1 Почув я голос великий із храму, що говорив до семи ангелів: «Ідіть і вилийте на землю сім чаш обурення Божого.»
2 І пішов перший і вилив свою чашу на землю: і наробився гнояк, злий і поганий, на людях, що мали клейно звіра і що поклонялися образові його.
3 Другий вилив чашу свою на море: і стала кров, як мертвого, і всяка душа жива вмерла, що в морі.
4 Третій вилив чашу свою на річки і на джерела вод: і стала кров.
5 І почув я ангела вод, що говорив: «Праведний єси, хто сущий і хто був, і свят, що так судив;
6 бо кров святих і пророків пролили вони, і кров їм дав ти пити: достойні того.»
7 І почув я від жертовника, що говорив: «Так, Господи, Боже Вседержителю, істинні і праведні суди твої.»
8 Четвертий вилив чашу свою на сонце: і дано йому палити людей огнем.
9 І палено людей горяччю великою, і блюзнили вони на ім'я Бога, який має владу над карами цими, і не розкаялися - віддати йому славу.
10 П'ятий вилив чашу свою на престол звіра: і зробилося царство його мороковим, і кусали язики свої від болю,
11 і блюзнили на Бога небесного від болів своїх і від виразок своїх, та не каялися в ділах своїх.
12 Шостий вилив чашу свою на річку велику Ефрат: і висохла вода її, щоб приготовився шлях царям від схід сонця.
13 І побачив я: з рота дракона і з рота звіра, і з рота лжепророка виходили три духи нечисті, немов жаби;
14 то ж і є духи демонські, що творять знамення, що виходять до царів цілої вселенної - зібрати їх на битву в день великий Бога Вседержителя.
15 Глядіть, іду, неначе злодій. Блаженний, хто пильнує і одежу свою береже, щоб не ходив голим, і не бачили сорому його.
16 І зібрали їх на місце, що зветься по-єврейськи Армагедон.
17 А сьомий вилив чашу свою на повітря; і вийшов голос могутній із храму небес, від престола, говорячи: «Сталося!»
18 І зчинилися блискавиці і голоси і громи і землетрус настав великий, якого не було, відколи люди на землі: такий землетрус то ж великий!
19 І розпалося місто велике на три частини, і міста язичників упали, і Вавилон великий згадано перед Богом, дати йому чашу вина від палкого гніву його.
20 І зник усякий острів, і гір не знайшлося;
21 а град, завбільшки як талант, падав з неба на людей; і блюзнили люди на Бога, за кару граду, бо кара його велика вельми.