46. Ісус Навин і Калев 1-10; судді 11-12; Самуїл 13-20

1 Хоробрим у війні був Ісус Навин, що в пророцтвах Мойсеєвим був наступником: він був, згідно з іменням своїм, великим, щоб рятувати його вибранців, щоб відплатити ворогам бунтівливим і щоб Ізраїлеві надати спадщину.
2 Який же був він славетний тоді як, руки піднісши, мечем на міста замахнувся!
3 Хто встоявся перед ним? Він бо вів Господні війни.
4 Хіба ж не його велінням сонце спинилось, і з єдиного дня зробився подвійний?
5 Закликав він до Всевишнього могутнього, як ворог на нього налягав з усіх-усюдів, - і вислухав його великий Господь: камінний град превеликий із неба спустивши.
6 Він кинувся на той ворожий народ і вигубив противників, коли вони спускалися, - щоб народи взнали, яка сильна його зброя і що їхня війна проти Господа була.
7 Він бо йшов слідом за Всемогутнім і за днів Мойсея чинив милосердя - він сам і Калев, син Єфунне, - стояв бо він твердо супроти громади, спромігся народ стримати від гріха і втихомирив лукаве нарікання.
8 Тим то й спаслося їх лише двоє з-поміж шестисот тисяч піхотинців, - щоб у спадщину їх запровадити, в землю, що молоком та медом тече.
9 І Господь надав Калевові сили, яка аж до старощів при ньому лишилась, - тож він і зійшов на верховину землі, яку його потомство одержало в спадщину,
10 щоб зрозуміли сини всі Ізраїля, що ходити Господніми слідами - добре.
11 І судді - кожен із власним іменем, - у всіх у них серце не було віроломне, і не відвернулись вони від Господа: хай же буде пам'ять про них благословенна!
12 Хай розквітнуть їхні кості з їхньої могили, і нехай імення їхнє передасться на синів отих, що прославляться в дітях!
13 Улюблений Господом своїм Самуїл, пророк Господній, царство заснував і помазав князів над своїм народом.
14 Ім'ям Господнім судив він громаду, тож і Господь до Якова навідався.
15 За свою вірність об'явивсь він пророком: промовами довів, що в видіннях він - правдивий.
16 До Господа могутнього він віз-вав, як вороги налягли з усіх-усюдів на нього, - приніс бо в жертву ссуще ягнятко.
17 Отож Господь загримів із неба, в гуркоті великім дав свій голос почути.
18 Він винищив тирських князів і всіх філістимлянських зверхників.
19 А перед часом вічного спочинку засвідчив перед Господом та його помазаником: «Ні від кого не взяв я грошей, ні навіть сандалів пари» - тож ніхто його й не оскаржив.
20 Ба навіть як заснув, то ще пророкував він, передсказавши цареві його кінець: він з-під землі озвався голосом у пророцтві, щоб стерти беззаконність люду.