіввійців та євусейців, та не належало до Ізраїльтян,
21 тобто нащадки тих, що залишилися після завоювання краю, яких Ізраїльтяни не здолали, — всіх Соломон поневолив до примусової праці, як це ведеться й до цього часу.
22 Проте Ізраїльтян Соломон не робив підневільними. Натомість вони були військовими, придворними слугами, його урядовцями, воєначальниками, командирами його колісниць та його вершниками.
23 Вони також призначались розпорядниками Соломонових робіт, — всього п’ятсот п’ятдесят чоловік, — і вони ж керували людьми, які виконували працю.
24 Як тільки дочка фараона переселилась з Міста Давида до власного палацу, який Соломон для неї збудував, він зразу почав будувати фортецю Мілло.
25 Соломон тричі на рік приносив жертви всепалення та мирні жертви на жертовнику, який він збудував для ГОСПОДА, а також звершував кадіння ладаном перед тим жертовником, що стояв перед Господом. Так він здійснював служіння в Храмі.
26 Цар Соломон також будував кораблі в Еціон-Ґевері, що неподалік Елата, на березі Червоного моря в Едомському краю.
27 А Хірам постачав на ті кораблі своїх слуг, — досвідчених мореплавців, обізнаних з морем, що працювали разом зі слугами Соломона.
28 Прибувши в Офір, вони взяли звідти чотириста двадцять талантів золота і доставили його до царя Соломона.
Слухати Перша книга Царів розділ 10 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 10 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 10 сучасний переклад

1 Коли цариця Савська довідалась про славу Соломона та ГОСПОДНЄ Ім’я, то прибула, щоб його (Соломона) випробувати загадковими питаннями.
2 Вона прибула в Єрусалим з надзвичайно великим супроводом на верблюдах, нав’ючених пахощами, з дуже великою кількістю золота та коштовного каміння. Прибувши, вона розмовляла з Соломоном про все, що було в неї на серці.
3 Соломон дав їй вичерпні відповіді на всі її запитання, — не було такого питання, яке було би для царя таємницею, і на яке він не міг би їй відповісти.
4 Коли ж цариця Савська усвідомила всю мудрість Соломона й оглянула Храм, який він збудував, а також
5 страви на його столі, як розміщуються його придворні, та манери тих, що обслуговують стіл, а також як вони та виночерпії одягнуті, і особливо, які жертви всепалення він приносить у ГОСПОДНЬОМУ Храмі, — то в неї перехопило дихання, і
6 вона сказала цареві: Правдою було все, що мені казали і що я чула в своїй країні про твою діяльність та про твою мудрість.
7 Але я не повірила тим словам, аж доки не прийшла, й власними очима не побачила. Проте мені не розповіли й половини, — адже ти перевершуєш мудрістю і добробутом усе, що я чула.
8 Щасливі твої люди, щасливі усі твої слуги, котрі постійно перебувають поруч з тобою, і котрі можуть постійно слухати твою мудрість!
9 Нехай буде благословенний ГОСПОДЬ, Твій Бог, Який уподобав тебе, щоб посадити тебе на троні Ізраїлю, оскільки ГОСПОДЬ полюбив Ізраїль навіки, й настановив тебе царем, аби чинити правосуддя і справедливість!
10 Вона подарувала цареві сто двадцять талантів золота і дуже багато пахощів та коштовного каміння. Більше ніколи не надходило так багато пахощів, як ті, що подарувала цариця Савська цареві Соломону.
11 Так само й кораблі Хірама, які постачали золото з Офіру, доставили з Офіру дуже багато алґумового дерева та коштовного каміння.
12 Цар поробив з алґумового дерева поруччя для ГОСПОДНЬОГО Храму й царського палацу, а також гуслі та цитри для співаків. Таке алґумове дерево більше ніколи не надходило до краю, і його не було видно аж до сьогодні.
13 Цар Соломон дав цариці Савській усе, що вона бажала й що просила, понад те, що він раніше їй подарував від себе як царський подарунок Соломона. Після цього вона разом зі своїми слугами вирушила у зворотну дорогу й прибула до свого краю.
14 Кількість золота, яке щорічно надходило до Соломона, становила шістсот шістдесят шість талантів,
15 не враховуючи податків та торговельних прибутків і данини, яка надходила від підлеглих купців, — торговців, усіх царів Аравії та намісників провінцій краю.
16 Цар Соломон виготовив двісті щитів з кованого золота. На один щит витрачалось шістсот шеклів золота.
17 Крім того, було виготовлено триста малих щитів з кованого золота. На один такий щит витрачалось триста мін золота. Всі вони були розміщені в Домі Ліванського Лісу (Кедровому Палаці).
18 Потім цар зробив зі слонової кості великий трон, й покрив його щирим золотом.
19 На трон вели шість сходин; іззаду трон мав округлу спинку, а з обох сторін сидіння були поруччя, по боках яких стояли леви.
20 Дванадцять левів, — по два на краях кожної з шести сходинок, — стояли з одного і другого боку. Чогось подібного не було зроблено в жодному з царств на землі.
21 Весь посуд, з якого пив цар Соломон, був золотим. Так само і всі речі Дому Ліванського Лісу були із щирого золота. Нічого не було зі срібла, адже в часи Соломона срібло не цінувалось.
22 Оскільки цар володів кораблями, які морем, разом з кораблями Хірама, досягали Таршішу, то раз на три роки прибували до царя кораблі з Таршішу й доставляли золото та срібло, слонові бивні, мавп і пав.
23 Таким чином цар Соломон багатством і мудрістю перевершував усіх царів землі.
24 Тому цілий світ прагнув побачити Соломона, щоб почути його мудрість, яку Бог вклав йому в серце.
25 І кожен з них приносив із собою коштовні подарунки: срібний посуд, золотий посуд, пишні шати, зброю, пахощі, коней і мулів. Так було з року в рік.
26 Отже, Соломон нагромадив багато колісниць та вершників. У нього було одна тисяча чотириста колісниць і дванадцять тисяч кінноти. Він розмістив їх по містах, призначених для колісниць, а також неподалік царя в Єрусалимі.
27 Цар посприяв тому, що срібло в Єрусалимі було за ціною звичайного каміння, а кедрового дерева було стільки, як сикоморів, яких безліч росте на рівнинах.
28 Коней для Соломона спроваджували з Єгипту та з Куви; царські купці купували їх в Куві за певну плату,
29 наприклад, за одну колісницю, куплену в Єгипті, платили шістсот срібних шеклів, а за коня — сто п’ятдесят. За такою ціною вони (купці) продавали для всіх хеттейських царів, а також для царів арамійських.
Слухати Перша книга Царів розділ 11 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 11 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 11 сучасний переклад

1 Цар Соломон, крім дочки фараона, покохав багато інших чужоземних жінок: моавійок, аммонійок, едомок, сидонянок і хеттейок, —
2 тих народів, щодо яких ГОСПОДЬ Ізраїльтянам сказав: Не рідніться з ними, як і вони не повинні ріднитися з вами, бо, напевно, вони схилять ваші серця до своїх богів! Саме з ними єднався Соломон обдаровуючи своїм коханням.
3 Отже, в нього було сімсот дружин і триста наложниць. Ці дружини розбещували його серце.
4 Так сталося, що в похилому віці жінки настільки відвернули Соломона до чужих богів, що його серце втратило цілковиту відданість ГОСПОДУ, його Богові, як було серце його батька Давида.
5 Внаслідок цього Соломон став послідовником сидонської богині Астарти та Мілкома, аммонійської гидоти.
6 Те, що Соломон робив, було злочином у ГОСПОДНІХ очах, адже він перестав бути щирим щодо ГОСПОДА, як його батько Давид.
7 У той час Соломон збудував на горі, навпроти Єрусалима, капище з жертовником моавській гидоті, Кемошу та Молоху, — мерзенному ідолу аммонійців.
8 Щось подібне він чинив і для всіх інших своїх чужоземних дружин, котрі там звершували кадіння і приносили жертви своїм богам.
9 І ГОСПОДЬ розгнівався на Соломона через те що він відвернув своє серце від ГОСПОДА, Бога Ізраїлю, Який йому з’являвся двічі
10 і особливо наголошував йому, щоб він не пішов услід інших богів. Проте він не дотримався того, що йому заповів ГОСПОДЬ.
11 Тому ГОСПОДЬ промовив до Соломона: Через те, що ти так чиниш і не дотримуєшся Мого Заповіту та Моїх Заповідей, що Я тобі наказав, Я неодмінно відберу твоє царство від тебе і дам його твоєму слузі!
12 Однак Я цього не зроблю за твого життя, заради твого батька Давида, але відберу його з рук твого сина!
13 Проте, не відберу всього царства, — одне племено Я залишу твоєму синові задля Мого слуги Давида, та заради Єрусалима, якого Я обрав.
14 І Господь підняв на Соломона противника, едомця Гадада, котрий походив з царського роду в Едомі.
15 Колись відбулось так, що коли Давид розгромив Едома, й командувач Давидового війська, Йоав, пішов, аби поховати полеглих у бою, то він тоді знищив в Едомі всіх чоловіків.
16 У той час Йоав з усім військом Ізраїлю перебував там шість місяців, поки не знищив усіх едомських чоловіків.
17 Гадад же разом з кількома едомськими чоловіками, що були урядниками палацу його батька, втік у Єгипет. Гадад у той час був ще малою дитиною.
18 Вирушивши тоді з Мідіяна, вони прибули в пустелю Паран. Взявши з собою інших чоловіків, що були в Парані, вони прийшли в Єгипет до єгипетського царя, фараона. Той дав Гададу дім, забезпечив його утримання, і навіть виділив йому ділянку землі.
19 Гадад здобув у фараона особливу прихильність, так що той дав йому за дружину сестру своєї дружини, цариці Тахпенеси.
20 Отже, сестра Тахпенеси народила йому сина Ґенувата, якого виховувала Тахпенеса в палаці фараона, так що Ґенуват зростав у палаці фараона разом з дітьми фараона.
21 Коли Гадад у Єгипті довідався, що Давид спочив зі своїми прабатьками, і його командувач війська, Йоав, помер також, то Гадад сказав фараону: Дозволь мені повернутись до свого краю!
22 Відповідаючи фараон запитав його: Чого тобі бракує в мене, що ти забажав направитись у свій край? А той відповів: Нічого не бракує, однак все ж дозволь мені піти.
23 Бог збудив проти Соломона ще одного противника, — Еліядового сина Резона, який утік від свого володаря Гададезера, царя Цови.
24 Він зібрав тоді навколо себе чоловіків, і став ватажком банди злочинців. Коли ж Давид їх розгромив, вони подались до Дамаска, там осіли й фактично, владарювали в Дамаску.
