27. Про купців 1-3; розмова виявляє людей 4-10; заклик стерегтися дурного 11-15; зрада таємниці 16-21; пересторога від підступу 22-30

1 Багато людей грішать із-за користи: розбагатіти прагнучи, стають немилосердними.
2 Кілок між щілини каміння вбивається, а між продаж та купівлю прокрадається гріх.
3 Хто в острахові Господньому не тримає себе ревно, то хата в такого незабаром розвалиться.
4 Коли решето трусять, висівки залишаються, - так і хиби чоловіка в його розмові.
5 Піч випробовує ганчарське начиння - людину випробовує її розмова.
6 З плоду дерева праця над ним виявляється, думка ж людського серця - із слова.
7 Мужа не хвали, поки він ще не висловився, бо щойно словом людина випробовується.
8 За правдою гнавшись, її досягнеш і в неї зодягнешся, мов у шати препишні.
9 Птахи живуть із собі подібними - правда повертається до тих, що чинять правду.
10 Лев учиняє на здобич засідку, а й гріх - на тих, що несправедливість коять.
11 Розмова благочесного - повсякчасна мудрість, безумний же змінюється, наче той місяць.
12 З нерозумними бувши, зважай на час, а бувши з розумними - будь якнайдовше.
13 Осоружне те, що варнякають дурні, а й сміються вони у гріха розкошуванні.
14 Як базіка нагромаджує клятви - стає волосся дуба, а як почне сперечатись - вуха затуляти треба.
15 Викликає кровопролиття сварня бундючних, - лайку їхню гидко слухати.
16 Хто тайни розголошує - втрачає довір'я, і друга собі він більш не знайде.
17 Друга люби і на нього звіряйсь, та, розголосивши його тайни, вже за ним не женись;
18 бо як людина втрачає свого небіжчика, так і ти втрачаєш твого ближнього дружбу,
19 і як випустив єси з рук своїх птаха, так і друга ти втратив - не впіймати більше!
20 Не женися за ним, бо вже він далеко: мов сарна із сітей, утік він.
21 Бо на рану є перев'язка, і на лайку - примирення, та немає надії для того, хто зраджує тайну.
22 Хто прижмурює око, той лихо кує, і вже годі його відвернути від того.
23 Перед очима твоїми уста його солодкі, він буде твої слова подивляти, та потім мову свою перекрутить і в твоїх же словах знайде він згіршення.
24 Многе мені осоружне, та ніхто так, як оцей; а й Господеві стане він осоружний.
25 Хто підкидає камінь - собі ж на голову кидає; призводить до рани удар зрадливий.
26 Хто яму копає - у неї впаде; хто сіть розставляє - впіймається в неї.
27 Хто чинить погане - воно впаде на нього, так що й сам не взнає, звідкіль воно нагрянуло.
28 Глум і наруга - для гордовитого; та й помста, мов лев, чигає на нього.
29 У сітку потраплять ті, що раді падінню побожних: муки їх жертимуть ще перед смертю.
30 Гнів та пересердя - речі мерзенні: уділом вони чоловікові грішному.