1 Псалом. Давида. На спомин.
2 О Господи, не докоряй мені у твоїм гніві і не карай мене у твоїм обуренні.
3 Бо твої стріли мене прошили, і рука твоя спустилася на мене.
4 Нема здорового нічого на моїм тілі з-за гніву твого; немає цілого нічого в моїх костях з-за гріху мого.
5 Бо мої провини голову мою перевищили, немов важкий тягар, що тяжить над мою силу.
6 Смердять, загнивши, мої рани з-за мого нерозуму.
7 Принижений, зігнувсь я вельми, повсякденно сумний ходжу я.
8 Бо стегна мої сповнені жару, і здорового нема нічого на моїм тілі.
9 Зомлів я, розбитий понад міру, і скиглю від стогону серця мого.
10 О Господи, перед тобою все моє бажання, і стогін мій від тебе не скритий.
11 Серце моє розколотилось, сила мене полишила і навіть очей моїх світло, - і того вже нема в мене.
12 Друзі мої та приятелі далекі від моєї рани, і родичі мої стоять оподаль.
13 І ті, що на моє життя зазіхають, тенета наставляють; і ті, що бажають мені нещастя, говорять про погибель, увесь час міркують лукаве.
14 Я, немов глухий, не чую; і як німий, що уст своїх не відкриває.
15 Я став, немов людина, що не чує, в устах якої одвіту немає.
16 На тебе бо, о Господи, я уповаю; ти вислухаєш мене, Господи, мій Боже.
17 Кажу бо: “Нехай не втішаються надо мною, як захитається моя нога; нехай не несуться проти мене.”
18 Я бо ось-ось уже маю впасти, і біль мій передо мною завжди.
19 Я бо провину мою визнаю і гріхом моїм журюся.
20 А ті, що без причини зо мною ворогують, набирають на силі; чимало тих, що мене безпідставно ненавидять.
21 І ті, що злом оддячують за добро, - вони проти мене, бо я про добро дбаю.
22 Не покидай мене, о Господи; мій Боже, не віддаляйсь від мене!
23 Поспіши мені на допомогу, Господи, моє спасіння!