25 Він був ворогом Ізраїлю протягом усього життя Соломона. Як і Гадад, що творив лихо, Резон ненавидів Ізраїль; до того ж він на той час уже правив Сирією (Арамом).
26 Збунтувався проти Соломона і його слуга, єфремовець із Цереди, Наватів син Єровоам. Його матір, яка залишилась вдовою, звали Церуя.
27 Приводом для бунту проти царя Соломона послужили певні обставини. Коли Соломон відбудовував фортецю Мілло, замуровуючи пролом у стіні Міста Давида, свого батька, він зауважив
28 молодого чоловіка на ім’я Єровоам, який був потужний силою, і добре справлявся зі своєю роботою. Він призначив його наглядачем над людьми з покоління Йосифа, котрі виконували примусові роботи.
29 Так сталося, що коли Єровоам вийшов з Єрусалима, то по дорозі його зустрів пророк Ахія з Шіло, який мав на собі новий плащ. Вони виявились у полі наодинці.
30 Ахія взяв новий плащ, що був на ньому, і порвав його на дванадцять шматків, після чого
31 промовив до Єровоама: Візьми собі десять шматків, адже так говорить ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю: Оце Я вирву царство з рук Соломона і віддам тобі десять племен!
32 Йому ж залишиться одне плем’я заради Мого слуги Давида та задля Єрусалима, — міста, яке Я обрав з-поміж усіх Ізраїлевих племен,
33 тому що вони Мене залишили і стали поклонятись Астарті, богині сидонців, моавському богові, Кемошеві, та Мілкомові, богові аммонійців. Вони перестали ходити Моїми дорогами, дотримуючись того, що було би правильним в Моїх очах, — Моїх постанов і Моїх Заповідей, як його батько Давид!
34 Я не відберу з його (Соломонових) рук єдиного царства, як нині є, і залишатиму його царем поки віку його, заради Давида, Мого слуги, якого Я обрав, і котрий дотримувався Моїх Заповідей і Моїх постанов.
35 Натомість Я заберу царство з рук його сина. Десять племен віддам тобі,
36 а його синові залишу одне племено, щоб світильник Мого слуги Давида завжди залишався переді Мною в Єрусалимі, — місті, яке Я Собі обрав, аби там перебувало Моє Ім’я.
37 А тебе Я візьму, щоб ти царював, й підкорював собі все, що ти забажаєш, — ти будеш царем над Ізраїлем.
38 Отже, якщо будеш слухняним у всьому, що Я буду тобі заповідати, ходитимеш Моїми дорогами й чинитимеш те, що Мені до вподоби, дотримуючись Моїх Заповідей та Моїх настанов, як чинив Мій слуга Давид, тоді Я буду з тобою, і збудую тобі довговічний дім, як Я збудував Давидові, і віддам тобі Ізраїль.
39 Таким чином Я впокорю нащадків Давида, але не назавжди…
40 Соломон хотів позбавити Єровоама життя, але, дізнавшись про це, Єровоам утік у Єгипет, — до єгипетського царя Шішака. Він залишався в Єгипті аж до смерті Соломона.
41 Усе інше про Соломона, — про всю його діяльність, та про його мудрість, — записано в Книзі Діянь Соломона.
42 Період, протягом якого Соломон був царем у Єрусалимі над усім Ізраїлем, складав сорок років.
43 І спочив Соломон вічним сном разом зі своїми прабатьками; його поховали в Місті Давида, його батька. Царем замість нього став його син Ровоам.
Слухати Перша книга Царів розділ 12 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 12 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 12 сучасний переклад

1 Ровоам подався в Сихем, оскільки, за традицією, в Сихемі зібрався весь Ізраїль, аби проголосити його царем.
2 Так сталося, що про це дізнався Єровоам, син Невата. Він був у Єгипті, з того часу, як утік туди від царя Соломона. Отже, Єровоам і досі перебував у Єгипті.
3 Тому послали за Єровоамом і покликали його, після чого Єровоам разом з усією Ізраїльською громадою звернулись до Ровоама з такими словами:
4 Твій батько поклав на нас тяжке ярмо, а тепер ти полегши примусову (рабську) працю твого батька, — його тяжке ярмо, яке він поклав на нас, — і ми будемо тобі служити!
5 А він їм відповів: Розійдіться на три дні, після чого повернетеся до мене знову! І люди розійшлися.
6 Тоді цар Ровоам порадився зі старійшинами, котрі ще урядували за його батька Соломона, коли той був живим, запитуючи: Як на ваш розсуд слід відповісти цьому народові?
7 Вони висловили йому таку пораду: Якщо ти сьогодні виявиш доброту до цього народу, і послужиш їм; вислухаєш їх і відповіси лагідними словами, то вони служитимуть тобі протягом усього твого життя.
8 Але він знехтував порадою старійшин, яку вони йому дали, й порадився з молодими — своїми ровесниками, що з ним виросли і тепер з ним урядували.
9 Він їх запитав: А що би ви порадили відповісти цьому народові, який звернувся до мене з проханням полегшити ярмо, яке мій батько поклав на них?
10 А молоді люди, які виросли з ним, порадили йому, сказавши: Тому народові, який висловив до тебе прохання, мовляв: Твій батько наклав на нас тяжке ярмо, а ти тепер полегши його нам! — дай таку відповідь: Мій мізинець грубший за стегно мого батька!
11 Тож, якщо мій батько поклав на вас тяжке ярмо, то я ще додам до вашого ярма! Якщо мій батько карав вас бичами, то я каратиму вас скорпіонами!
12 Через три дні, коли Єровоам і весь народ прийшли до Ровоама, як цар їм звелів, сказавши: Прийдіть до мене на третій день,
13 то цар говорив з народом дуже суворо. Він відкинув пораду старійшин, що ті йому дали,
14 а відповів так, як порадили молоді люди, говорячи: Мій батько поклав на вас тяжке ярмо, а я ще додам до вашого ярма! Мій батько карав вас бичами, а я вас каратиму скорпіонами!
15 Отже, цар не послухався народу, що й було передбачено ГОСПОДОМ, і тепер збулося Його слово, яке ГОСПОДЬ прорік через Ахію, шілонійця, до Єровоама, Неватового сина.
16 Коли ж увесь Ізраїль зрозумів, що цар на них не зважає, то народ відповів цареві, такі слова: Що в нас спільного з Давидом? Немає в нас спадщини з сином Єссея! Ізраїлю, повертайся до своїх наметів! А ти, Давиде, сам турбуйся про власний дім! І розійшовся Ізраїль по своїх поселеннях.
17 Ровоам же почав царювати лише над тими Ізраїльтянами, котрі мешкали в містах Юдеї.
18 Коли ж цар Ровоам послав Адорама, відповідального за податки, то всі Ізраїльтяни закидали його камінням до смерті. Сам же цар Ровоам ледве встиг ускочити на колісницю, і втік у Єрусалим.
19 Відтоді Ізраїль остаточно відпав від Давидового роду аж до сьогодні.
20 Так сталося, що коли усі Ізраїльтяни дізнались, що Єровоам повернувся, то вони послали за ним, й покликали його на свої збори; вони поставили його царем над усім Ізраїлем. Ніхто, крім одного Юдиного племені, з родом Давида не залишився.
21 Прибувши в Єрусалим, Ровоам зібрав сто вісімдесят тисяч добірних воїнів з усього Юдиного роду та з племені Веніяміна, котрі були б здатні воювати, аби виступити проти Ізраїльтян, щоб повернути царство Ровоамові, синові Соломона.
22 Але до Божого чоловіка Шемаї було Господнє слово, такого змісту:
23 Скажи синові Соломона, Ровоаму, Юдейському цареві, та всьому роду Юди і Веніяміна, а також решті народу наступні слова:
24 Так говорить ГОСПОДЬ: Не вирушайте, щоб воювати зі своїми братами, Ізраїльтянами! Нехай кожен повертається до свого дому, адже все, що сталося, походить від Мене! Тож Юдеї прислухалися до ГОСПОДНЬОГО слова, і повернулись, аби за ГОСПОДНІМ наказом розійтись.
25 Згодом Єровоам відбудував Сихем, що на Єфремовім узгір’ї, і там замешкав. Потім, вийшовши звідти, він відбудував Пенуел.
26 Якось Єровоам подумав: Царська влада може повернутись назад до Давидового роду!
27 Якщо цей народ буде ходити для жертвоприношень до Господнього Храму в Єрусалим, то серце людей пригортатиметься до свого володаря, — Юдейського царя Ровоама. Мене вони вб’ють, а самі повернуться до Ровоама, царя Юдеї!
28 Порадившись, цар зробив два золотих тельця, і оголосив всім людям: Годі вам ходити в Єрусалим. Ось твої боги, Ізраїлю, які вивели тебе з єгипетського краю!
29 Тому одного тельця він поставив у Бетелі, а другого поставив у Дані.
30 Цей злочин попровадив до гріха, оскільки народ почав ходити до одного з них аж до самого Дана, на півночі краю.
31 Він будував капища на пагірках і ставив там священиками будь-кого з людей, — тих, які ніколи не належали до Левієвого племені.
32 Крім того, Єровоам установив восьмого місяця, п’ятнадцятого дня того місяця свято на зразок свята, яке відзначалося в Юдеї, і сам особисто приносив жертви на жертовнику. Так він робив у Бетелі, приносячи жертву тельцям, які він поставив. Він також ставив у Бетелі священиків-жерців з пагорбів, які набудував.
33 Одного разу, п’ятнадцятого дня восьмого місяця, тобто у свято, яке Єровоам встановив для Ізраїльтян за власним розсудом, він приносив жертву на жертовнику, який спорудив у Бетелі. Він вже підійшов до жертовника, щоб кадити ладаном…
Слухати Перша книга Царів розділ 13 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 13 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 13 сучасний переклад

1 У ту мить, коли Єровоам вже стояв біля жертовника, готуючись кадити ладаном, підійшов, за ГОСПОДНІМ дорученням, з Юдеї до Бетеля Божий чоловік.
2 Він, за Господнім наказом, гукнув у бік жертовника: Жертовнику, жертовнику! Так говорить ГОСПОДЬ: Ось серед нащадків Давида народиться син на ім’я Йосія, який принесе на тобі в жертву тих священиків пагорбів, котрі кадять на тобі ладаном, — спалить на тобі людські кості!
3 У той самий час він повідомив про ознаку в таких словах: Ось ознака того, що це слова ГОСПОДА: Цей жертовник розпадеться, і попіл, що на ньому, розсиплеться!
4 Сталося так, що, почувши провіщення Божого чоловіка, сказані до жертовника в Бетелі, Єровоам простягнув свою руку від жертовника, й крикнув: Схопіть його! Але його рука, простягнута в сторону пророка, вмить усохла, й він вже не міг її вернути назад до себе.
