1 Давида.
До тебе, Господи, взиваю; моя скеле, не одвертайсь мовчки від мене, щоб я не став, як ті, що в могилу сходять, коли ти відцураєшся від мене.
2 Почуй, о Господи, голос мого благання, коли до тебе я взиваю, коли здіймаю мої руки до святого твого храму.
3 Не погуби мене з грішниками, з тими, що чинять беззаконня, що на словах мирні з ближніми своїми; на серці ж зло в них.
4 Воздай їм, Господи, за їхніми ділами і за злобою вчинків їхніх. За ділом рук їхніх дай їм, - поверни їм те, що вчинили.
5 Вони бо не зважають на Господні вчинки і на рук його діло, - нехай отже їх зруйнує і більш не відбудує.
6 Благословен Господь, бо він почув голос мого благання.
7 Господь - то моя сила й щит мій! На нього уповало моє серце, і допомоги зазнав я; тим і радіє моє серце, і я його вихваляю піснею моєю.
8 Господь - народу свого сила, він рятівна твердиня помазаника свого.
9 Спаси народ твій і благослови твою спадщину, паси й носи їх повік-віки.