5 А жертовник, справді, розпався, і попіл, що був на жертовнику, розсипався, як ознака, провіщена Божим чоловіком за ГОСПОДНІМ словом.
6 Тоді, звертаючись до Божого чоловіка, цар зі страхом сказав: Ублагай, будь ласка, ГОСПОДА, твого Бога, й помолись за мене, аби я міг повернути до себе свою руку! Тож Божий чоловік помолився до ГОСПОДА, і цар повернув свою руку до себе, — вона стала такою, як була раніше.
7 Тоді цар промовив до Божого чоловіка: Зайди до моєї оселі, підкріпись з дороги хлібом, і я дам тобі подарунок!
8 Але Божий чоловік відповів цареві: Хоча б ти давав мені половину твого маєтку, я не піду з тобою, не споживатиму хліба й не питиму води на цьому місці!
9 Адже був до мене ГОСПОДНІЙ наказ таким: Не споживатимеш хліба, не питимеш води, й не повертатимешся дорогою, якою ти прийшов.
10 Отже, він пішов іншою дорогою, не повертаючись тією дорогою, якою прибув до Бетеля.
11 Але в Бетелі мешкав похилого віку пророк. Його сини прийшли й розповіли йому про все, що того дня вчинив Божий чоловік у Бетелі, а також переповіли своєму батькові слова, які той сказав цареві.
12 А їхній батько запитав їх: Якою дорогою він пішов? Його сини показали дорогу, якою пішов Божий чоловік, що прибув із Юдеї.
13 Тоді він сказав своїм синам: Осідлайте мені осла! І коли вони осідлали йому осла, він сів на нього
14 й поїхав услід Божого чоловіка. Натрапив на нього, коли той сидів під дубом, і запитав його: Чи це ти є тим Божим чоловіком, який прийшов з Юдейського краю? А той відповів: Так, я.
15 Тоді сказав йому: Зайди до моєї господи та підкріпись хлібом.
16 Він же відповів: Не можу повернути до тебе й піти з тобою! Я не їстиму хліба й не питиму води в цій місцевості,
17 оскільки ГОСПОДЬ мені наказав: Не їстимеш там хліба, й не питимеш там води, а також не повертатимешся тією самою дорогою, якою ти прийшов!
18 А він сказав йому: Я також є пророком, як ти, і ангел, за ГОСПОДНІМ наказом, сказав мені: Заверни його й заклич до свого дому, аби він спожив хліба й напився води! Але це був обман…
19 Не відаючи цього, він вернувся з ним, спожив у його домі хліба й напився води.
20 Проте так сталося, що коли вони ще сиділи за столом, було ГОСПОДНЄ слово до пророка, який завернув подорожнього, —
21 і він промовив до Божого чоловіка, котрий прийшов із Юдеї, повідомивши, що сказав ГОСПОДЬ: Через те що ти не послухався ГОСПОДНЬОГО слова й не дотримався наказу, який тобі дав ГОСПОДЬ, твій Бог,
22 а вернувся, й споживав хліб та пив воду на тому місці, про яке Він тебе попередив, сказавши: Не їстимеш там хліба й не питимеш води! — твоє тіло не спочиватиме в гробниці твоїх батьків.
23 Отже, коли той спожив хліб і напився води, то господар осідлав пророкові, якого він повернув, осла,
24 і той відправився. Проте дорогою напав на нього лев, й загриз його. Тож його мертве тіло лежало на дорозі, а біля нього стояв осел; залишався також невідступно біля тіла і лев.
25 Коли ж подорожуючі люди побачили простягнуте на дорозі мертве тіло, й лева, що стояв біля останків, то прийшли й розповіли про це в місті, де жив той похилого віку пророк.
26 Тому, почувши таке, пророк, який вернув іншого з дороги, сказав: Це, напевно, Божий чоловік, котрий не послухався ГОСПОДНЬОГО веління. Тому й ГОСПОДЬ віддав його левові, який напав на нього й загриз його за ГОСПОДНІМ словом, яке Він промовив до нього.
27 Після цього він сказав до своїх синів такі слова: Осідлайте мені осла. І вони осідлали.
28 Отже, він поїхав, і натрапив на мертве тіло, яке лежало на дорозі, а також на осла з левом, що стояли біля трупа, хоч лев не їв тіла й не зачіпав осла.
29 І підняв пророк тіло Божого чоловіка, й поклавши його на осла, привіз його назад. Цей, похилого віку пророк, спровадив тіло до міста, аби оплакати й поховати.
30 Він поклав його тіло у власному гробі. Його оплакували й голосили: О, яке горе, наш брате!
31 Поховавши Божого чоловіка, він звернувся до своїх синів, заповідаючи: Коли я помру, то поховайте мене в тому ж гробі, в якому поховано Божого чоловіка. Покладіть мої кості біля його костей!
32 Адже неодмінно збудуться слова, провіщені ним за ГОСПОДНІМ дорученням над жертовником, що у Бетелі, й над тими капищами, що на пагорбах у самарійських містах.
33 Проте й після такої події Єровоам не звернув зі своєї злочинної дороги, — як і раніше, він ставив із простого народу священиків-жерців на пагорбах. Хто лише бажав, того він посвячував, і ставив священиком в одному з капищ на пагорбах.
34 Ця його діяльність тяжіла гріхом над родом Єровоама, й провадила до цілковитої загибелі та знищення з поверхні землі.
Слухати Перша книга Царів розділ 14 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 14 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 14 сучасний переклад

1 Йоав, син Церуї, зауважив, що серце царя не байдуже до Авесалома.
2 Тому Йоав послав до міста Текої, аби привели звідти мудру жінку і сказав до неї: Вдавай, що перебуваєш у жалобі, — одягнися в одежу скорботи, не намащуйся єлеєм та прикинься жінкою, яка вже давно перебуває у жалобі за померлим;
3 тоді підеш до царя і говоритимеш з ним. Далі Йоав підмовив її, які слова вона має сказати цареві.
4 Отже, увійшовши, жінка з Текої, перш ніж звернутись до царя, впала долілиць, поклонилася і заволала: Допоможи мені, царю!
5 Цар запитав її: Що трапилось? Вона ж відповіла: Ой, — я жінка вдовиця; мій чоловік помер.
6 У твоєї слугині було два сина, — вони побились між собою на полі, де не було нікого, хто би їх розборонив, — тому один так вдарив іншого, що вбив його.
7 Тепер уся родина повстала проти твоєї слугині, й домагається: Видай братовбивцю, і ми його стратимо за смерть його брата, якого він убив! Хоч він єдиний спадкоємець, усе одно має вмерти! Так вони хочуть загасити ту останню іскорку, яка в мене ще жевріє, аби не залишилось після мого чоловіка ні імені, ні нащадків на цій землі!
8 Тоді цар сказав жінці: Повертайся до свого дому, а я дам розпорядження щодо твоєї справи.
9 Однак жінка з Текої відповіла цареві: Володарю мій, царю, нехай на мене ляже та провина, та на рід мого батька, а цар та його престол хай будуть невинні!
10 І цар сказав: Того, хто говорив би щось проти тебе, приведи його до мене, і він більше не торкнеться тебе!
11 Вона ж наполягала: Нехай цар згадає про ГОСПОДА, Бога свого, щоб месники за кров не множили насильства, і щоб не погубили мого сина! Тоді цар сказав: Як живий ГОСПОДЬ, жодна волосинка з голови твого сина не впаде на землю!
12 Після цього жінка сказала: Дозволь твоїй слугині сказати ще одне слово до мого володаря, царя. А він відповів: Говори!
13 І жінка сказала: Для чого зараз мислиш усупереч Божого народу? Адже, прийнявши зараз таке рішення, ти певною мірою сам є винуватцем, оскільки досі цар не повернув власного вигнанця.
14 Адже, безперечно, ми всі помремо, оскільки ми, як та вода, що розлита на землю, і якої вже неможливо зібрати. Разом з тим Бог не відбирає життя, але обмірковує спосіб, як би приречений вигнанець перестав бути вигнанцем.
15 А те, що я тепер прийшла розповісти про цю справу моєму володарю цареві, так це тому, що люди наганяють на мене страх. От і подумала твоя слугиня: Порозмовляю з царем, — може цар якимось чином виконає прохання своєї слугині.
16 Адже цар вислухає, і врятує свою слугиню з рук людини, яка хотіла би знищити мене разом з моїм сином з Божої спадщини.
17 Твоя слугиня вирішила: Нехай же слово мого володаря царя заспокоїть мене, оскільки мій володар цар, наче Божий ангел, аби вислухати й визначити, що добре, а що зле, а ГОСПОДЬ, твій Бог, нехай буде з тобою.
18 Відповідаючи, цар промовив до тієї жінки: Не приховай від мене того, про що я тебе запитаю. А жінка відповіла: Нехай мій володар, цар, питає.
19 І цар запитав: Чи за всією цією справою часом не стоїть рука Йоава? Відповідаючи, жінка промовила: Так певно, як ти живий, мій володарю, царю, ніхто не зможе відхилитись ні вправо, ні вліво в усьому, що сказав мій володар, цар, — як правда й те, що твій слуга Йоав наказав мені це зробити; він же підмовив твою слугиню, які слова я маю сказати.
20 Твій слуга Йоав це вчинив, аби до цієї справи підійти з іншого боку. Що ж до мого володаря, то він мудрий, як Божий ангел, і знає про все, що діється на землі!
21 Після цього цар сказав Йоаву: Гаразд, я зроблю, як ти пропонуєш! Тож іди, і поверни того юнака, Авесалома!
22 Упавши долілиць, Йоав поклонився і поблагословив (подякував) царя, після чого Йоав сказав: Тепер твій слуга зрозумів, що здобув довір’я (ласку) у тебе, мій володарю царю, адже цар виконав прохання свого слуги.
23 Отже, Йоав вирушив до Гессуру й спровадив звідти Авесалома в Єрусалим.
24 Цар наказав: Нехай повертається до свого дому, але мені на очі не показується! Тож, повернувшись до свого дому, Авесалом з царем не зустрічався.
25 Проте в усьому Ізраїлі не було вродливішого й більш вихваленого чоловіка, ніж Авесалом, — від голови й до п’ят не було в ньому жодної фізичної вади.
26 А коли він стриг волосся на своїй голові, — а зазвичай він стригся щороку, оскільки волосся у нього було дуже важке, і він був змушений стригтись, — то волосся його голови важило двісті шеклів, за усталеною царем вагою.
27 Авесалому народилося три сини й одна дочка на ім’я Тамара. Вона також була дуже вродливою жінкою.
28 Протягом двох років Авесалом мешкав у Єрусалимі, але з царем так і не бачився.
29 Якось Авесалом послав, аби покликали Йоава, щоб послати його до царя, але той не захотів прийти до нього. Тоді послав до нього другий раз, але він знову відмовився прийти.
30 Тож він сказав своїм слугам: Дивіться, ось ділянка поля Йоава межує з моїм полем, і там у нього поспіває ячмінь, — підіть і підпаліть його! Слуги Авесалома підпалили ту ділянку, й вона згоріла.
31 Після цього Йоав прийшов до дому Авесалома і запитав його: Навіщо твої слуги спалили моє поле?
32 Авесалом же пояснив Йоаву, що він посилав за ним з проханням: Прийди до мене, адже я хочу послати тебе до царя, аби запитати, для чого я повернувся з Гессуру? Краще було би мені залишатись там. Я, справді, хочу побачитись з царем! Якщо я і досі залишаюсь винуватим, то нехай він стратить мене!
33 Йоав пішов до царя і все йому переказав. Після цього цар покликав Авесалома, і той прийшов до царя та поклонився йому, впавши долілиць перед царем. Цар же поцілував Авесалома.
Слухати Перша книга Царів розділ 15 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 15 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 15 сучасний переклад

1 На вісімнадцятому році царювання Єровоама, Неватового сина, зійшов на царський престол Юдеї Авіям.
2 Він царював у Єрусалимі три роки. Його матір’ю була дочка Авесалома, Мааха.
3 Він чинив ті самі гріхи, що і його батько, адже той грішив на очах у сина, і його серце не було щирим перед ГОСПОДОМ, його Богом, як було серце його дідуся Давида.
4 Хоч заради Давида ГОСПОДЬ, його Бог, не дозволив погаснути його (Давидовому) світильнику в Єрусалимі, посадивши на престол його онука і таким чином зміцнити Єрусалим.
5 Адже Давид чинив те, що було до вподоби ГОСПОДУ, і протягом усього свого життя не ухилявся від того, що Він йому заповідав, окрім злочину щодо хеттейця Урія.
6 Отже, як точилась війна між Ровоамом та Єровоамом протягом усього їхнього життя,
7 так і між Авіямом та Єровоамом війна продовжувалась. Решта оповідей про Авіяма та про всю його діяльність записано в Книзі Літопису Юдейських Царів.
8 Тож Авіям спочив зі своїми батьками, і його поховали в Місті Давида, а замість нього зійшов на престол його син Аса.
9 Отже, двадцятого року правління Ізраїльського царя Єровоама в Юдеї став царем Аса.
10 Він царював у Єрусалимі сорок один рік. Його бабусею була Мааха, дочка Авесалома.
11 Аса чинив те, що було до вподоби ГОСПОДУ, як його прабатько Давид.
12 Він прогнав із краю отих «посвячених» розпусників у капищах і знищив усіх ідолів, яких зробили його батьки.
13 Він навіть позбавив свою бабцю Мааху, звання матері-цариці за те, що вона поставила статую Астарти. Аса порубав її ідола-боввана й спалив біля потоку Кедрон.
14 І хоч капища на пагорбах не були зруйновані, проте серце Аси було щиро віддане ГОСПОДУ протягом усього його життя.
15 Він переніс до ГОСПОДНЬОГО Храму — срібний та золотий посуд, як присвячений дар свого батька, а також свій власний.
16 Проте між Асою та між Ізраїльським царем Баашою також протягом усього їхнього життя точилася війна.
17 Якось Бааша, цар Ізраїлю, виступив проти Юди, й почав будувати фортецю в Рамі, аби закрити людям доступ до Юдейського царя Аси.
18 Тоді Аса взяв усе срібло і золото, яке ще залишалося в скарбниці ГОСПОДНЬОГО Храму, а також у скарбниці царського палацу, й передав усе своїм слугам, яких цар Аса відправив до Бен-Гадада, сина Тавріммона, внука Хезйона, арамійського царя, який жив у Дамаску, з такими словами:
19 Давай укладемо Заповіт між мною і між тобою, як був між моїм батьком і твоїм батьком! Ось я тобі посилаю, як дар, срібло та золото, за умови, що ти розірвеш свій Заповіт (союз) з Ізраїльським царем Баашею, аби він залишив мене в спокої!
20 Бен-Гадад погодився з пропозицією царя Аси, й послав воєначальників зі своїм військом, й вони виступили проти деяких Ізраїльських міст. Він спустошив Ійон, Дан, Абел-Бет-Мааху, весь Кінерот і, нарешті, весь край Нефталима.
21 Так сталося, що коли Бааша про це дізнався, то припинив будівництво в Рамі й повернувся в Тірцу.
22 Тоді цар Аса скликав усіх без винятку Юдеїв, щоб вони винесли з Рами каміння і дерево, які Бааша використовував для будівництва; цар Аса побудував з тих матеріалів фортеці у Ґіві Веніяміновій та в Міцпі.
23 Всі інші оповіді про вчинки Аси, про всі його подвиги та його діяльність, а також про міста, які він збудував, — усе це записано в Книзі Літопису Юдейських Царів. У своєму похилому віці Аса страждав від хвороби ніг.
24 Коли Аса спочив зі своїми батьками, його поховали біля його прабатьків у Місті Давида, свого прабатька. Замість нього на царський престол зійшов його син Йосафат…
25 Другого року владарювання Юдейського царя Аси царем над Ізраїлем став Надав, син Єровоама. Він владарював над Ізраїлем два роки.
26 Надав чинив зло, що було не до вподоби ГОСПОДУ; він пішов дорогою свого батька, повторюючи його гріхи, які впровадили у гріх Ізраїль.
27 Але проти нього учинив змову Бааша, син Ахії, з племені Іссахара. І коли Надав з усім Ізраїльським військом утримували в облозі филистимське місто Ґіббетон, Бааша вбив Надава в Ґіббетоні.
28 Бааша вбив його на третій рік царювання Юдейського царя Аси, і замість Надава зійшов на царський престол.
29 Так сталося, що коли Бааша почав царювати, то знищив увесь рід Єровоама; з усіх нащадків Єровоама не залишилось живим нікого, — усі загинули, як і провістив ГОСПОДЬ через свого слугу Ахію з Шіло,
30 через гріхи Єровоама, котрий не лише сам творив беззаконня, а й увів у гріх Ізраїль, чим викликав гнів ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
31 Усе інше, що стосується Надава, та про всі події з його життя записано в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
32 Між Асою та між Ізраїльським царем Баашою війна тривала протягом усього їхнього життя.
33 На третьому році Юдейського царя Аси, у Тірці зійшов на Ізраїльський престол Бааша, син Ахії, і владарював двадцять чотири роки.
34 Але і він чинив те, що було не до вподоби ГОСПОДУ, йдучи дорогою Єровоама, й повторюючи його гріхи, в які той увів Ізраїль.
Слухати Перша книга Царів розділ 16 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 16 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 16 сучасний переклад

1 Тоді було ГОСПОДНЄ слово до Єгу, сина Ханані, щодо Бааші такого змісту:
2 Я тебе підняв із пороху й поставив тебе володарем над Моїм народом, Ізраїлем, але ти пішов слідами Єровоама, і далі впроваджуючи в гріх Мій Ізраїльський народ, аби їхніми гріхами викликати Мій гнів.
3 Тому Я змету з землі й Баашу, як і весь його рід; Я вчиню з твоїм родом так само, як з нащадками Єровоама, Неватового сина.
4 Хто з покоління Бааші помре в місті, того з’їдять пси, а хто помре в полі, того склюють небесні птахи!
5 Що ж до інших оповідей про Баашу, а також про його діяльність і подвиги записано в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
6 І спочив Бааша, приєднавшись до своїх батьків, — його поховали в Тірці. Після нього зійшов на царський престол його син Ела.
7 Але ГОСПОДНЄ слово через Єгу, сина Ханані, що було вироком проти Бааші, стосувалось його нащадків, адже все те зло, яке він учинив перед ГОСПОДОМ, мало сповнитись, оскільки він учинками своїх рук також викликав Його гнів. Він сам уподібнився до роду Єровоама, за що він (Бааша) цілковито знищив його…
8 Отже, у двадцять шостому році Юдейського царя Аси, став царем над Ізраїлем у Тірці Ела, син Бааші, й владарював два роки.
9 Однак проти нього вчинив змову його слуга Зімрі, начальник половини військових колісниць. І, коли одного разу в Тірці Ела на бенкеті в домі Арци, управителя палацу в Тірці, напився до повного сп’яніння,
10 Зімрі увійшов і вразив його на смерть, ставши замість нього царем. Це відбулось у двадцять сьомому році Юдейського царя Аси.
11 І щойно він (Зімрі) зацарював, зійшовши на царський престол, сталося так, що він знищив увесь рід Бааші, не залишивши від нього жодного нащадка чоловічої статі.
12 Отже, Зімрі вигубив увесь рід Бааші, як і передбачив ГОСПОДЬ у Своєму слові, яке Він провістив щодо Бааші через пророка Єгу,
13 за всі гріхи Бааші та гріхи його сина Ели, які вони робили, і які стали причиною гріха безглуздого ідолопоклонства, що викликало гнів ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
14 Усі інші оповіді про Елу та його діяння записані в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
15 Зімрі зійшов на царський престол у двадцять сьомому році Юдейського царя Аси, але владарював у Тірці лише сім днів. У той час військо Ізраїлю тримало в облозі филистимське місто Ґіббетон.
16 Коли до війська у таборі дійшла вістка, що Зімрі учинив змову та вбив царя, то в той же день військові в таборі проголосили царем над усім Ізраїлем командувача Ізраїльським військом, Омрі.
17 Зразу після того Омрі з усім Ізраїльським військом вирушили з Ґіббетона, й взяли в облогу Тірцу.
18 Так сталося, що коли Зімрі побачив, що місто здобуте, то ввійшов у замкову кімнату царського палацу, підпаливши за собою царський палац, де й загинув
19 за свої гріхи, які накоїв, звершуючи злочини перед ГОСПОДОМ, йдучи слідами Єровоама, й повторюючи його гріхи, які призвели до гріха Ізраїль.
20 Усе інше про Зімрі та його змову, яку вчинив, записано в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
21 Після того Ізраїльський народ розділився навпіл. Половина людей була за Тівні, Ґінатового сина, бажаючи обрати його царем, а друга половина пішла за Омрієм.
22 Проте та частина людей, що були за Омрієм, перемогла в протиборстві тих, котрі бажали Тівні, сина Ґіната. Отже, Тівні загинув, і царем став Омрі.
23 У тридцять першому році Юдейського царя Аси зійшов на царський престол Ізраїлю Омрі й владарював дванадцять років. З них шість років він царював у Тірці.
24 Згодом він купив у Шемера за два таланти срібла гору Шамрон. Він забудував цю гору і назвав місто, яке збудував, Самарією, за ім’ям колишнього власника гори, Шемера.
25 Але й Омрі робив зло перед ГОСПОДОМ, — його вчинки були найгіршими від усіх, хто був перед ним.
26 Він у всьому дотримувався дороги Єровоама, Неватового сина, а також його гріхів, утягуючи в гріх увесь Ізраїль, й своїми гидкими ідолами викликаючи гнів ГОСПОДА, Бога Ізраїлю.
27 Усі інші оповіді про Омрі та про його діяння, а також про його подвиги, записано в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
28 Омрі спочив зі своїми батьками, й був похований у Самарії, а замість нього зійшов на царський престол його син Ахав.
29 Отже, Ахав, син Омрі, став царем у тридцять восьмому році Юдейського царя Аси. Владарював Ахав, син Омрі, над Ізраїлем у Самарії двадцять два роки.
30 Але і Ахав, син Омрі, чинив зло перед ГОСПОДОМ, — і то найгірше від усіх своїх попередників.
31 Виявилось, що йому було замало повторювати гріхи Єровоама, Неватового сина, — то він ще взяв за дружину Єзавель, дочку сидонського царя Етбаала, й сам почав служити Ваалові, поклоняючись йому.
32 Він поставив жертовник Ваалові в капищі Ваала, яке збудував у Самарії.
33 Ахав влаштував також місце, присвячене Астарті; Ахав усе більше продовжував чинити злочини, які викликали гнів ГОСПОДА, Бога Ізраїлю; його вчинки були гіршими за всіх Ізраїльських царів, котрі були перед ним.
34 За його владарювання Хієл з Бетеля відбудував Єрихон. На Авірамі, своєму первенці, поклав його основу, а на Сеґуві, наймолодшому синові, встановив його браму, як і провістив ГОСПОДЬ у Своєму слові, яке колись сказав через Ісуса, сина Навина.
Слухати Перша книга Царів розділ 17 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 17 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 17 сучасний переклад

1 Якось тішбієць (з Тішби) Ілля, мешканець Гілеада, промовив до Ахава: Як живий ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю, Якому я служу, в найближчі роки не буде ні роси, ні дощу! Хіба що за моїм словом!
2 І було до нього ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
3 Йди звідсіля, і подайся на схід. Сховайся біля потоку Керіт, що неподалік Йордану.
4 Відтепер буде так: ти питимеш з того потоку воду, а крукам Я наказав, аби тебе там годували.
5 Отже, він пішов і вчинив за словом ГОСПОДА. Прийшовши туди, він замешкав біля потоку Керіт, що неподалік Йордану.
6 Круки приносили йому щодня хліб і м’ясо вранці, а також хліб та м’ясо ввечері, а воду він пив з потоку.
7 Проте з часом так сталося, що потік висох, оскільки в краю не було дощу.
8 Тоді було до нього ГОСПОДНЄ слово такого змісту:
9 Вставай і йди в Сарепту, що в Сидонському краю, і замешкай там. Адже Я наказав тамтешній вдовиці, аби тебе годувала!
10 Отже, він устав й пішов у Сарепту. Коли він входив у браму міста, то побачив там жінку-вдовицю, що збирала дрова. Він озвався до неї, й попросив: Принеси мені трохи води в глечику, щоб напитись!
11 Коли вона зібралась іти, він знову кликнув до неї й промовив: Візьми, будь ласка, для мене також шматок хліба!
12 Але вона відповіла: Як живий ГОСПОДЬ, Бог твій, не маю спеченого хліба, а лише пригорщу борошна в діжці й трошки олії в глечику. Оце я зібрала кілька хворостинок, — піду й спечу хлібину собі та моєму синові. Ми це з’їмо й помремо.
13 Але Ілля сказав їй: Не переживай, йди і роби, як ти сказала, але спочатку спечи з того борошна невеличку хлібину й принеси мені, а потім зробиш собі та своєму синові.
14 Адже так говорить ГОСПОДЬ, Бог Ізраїлю: Борошно в твоїй діжці не закінчиться, і олія в глечику не вичерпається аж до того часу, доки ГОСПОДЬ пошле на землю дощ!
15 Тож вона пішла й зробила, як сказав Ілля. Таким чином вони мали, що їсти, — вона і він та вся родинабагато днів.
16 Борошно в діжці не закінчувалось; так само й олії в глечику не ставало менше, як і провістив ГОСПОДЬ у Своєму слові через Іллю.
17 Невдовзі після цього так сталось, що захворів син тієї жінки, господині дому; його хвороба все більше ускладнювалась, так що він перестав дихати.
18 Тоді вона промовила до Іллі: Що ти мені наробив, чоловіче Божий? Невже ти для того прийшов до мене, щоб нагадати мені про мої гріхи й довести до смерті мого сина?
19 Але Ілля сказав їй: Дай мені твого сина. Він узяв його з її колін, поніс його у горішню світлицю, де він мешкав, й поклав його на своє ліжко.
20 Потім він помолився до ГОСПОДА такими словами: ГОСПОДИ, мій Боже! Невже на цю вдовицю, в якої я замешкав, Ти вирішив навести горе, позбавивши життя її сина?
21 Він тричі простягався над дитиною, не перестаючи благати ГОСПОДА, й говорив: ГОСПОДИ, Боже мій, нехай же повернеться дихання життя до цього хлопчика!
22 І ГОСПОДЬ вислухав прохання Іллі, повернувши життя хлопчині, й він ожив.
23 Після цього Ілля взяв хлопчика, й приніс його з горішньої світлиці донизу, в дім, й, передаючи його матері, Ілля сказав: Дивись, твій син живий.
24 А жінка промовила до Іллі: Тепер я зрозуміла, що ти й справді є Божим чоловіком, і ГОСПОДНЄ слово в твоїх устах правдиве!
Слухати Перша книга Царів розділ 18 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 18 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 18 сучасний переклад

1 Минуло чимало часу, і на третій рік сталося так, що до Іллі було ГОСПОДНЄ слово такого змісту: Йди й покажись Ахаву, адже Я хочу послати на землю дощ!
2 Тож Ілля пішов, щоб стати перед Ахавом, саме тоді, коли в Самарії лютував страшний голод.
3 Якраз у той час Ахав покликав управителя царського палацу Овдія. Овдій же був дуже богобоязливою людиною.
4 Коли відбувалось таке, що Єзавель знищувала ГОСПОДНІХ пророків, то Овдій зібрав сто пророків і переховував їх, по п’ятдесят чоловік, у печерах, годуючи їх хлібом та водою.
5 Ахав сказав Овдієві: Давай пройдемося по країні; зокрема, оглянемо водні джерела й перевіримо всі потоки, — можливо, десь знайдемо траву, щоб прогодувати коней і мулів, аби нам не довелось нищити худобу.
6 Вони поділили між собою край, аби весь охопити. Однією дорогою пішов сам Ахав, а іншою дорогою пішов Овдій.
7 І коли Овдій прямував своєю дорогою, його зустрів Ілля. Пізнавши його, Овдій впав долілиць і сказав: Невже це справді ти, мій добродію Ілле?
8 А той йому відповів: Так, це я. Іди й скажи своєму володарю: Я зустрів Іллю!
9 Овдій же сказав: Чим я провинився, що ти хочеш видати свого слугу в руки Ахава, аби він мене вбив?
10 Як живий ГОСПОДЬ, Бог твій, немає народу, ані царства, куди ще не посилав людей мій володар, щоб там тебе шукали! А коли йому відповідали, що там тебе немає, то він вимагав від того царства чи народу заприсягнутись, що не знайшли тебе.
11 А тепер ти кажеш йти і повідомити мого володаря, мовляв: Я зустрів Іллю?!
12 Може бути так: щойно я відійду від тебе, як ГОСПОДНІЙ Дух понесе тебе на місце, якого я не знаю. Я прийду й повідомлю Ахава, а тебе тут він вже не застане, то він мене вб’є! Адже твій слуга шанує ГОСПОДА від самої своєї юності!
13 Хіба не сповістили моєму володарю про те, що я зробив, коли Єзавель убивала ГОСПОДНІХ пророків? Тоді я заховав сто ГОСПОДНІХ пророків у печерах, по п’ятдесят мужів, годуючи їх хлібом і водою!
14 А тепер ти кажеш: Іди й скажи твоєму володарю, мовляв: Я зустрів Іллю! Тож він, справді мене вб’є!‥
15 Однак Ілля сказав: Як живий ГОСПОДЬ Саваот, перед Яким я стою, адже ще сьогодні я з ним зустрінусь.
16 Після цього Овдій пішов аби зустріти Ахава, й сповістити йому про Іллю. Ахав негайно вирушив аби зустрітись з Іллею.
17 Так сталося: щойно Ахав побачив Іллю, то Ахав вигукнув до нього: Це ти винуватець усіх нещасть Ізраїлю?
18 Але той відповів: Не я винуватий в нещастях Ізраїлю, а саме ти, та родина твого батька, оскільки, занедбавши Заповіді ГОСПОДА, ви пішли за Ваалами!
19 Отже, негайно пошли, й збери до мене весь Ізраїль на горі Кармель, а також чотириста п’ятдесят пророків Ваала, й чотириста пророків священних дібров Ашери, котрі годуються зі столу Єзавелі.
20 Тож Ахав послав до всіх Ізраїльтян, і разом з пророками зібрав усіх на горі Кармель.
21 Тоді Ілля підійшов до всього народу, й сказав: Як довго ви будете кульгати на двох костурах? Якщо ГОСПОДЬ є Богом, ідіть за Ним, а якщо Ваал, — ідіть за ним! Але народ не відповів йому жодного слова.
22 Після цього Ілля запропонував народові й пророкам: Я залишився єдиним ГОСПОДНІМ пророком, тоді як пророків Ваала — чотириста п’ятдесят чоловік.
23 Нехай нам дадуть два тельці, і з них хай вони виберуть собі одного тельця, розітнуть його на шматки й покладуть на дрова, але не підкладають вогню. Я також приготую іншого тельця, покладу на дрова, але вогню не підкладатиму.
24 Після цього нехай закличуть ім’я свого бога, а я закличу Ім’я ГОСПОДА. Таким чином, Бог, який відповість вогнем, Той і є справжнім Богом! Тоді весь народ у відповідь вигукнув: Добре, нехай так і буде!
25 Тому Ілля запропонував пророкам Ваала: Вибирайте собі одного тельця і приготуйте його першими, адже вас більше, і волайте до вашого бога, але вогню не підкладайте.
26 Вони взяли тельця з тих, яких їм запропонували, приготували його й почали кликати ім’я Ваала зранку й аж до полудня, лементуючи: Ваале, почуй нас! Але жодної відповіді не було, як не було й того, хто би відповів. Вони й далі продовжували скакати навколо жертовника, якого спорудили.
27 Коли настав полудень, Ілля почав з них глузувати, говорячи: Кричіть голосніше, адже він — бог! А може він над чимось замислився, або чимось зайнятий; а, можливо, він десь у дорозі, або просто спить? Тож нехай пробудиться!
28 Вони не лише голосно кричали, а й за своїм культовим звичаєм завдавали собі ран мечами й списами, так що текла з них кров.
29 Минув полудень, а вони й далі перебували в несамовитому екстазі до часу вечірньої жертви, проте так і не було жодної відповіді, ані того, хто міг би відповісти чи звернув би увагу.
30 Тоді Ілля промовив до всього народу: Підійдіть до мене! І коли весь народ наблизився до нього, він почав відновлювати зруйнований жертовник ГОСПОДА.
31 Ілля взяв дванадцять каменів за кількістю племен нащадків Якова, до якого колись було ГОСПОДНЄ слово такого змісту: Твоє ім’я буде Ізраїль!
32 З тих каменів він відбудував жертовник ГОСПОДНЬОГО Імені, викопав довкола жертовника рівчак, що вміщав би дві міри зерна.
33 Потім розклав дрова, розрубав теля на частини, та поклав на дрова
34 й наказав: Наповніть чотири відра водою і вилийте на жертву всепалення та на дрова! Після цього звелів: Повторіть! Вони повторили. Тоді він знову сказав: Зробіть так третій раз! І вони зробили це втретє,
35 так що вода потекла довкола жертовника, і водою навіть наповнився рівчак.
36 А в час вечірньої жертви сталося таке: пророк Ілля підійшов і заволав: ГОСПОДИ, Боже Авраама, Ісаака та Ізраїля! Нехай сьогодні стане очевидним, що Ти є Богом в Ізраїлі, а я, Твій слуга, усі ці справи робив за Твоєю вказівкою!
37 Тож відізвись, ГОСПОДИ, почуй мене, й нехай цей народ пізнає, що Ти, ГОСПОДИ, є істинним Богом, і Ти хочеш навернути до Себе їхні серця!
38 У ту мить впав вогонь від ГОСПОДА, пожер всепалення, дрова, камені, висушив землю, і навіть поглинув воду, що була в рівчаку.
39 Коли всі люди усе це побачили, то, попадавши долілиць, стали вигукувати: ГОСПОДЬ є Богом! ГОСПОДЬ є Богом!
40 Тоді Ілля заволав до людей: Хапайте Ваалових пророків, аби ніхто з них не втік! Тож упіймали їх, після чого Ілля запровадив їх до потоку Кішон, і там усіх їх знищив.
41 Після того Ілля сказав Ахавові: Йди, їж і пий, бо вже чути наближення дощу.
42 Отже, Ахав пішов, аби споживати їжу, а Ілля піднявся на вершину Кармелю, опустився на землю й схилив свою голову до своїх колін.
43 Своєму слузі Ілля сказав: Йди й подивись у напрямку моря! Тож слуга пішов й, подивившись, сказав: Там нічого не видно. Але пророк сказав слузі: А ти повтори це сім разів!
44 Так сталося, що на сьомий раз слуга сказав: Бачу маленьку хмаринку, розміром з людську долоню, що наближається з боку моря (зі заходу). Тоді Ілля сказав: Іди й скажи Ахавові, щоб запрягав колісницю та їхав, інакше його захопить дощ!
45 Так і сталося: незабаром небо потемніло від хмар, подув вітер, і почалась велика злива. Ахав сів на колісницю, й поїхав до Єзреела.
46 У той час Іллю огорнула ГОСПОДНЯ сила, й він, підібравши поділ одежі, біг перед Ахавом аж до входу в Єзреел.
Слухати Перша книга Царів розділ 19 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 19 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 19 сучасний переклад

1 Ахав розповів Єзавелі все, що Ілля вчинив, а також, як він знищив усіх пророків Ваала.
2 Після того Єзавель направила до Іллі гінця з такими словами: Нехай те чи інше вчинять зі мною боги та ще додадуть, якщо завтра, до цього часу я не покінчу з твоїм життям так само, як ти зробив із життям кожного з них!
3 Ілля злякався, встав і вирушив у дорогу, рятуючи своє життя, й прибув до Вірсавії, що в Юдеї. Залишивши там свого слугу,
4 подався в пустелю. Подолавши відстань шляху одного дня ходьби, він зупинився, сів під кущем ялівцю, і просив собі смерті, говорячи: Вже досить, ГОСПОДИ! Візьми моє життя, адже я не кращий за своїх батьків!
5 Після цього він ліг, і заснув під кущем ялівцю. Але доторкнувся до нього ангел, і сказав йому: Встань, і попоїж!
6 Він оглянувся, і побачив біля голови коржик, спечений на розжареному камені, й глечик з водою. Тож він наївся, напився води, й знову ліг спати.
7 Але ГОСПОДНІЙ ангел прийшов удруге, доторкнувся до нього і сказав: Встань, і ще підкріпись, адже перед тобою далека дорога!
8 Він знову встав, попоїв, напився і, підкріпившись тією їжею, йшов сорок днів і сорок ночей, аж до Божої гори Хорив.
9 Там він увійшов у печеру і замешкав у ній. І от дійшло до нього ГОСПОДНЄ слово з таким запитанням: Чому ти тут, Ілле?
10 А він відповів: Я дуже страждаю через зневагу до ГОСПОДА Саваота, адже Ізраїльтяни відкинули Твій Заповіт, зруйнували Твої жертовники, а Твоїх пророків знищили мечем, — залишився я один, але й мене шукають, щоб відібрати життя.
11 А той сказав: Вийди й стань перед ГОСПОДОМ на горі. Там проходитиме ГОСПОДЬ. Спочатку перед ГОСПОДОМ пронесеться потужний вітер, — настільки сильний, що руйнуватиме гори й трощитиме скелі, але не у вітрі ГОСПОДЬ. А після вітру буде землетрус, проте й не в землетрусі ГОСПОДЬ…
12 Після землетрусу з’явився вогонь, але й у вогні не було ГОСПОДА. А після вогню подув легенький лагідний вітерець…
13 Так сталося, що коли Ілля його відчув, то закрив своє обличчя власним плащем, вийшов і став біля входу до печери. От тоді знову долинув до нього Голос, що запитав: Чому ти тут, Ілле?
14 А він відповів: Я справді палаю ревністю через зневагу до ГОСПОДА Саваота, адже нащадки Ізраїля відкинули Твій Заповіт, зруйнували Твої жертовники, а Твоїх пророків знищили мечем, — залишився я один, але й на моє життя чигають, щоб його відібрати.
15 Але ГОСПОДЬ сказав йому: Іди, повертайся своєю дорогою через пустелю до Дамаска, а коли туди прийдеш, то помажеш Хазаїла царем над Сирією.
16 А Єгу, сина Німші, помажеш царем над Ізраїлем. Потім помажеш Єлисея, Шафатового сина з Авел-Мехоли, пророком замість себе!
17 Буде так: того, хто врятується від меча Хазаїла, вб’є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того знищить Єлисей.
18 Що ж до Ізраїлю, то Я залишу там сім тисяч тих, котрі не схилили своїх колін перед Ваалом, і уста яких його не цілували.
19 Отже, вирушивши звідти, він знайшов Єлисея, Шафатового сина, який орав дванадцятьма парами волів. Дванадцять упряжок йшли попереду нього, і він, особисто, був за дванадцятою. Тож Ілля підійшов до нього, та накинув на нього свій плащ.
20 Єлисей, негайно залишивши волів, побіг за Іллею і сказав: Дозволь мені лише попрощатись з моїм батьком та моєю матір’ю, а тоді вже піду за тобою! А той відповів йому: Йди, але повертайся, бо що залежало від мене, те я для тебе вчинив.
21 Повернувшись до нього, Єлисей взяв пару волів й приніс їх у жертву, а з ярма й упряжі тих волів розвів вогонь, приготував м’ясо, й роздав людям, які його з’їли. Після цього він устав й пішов за Іллею, та прислуговував йому.
Слухати Перша книга Царів розділ 20 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 20 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 20 сучасний переклад

1 Якось сирійський цар Бен-Гадад зібрав усе своє військо і разом з тридцятьма двома царями, з кіньми й колісницями він вирушив, узяв в облогу Самарію, й воював проти неї.
2 Він послав до Ізраїльського царя Ахава у місто послів,
3 й наказав послам передати йому слова Бен-Гадада: Твоє срібло й твоє золото, — тепер мої, так само й твої найвродливіші жінки та твої діти, — також мої!
4 Відповідаючи, Ізраїльський цар сказав: Як ти говориш, мій володарю, царю, то й справді до тебе належу я і все, що в мене!
5 Посли прийшли вдруге, й сказали: Бен-Гадад сказав передати такі слова: Я посилаю, щоб тобі сказали: Маєш мені віддати твоє срібло й твоє золото, твоїх жінок і твоїх дітей!
6 Тому завтра о цій порі я пришлю до тебе моїх слуг, котрі обшукають твій палац і житла твоїх вельмож, і на все, що тобі миле, вони накладуть свої руки й заберуть!
7 Тоді Ізраїльський цар закликав усіх старійшин краю, і сказав: Хочу, аби ви зрозуміли й усвідомили, які злочинні в нього наміри. Адже, коли він послав до мене, жадаючи моїх жінок, моїх дітей, мого срібла та мого золота, — я не відмовляв йому ні в чому…
8 Але всі старійшини і весь народ сказали йому: Не зважай, і на таке не погоджуйся!
9 Тому він сказав послам Бен-Гадада: Передайте моєму володарю, цареві: Усе, з чим ти раніше посилав до твого слуги, я виконаю, — а от цього зробити не можу. Посли відійшли й переказали йому відповідь царя.
10 Але Бен-Гадад послав до нього знову сказати: Нехай боги учинять зі мною те чи інше, та ще й додадуть, якщо від Самарії залишиться хоча б стільки пороху, щоб вистачило взяти у жменю кожному воїну, що зі мною!
11 Та, відповідаючи, Ізраїльський цар звелів передати: Нехай не вихваляється той, хто підперізує до пояса меч, а той, хто відперізує його від пояса після бою.
12 Як тільки Бен-Гадад почув таку відповідь, — а це сталося якраз тоді, коли він під наметами разом з усіма царями бенкетував, — то звелів своєму війську підготуватись до битви! І вони вишикувались навколо міста.
13 У той час прийшов до Ізраїльського царя Ахава один пророк і сказав: Так говорить ГОСПОДЬ: Чи ти бачиш увесь цей величезний натовп? Ось Я сьогодні віддаю його у твої руки, й ти зрозумієш, що Я — ГОСПОДЬ!
14 Тоді Ахав запитав: Через кого? А той відповів те, що сказав ГОСПОДЬ: Через загони начальників округів! Але Ахав допитувався: А хто має розпочати війну? Пророк відповів: Ти!
15 Отже Ахав зробив перегляд загонів, що були в начальників округів; там виявилось двісті тридцять два воїни. Після цього він перелічив усе військо Ізраїльтян, — було сім тисяч воїнів.
16 Вони виступили опівдні, тимчасом, як Бен-Гадад у той час пиячивпід наметами, разом зі своїми союзниками, — тридцятьма двома царями, — і то до повного сп’яніння.
17 Отже, першими виступили загони начальників округів. А коли Бен-Гадад послав дозорців, йому доповіли: Із Самарії вирушили військові.
18 Тоді він сказав: Якщо вони йдуть з миром, схопіть їх живими; а якщо вони вийшли воювати, так само схопіть їх живими.
19 Тим часом, вийшовши з міста, загони начальників округів, а за ними й усе військо, наблизились
20 і почалась битва, — кожен бив свого противника так, що сирійці побігли, а Ізраїльтяни їх переслідували. Сирійський цар Бен-Гадад утік на коні разом зі своєю кіннотою.
21 Тоді Ізраїльський цар вирушив особисто, — розгромив кінноту й забрав колісниці, завдавши сирійцям великої нищівної поразки.
22 Після цього знову підійшов до Ізраїльського царя пророк і сказав йому: Іди, й збирайся з силами; добре подумай, що маєш робити, адже через рік сирійський цар знову виступить проти тебе!
23 І справді, вельможі сирійського царя сказали йому: Їхній Бог, — це Бог гір, тому й вони нас перемогли. Але якби ми воювали з ними на рівнині, тоді безперечно ми перемогли би їх.
24 Тому ось що зроби: Змісти усіх царів з їхніх престолів, а замість них постав своїх намісників,
25 Тоді набери собі стільки війська, скільки в тебе загинуло: стільки ж кінноти скільки було, а також і колісниць, — стільки колісниць, скільки було, й ми зітнемося з ними в бою на рівнині, тоді вже, напевно, переможемо їх! Цар послухався їхньої поради, і зробив так.
26 Через рік так і сталося: Бен-Гадад зібрав сирійців і вирушив під Афек, аби воювати з Ізраїлем.
27 Ізраїльтяни також перелічили своє військо і, забезпечивши себе всім необхідним, виступили їм назустріч. Ізраїльтяни отаборились навпроти них, — як дві отари кіз, — тоді як сирійці вкрили землю.
28 Але знову до Ізраїльського царя прийшов Божий чоловік і, звертаючись до нього сказав: Так говорить ГОСПОДЬ: Оскільки сирійці кажуть, що ГОСПОДЬ є Богом гір, і Він не є Богом рівнин, тому Я передаю увесь цей величезний натовп у твої руки, й ви зрозумієте, що Я — ГОСПОДЬ!
29 І стояли таборами одні навпроти інших протягом семи днів; але сьомого дня, розгорілась битва, — Ізраїльтяни розбили сирійців, знищивши протягом одного дня сто тисяч піхотинців.
30 А ті, котрі залишилися, втекли у місто Афек, але несподівано на них рухнула стіна міста, поховавши під своїми руїнами ще двадцять сім тисяч чоловік з решти позосталих. Утік до міста і Бен-Гадад, заховавшись у внутрішній кімнаті фортеці.
31 Його сановники сказали йому: Якось ми чули, що Ізраїльські царі — це милосердні царі. Дозволь нам одягнути на наші бедра мішковину, а на шиї пов’язати мотузки й вийти до Ізраїльського царя, — може, він залишить тебе живим?!
32 Отже вони підперезали свої бедра мішковиною, пов’язали на шиї мотузки, та й подались до Ізраїльського царя і сказали: Твій слуга Бен-Гадад просить, аби ти пощадив його життя! А той відповів: Невже він ще живий? Адже він — мій брат!
33 Ті мужі узріли в цих словах добру ознаку, і з поспіхом, вхопивши його на слові, сказали: Так, твій брат Бен-Гадад. Тоді він сказав: Ідіть і приведіть його сюди! Коли Бен-Гадад до нього прийшов, той посадив його на свою колісницю.
34 Бен-Гадад сказав йому: Я поверну тобі міста, які мій батько взяв у твого батька, й ти можеш відкрити собі в Дамаску торговельні вулиці (квартали), як мій батько зробив у Самарії. Я відпущу тебе, — сказав Ахав, — за умови певного Договору. Тож вони уклали Договір, і Ахав відпустив його.
35 Тоді один чоловік з пророчих учнів, за ГОСПОДНІМ дорученням, сказав до свого товариша: Вдар мене! Але той муж відмовився його бити.
36 Перший сказав йому: Оскільки ти не послухався ГОСПОДНЬОГО наказу, то коли ти підеш від мене, тебе уразить лев! Тож коли той відійшов, справді, на нього наскочив лев, і його розірвав.
37 Потім той пророк знайшов іншого чоловіка і запропонував йому: Вдар мене! І той чоловік так сильно його побив, що завдав йому поранень.
38 Після того пророк пішов, і став на дорозі в очікуванні царя; він змінив свій зовнішній вигляд, закривши обличчя пов’язкою.
39 І коли цар проходив, пророк голосно загукав до царя, волаючи: Коли твій слуга опинився в самому центрі битви, то хтось підійшов і привів до мене чоловіка, наказуючи: Стережи цього чоловіка! Якщо ж він утече, то ти поплатишся за нього своїм життям, або відважиш талант срібла!
40 Тимчасом як твій слуга був зайнятий тими чи іншими справами, той зник! Тоді Ізраїльський цар сказав до нього: Ти сам оголосив собі вирок, — нехай він буде виконаний.
41 Тоді той з поспіхом зірвав пов’язку, що була над його очима, і цар Ізраїлю упізнав його, що він з пророків.
42 І той сказав цареві, що говорить ГОСПОДЬ: Оскільки ти випустив зі своїх рук мужа, якого Я засудив до страти, то ти поплатишся за його життя своїм життям, і своїм народом — за його народ!
43 Після цього Ізраїльський цар повернувся до свого дому в Самарії пригнічений і роздратований.
Слухати Перша книга Царів розділ 21 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 21 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 21 сучасний переклад

1 Після тих подій сталося таке: Єзреелець Навот мав у Єзреелі виноградник неподалік палацу, царя Самарії Ахава.
2 Якось Ахав звернувся до Навота й запропонував: Відступи мені твій виноградник, і я влаштую собі в ньому огород для овочів, адже він поруч з моїм палацом, а я дам тобі, замість нього, кращий виноградник. Або, якщо побажаєш, я заплачу його вартість сріблом.
3 Але Навот відповів Ахавові: Нехай боронить мене ГОСПОДЬ, щоб я віддав тобі спадщину моїх батьків!
4 Ахав пішов до свого палацу пригніченим і сердитим з приводу відповіді, що йому сказав єзреелець Навот, мовляв: Не можу віддати спадщину моїх батьків! Він кинувся на своє ліжко, відвернувшись обличчям до стіни, й не хотів нічого їсти.
5 Коли ж до нього зайшла його дружина Єзавель, то запитала його: Чому це ти такий засмучений, і навіть відмовився від їжі?
6 А він їй відповів: Я мав розмову з єзреельцем Навотом, й запропонував йому відступити для мене свого виноградника за гроші, або, за його бажанням, дати йому натомість інший виноградник, але він відповів: Не можу дати тобі свого виноградника!
7 Але його дружина Єзавель сказала йому: То такий з тебе правитель Ізраїлю?! Встань, споживай їжу й підійми свій настрій! А я вже постараюсь роздобути для тебе виноградник єзреельця Навота!
8 Після цього, від імені Ахава, вона написала листи й запечатала їх його печаткою. Ці листи вона послала до старійшин і вельмож того міста, де мешкав Навот.
9 У тих листах вона написала такі слова: Оголосіть піст і посадіть Навота попереду всього народу.
10 А навпроти нього посадіть двох нікчемних чоловіків, які би засвідчили проти нього такі звинувачення: Ти ганьбив Бога й царя! Після цього виведіть його, і вкаменуйте його до смерті.
11 Отже, мешканці Навотового міста, — старійшини й вельможі, котрі мешкали в його місті, — учинили за наказом Єзавелі, відповідно до написаного в листі, який вона до них послала.
12 Оголосили піст і посадили Навота попереду народа.
13 Після цього прийшли два негідника зі злочинців, й сіли навпроти нього. Ці нікчемні чоловіки виклали перед народом своє свідчення проти Навота в таких словах: Навот ганьбив Бога й царя! Після цього вивели Навота за місто, й побили його камінням до смерті.
14 А тоді послали до Єзевелі повідомлення: Навота побили камінням, й він помер!
15 Щойно Єзевель дізналась, що Навот каменований й помер, то Єзавель сказала Ахавові: Вставай і візьми у володіння виноградник єзреельця Навота, який відмовився віддати його тобі за гроші, адже Навота вже немає, оскільки він помер!
16 Коли Ахав дізнався, що Навот помер, сталося таке: Ахав негайно встав, й вирушив у виноградник єзреельця Навота, аби взяти його у свою власність.
17 Тоді було ГОСПОДНЄ слово до тішбійця Іллі такого змісту:
18 Встань і йди, щоб зустрітись з Ізраїльським царем Ахавом, що в Самарії. Зараз він вже перебуває у винограднику Навота, куди він пішов, аби його взяти у свою власність.
19 Тож перекажи йому слова ГОСПОДА: Невже ти вбив людину задля того, щоб заволодіти її майном? Далі передай йому вирок, який оголосив ГОСПОДЬ: На тому місці, де пси лизали Навотову кров, там пси так само лизатимуть твою власну кров!
20 Ахав же відповів Іллі: Ти, таки мене знайшов, мій вороже!? А той відповів: Знайшов, адже ти цілковито запродався, щоб чинити те, що є злочином перед ГОСПОДОМ!
21 Я спроваджу на тебе лихо, — говорить Господь, — й винищу в Ахава всіх нащадків чоловічої статі, — навіть невільників, як і вільних в Ізраїлі.
22 Учиню з твоїм родом так, як і з родом Неватового сина, Єровоама, та з родом Ахієвого сина Вааси, адже ти впровадив Ізраїль у гріх, чим і викликав Мій гнів.
23 А щодо Єзавелі, то ГОСПОДЬ провістив такі слова: Пси пожеруть Єзавель біля стін Єзреела!
24 Хто з нащадків Ахава помре в місті, того з’їдять пси, а хто помре на полі, того склюють небесні птахи.
25 Адже, й справді, не було ще такого, як Ахав, котрий так запродався, щоб чинити зло перед ГОСПОДОМ, до чого спонукала його дружина Єзавель.
26 Він чинив вкрай огидне, слідуючи за мерзенними ідолами, як робили аморейці, котрих ГОСПОДЬ прогнав перед Ізраїльтянами.
27 Коли Ахав почув ті слова, сталося так, що він роздер свій одяг й одягнувся в веретище, — постив, спав у веретищі і ходив пригніченим…
28 Тоді було ГОСПОДНЄ слово до тішбійця Іллі такого змісту:
29 Ти бачиш, як упокорився Ахав щодо Мене? Оскільки він дійсно упокорився переді Мною, Я не спроваджу лиха за його життя, але наведу всі ті нещастя на його нащадків, — за життя його сина.
Слухати Перша книга Царів розділ 22 сучасний переклад без музики

Слухати Перша книга Царів розділ 22 сучасний переклад з текстом
Біблія онлайн Старий Заповіт Перша книга Царів розділ 22 сучасний переклад

1 Протягом трьох років, не було війни між Сирією та між Ізраїлем.
2 Але на третій рік сталося так, що до Ізраїльського царя прибув Юдейський цар Йосафат.
3 Тоді Ізраїльський цар промовив до своїх слуг: Чи ви знаєте, що Рамот Гілеадський належить нам? А ми, однак, зволікаємо й не відбираємо його з рук сирійського царя!
4 Він також звернувся до Йосафата: Чи вирушиш зі мною на війну задля здобуття Рамоту Гілеадського! А Йосафат відповів Ізраїльському цареві: Я учиню так, як ти, адже мій народ, — як твій народ, мої коні, — як твої коні!
5 Проте Йосафат сказав Ізраїльському цареві: Запитай, будь ласка, сьогодні ж ГОСПОДНЬОЇ поради!
6 Тож Ізраїльський цар зібрав пророків, яких було близько чотирьохсот чоловік, і запитав їх: Вирушати мені війною на Рамот Гілеадський, чи не робити цього? Вони ж відповіли: Вирушай, а Господь видасть його в руки царя!
7 Однак Йосафат запитав: Чи немає в тебе когось із ГОСПОДНІХ пророків, аби ми могли запитати його?
8 А цар Ізраїлю відповів Йосафату: Є один такий, через якого можна запитати ГОСПОДА, але я його зненавидів, оскільки він ніколи не провіщає мені чогось доброго, а тільки погане. Це — Міхей, син Їмли. А Йосафат сказав: Не говори так, царю!
9 Тоді Ізраїльський цар, покликавши одного євнуха, сказав йому: Негайно приведи сюди Міхея, сина Їмли!
10 У той час Ізраїльський цар та Юдейський цар Йосафат сиділи окремо на своїх тронах на площі навпроти вхідної брами Самарії. Обидва були зодягнуті в урочисті шати, а всі пророки перед ними пророкували.
11 А один з них на ім’я Седекія, син Кенаани, навіть зробив собі залізні роги і говорив, що нібито говорить ГОСПОДЬ: Отакими рогами будеш бити сирійців, аж поки не знищиш їх!
12 Всі пророки в один голос підтримували, говорячи: Вирушай на Рамот Гілеадський, і тобі пощастить, — ГОСПОДЬ видасть його в руки царя.
13 Так само й посланець, котрий пішов покликати Міхея, вмовляв його, говорячи: Ось усі пророки в один голос говорять добрі провіщення для царя. Нехай і твої слова будуть такими, як одного з них; отже, провісти добре!
14 Але Міхей сказав: Як живий ГОСПОДЬ, я провіщатиму лише те, що скаже мені ГОСПОДЬ!
15 Проте, коли він прийшов до царя, і цар його запитав: Міхею, йти нам війною на Рамот Гілеадський, чи відмовитись від того? А той йому відповів: Іди, й тобі пощастить, — ГОСПОДЬ видасть його в руки царя!
16 Але цар сказав йому: Скільки разів маю заклинати тебе, щоб ти говорив мені тільки правду в Ім’я ГОСПОДА?
17 Тоді Міхей сказав: Я бачив увесь Ізраїль розпорошеним по горах, наче вівці, які не мають пастиря, і ГОСПОДЬ сказав: У них немає володаря, тому нехай кожен з них повертається з миром до свого дому!
18 Після цих слів Ізраїльський цар промовив до Йосафата: Хіба я тобі не говорив, що цей не провіщає мені нічого доброго, а тільки лихе?
19 Однак Міхей продовжував: усе ж дослухай до кінця ГОСПОДНЄ слово: Я бачив ГОСПОДА, Який сидів на Своєму престолі, а все небесне воїнство стояло біля Нього — праворуч від Нього та ліворуч від Нього.
20 І от ГОСПОДЬ запитав: Хто би намовив Ахава, щоб він пішов і загинув у Рамоті Гілеадському? Хтось відповідав одне, а інші говорили інакше.
21 Тоді вийшов один з духів, став перед ГОСПОДОМ і сказав: Я його намовлю на хибний шлях. А ГОСПОДЬ запитав його: Яким чином?
22 А той відповів: Я піду й стану духом неправди в устах усіх його пророків! Тоді Він сказав: У такому разі тобі вдасться його вмовити, — отже йди й зроби так!
23 І от, як бачиш, ГОСПОДЬ дозволив духові неправди ввійти в уста всіх цих твоїх пророків. Та ГОСПОДЬ провіщає про твоє нещастя!
24 Після цього Седекія, син Кенаана, підійшов, вдарив Міхея по щоці й вигукнув: Невже ГОСПОДНІЙ Дух, залишивши мене, перейшов, щоб говорити через тебе?
25 А Міхей відповів: Ти переконаєшся в цьому того дня, коли бігатимеш від кімнати в кімнату, аби заховатись!
26 Тоді Ізраїльський цар звелів: Візьміть Міхея і відведіть його до градоначальника Амона та царського сина Йоаша,
27 і передайте їм, що сказав цар: Посадіть його у в’язницю й годуйте його обмежено хлібом і водою, доки я щасливо не повернусь!
28 Тоді Міхей відповів: Якщо ти й справді щасливо повернешся, то це означатиме, що не ГОСПОДЬ промовляв через мене! І додав: Пам’ятайте про це всі люди!
29 Після цього Ізраїльський цар та Йосафат, цар Юдейський, вирушили на Рамот Гілеадський.
30 Ізраїльський цар сказав Йосафатові, що він піде в бій переодягнутим, а йому порадив: Ти залишайся в своїх шатах. Після цього Ізраїльський цар, переодягнувшись, кинувся у бій.
31 А сирійський цар наказав своїм тридцяти двом начальникам військових колісниць, звелівши: Не затівайте бою будь з ким з воїнів, а лише з самим Ізраїльським царем!
32 Але сталося так, що коли начальники колісниць узріли Йосафата, то вони подумали: Напевно, це і є Ізраїльський цар! Вони оточили його, щоб дати бій, але Йосафат голосно закричав.
33 Як тільки начальники колісниць зрозуміли, що він не є Ізраїльським царем, то відступили від нього.
34 Але в той час якийсь воїн натягнув лук, і випустив стрілу навмання і вразив Ізраїльського царя на стику між поясом та панциром. Ахав звелів своєму візникові колісниці: Поверни колісницю і вивези мене з поля бою, адже я поранений!
35 Оскільки ж битва ставала дедалі запеклішою, то цар, стікаючи кров’ю, змушений був стояти на колісниці в бою проти сирійців до самого вечора. А ввечері він помер… Виявилось, що вся долівка колісниці була залита кров’ю царя.
36 А коли заходило сонце, в таборі пролунав потужний оклик такого змісту: Всі повертайтеся у свої місцевості! Кожен йди до свого краю,
37 адже цар помер! Царя привезли до Самарії, і там, у Самарії, царя поховали.
38 Коли ж мили колісницю біля ставу в Самарії, в якому переважно купались повії, пси лизали його кров, за ГОСПОДНІМ словом, яке Він провістив.
39 Про всю іншу діяльність Ахава: про палац зі слонової кості, який він спорудив, а також про всі міста, які побудував, записано в Книзі Літопису Ізраїльських Царів.
40 Отже, Ахав спочив зі своїми батьками, а замість нього зійшов на царський престол його син Ахазія.
41 Що ж до Йосафата, сина Аси, то він став царем над поколінням Юди на четвертий рік правління Ізраїльського царя Ахава.
42 Йосафату було тридцять п’ять років, коли він зійшов на царський престол, і двадцять п’ять років владарював у Єрусалимі. Ім’я його матері Азува, дочка Шілхи.
43 Він цілковито дотримувався дороги свого батька Аси, й не відступав від неї, виконуючи те, що було до вподоби ГОСПОДУ.
44 Проте капища на узвишшях він не знищив, і народ усе ще приносив жертви й кадив на висотах ладаном.
45 Йосафат жив також у мирі і з царем Ізраїлю.
46 Про всі інші діяння Йосафата, — про його доблесні подвиги, які він здійснював, та військові походи, — все записано в Книзі Літопису Юдейських Царів.
47 Тих небагатьох культових розпусників, котрі ще залишалися з часів правління його батька Аси, він повністю усунув з краю.
48 В Едомі тоді царя не було, — правління там здійснював царський намісник.
49 Йосафат побудував кораблі на зразок таршіських, аби ходити за золотом до Офіру. Але кораблі так і не вирушили, оскільки були розбиті ще в Еціон-Ґевері.
50 Ще до того, син Ахава Ахазія пропонував Йосафатові: Нехай мої слуги плавають на твоїх кораблях разом з твоїми слугами, але Йосафат на це не погодився.
51 Отже, Йосафат спочив зі своїми батьками, і був похований біля своїх батьків у Місті Давида, свого прабатька, а замість нього зійшов на царський престол його син Єгорам.
52 Ахазія, син Ахава, став царем над Ізраїлем у Самарії в сімнадцятому році правління Юдейського царя Йосафата. Він владарював над Ізраїлем два роки.
53 Ахазія чинив те, що було злочином перед ГОСПОДОМ, діючи так, як робив його батько та його матір, а також за прикладом Єровоама, Наватового сина, котрий увів Ізраїль у гріх.
54 Він служив Ваалові, поклоняючись йому, чим викликав гнів ГОСПОДА, Бога Ізраїлю, — усе точнісінько так, як чинив його батько.