головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1 Сам 2 Сам 1 Цар 2 Цар 1 Хр 2 Хр Езр Неєм Тов Юдт Ест 1 Мак 2 Мак Іов Пс Припов Пропов Пісн Мудр Сир Іс Єр Плач Вар ЛистЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Міх Наум Ав Соф Аг Зах Мал
Мт Мк Лк Йн Дія Рим 1Кор 2Кор Гал Еф Флп Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФилЄвр Як 1Пет 2Пет 1Йн 2Йн 3Йн Юд Одкр

Переклад Івана Хоменка, Книга Числа - розділ 22 читає Ігор Козлов



У степах Моава 1; Балак та Валаам 2-41

1 Вирушили сини Ізраїля та й отаборились у степах моавських, по другому боці Йордану, навпроти Єрихону.
2 Балак же, син Ціпора, довідався про все, що заподіяв Ізраїль аморіям.
3 Злякалися моавитяни вельми того люду, бо було його багато, і огорнув їх страх перед синами Ізраїля.
4 І казали моавитяни старшим мідіянським: “Ось тепер об'їсть оця голота геть усе навкруги нас, як то об'їдає віл траву в полі.” А був тоді царем моавським Балак, син Ціпора.
5 Послав він посланців до Валаама, сина Беора, у Петор, що над рікою, в землі синів його народу, щоб покликати його та й сказати: “Ось народ вийшов з Єгипту й покрив обличчя землі, та й осівся навпроти мене.
6 Тож прийди, прошу, та прокляни мені народ оцей, бо він дужчий за мене. Може, вдасться мені розбити його й вигнати з країни; бо знаю, кого ти благословиш, той благословен, кого ж прокленеш, проклят буде той.”
7 І пішли старші моавські та мідіянські з дарунками в руках за заклинання. Прийшли вони до Валаама та й переказали йому слова Балака.
8 Той же повідав їм: “Переночуйте отут сю ніч, і я дам вам відповідь так, як Господь мені скаже.” Князі моавські й зостались у Валаама.
9 Прийшов Бог до Валаама та й каже: “Що то за люди в тебе?”
10 Валаам і відказує Богові: “Балак, син Ціпора, цар моавський, послав мені сказати:
11 ось народ вийшов з Єгипту та й укрив обличчя землі; тож прийди, проклени мені його, може я подужаю його в бою і вижену геть.”
12 І каже Бог Валаамові: “Не йди з ними й народ не проклинай, він бо благословенний.”
13 Устав Валаам уранці й сказав князям Балака: “Йдіть самі у вашу країну, бо не схотів Господь дозволити мені йти з вами.”
14 Устали й князі моавські, а прийшовши до Балака, повідали: “Не схотів Валаам іти з нами.”
15 Тоді послав Балак знову князів, ще поважніших, ніж ті, й було їх більше.
16 Прибули вони до Валаама та й кажуть до нього: “Так мовить Балак, син Ціпора: Не відмовляйся, прошу, прийти до мене.
17 Я тебе вельми за те вшаную і вчиню все, що мені скажеш; прийди ж, будь ласкав, проклени мені народ отой!”
18 Відрік Валаам і повідав слугам Балака: “Навіть якби Балак давав мені дім свій, повний срібла й золота, то я не міг би переступити наказ Господа, Бога мого, ні в малому, ні у великому.
19 Але все ж таки зостаньтеся, прошу, ви й цієї ночі тут, а я довідаюся, що скаже мені Господь знову.”
20 Прийшов Бог уночі до Валаама та й каже до нього: “Та вже коли ті люди прийшли по тебе, то вставай, іди з ними; але чинитимеш тільки те, що я тобі повім.”
21 Устав Валаам уранці, осідлав ослицю і рушив у дорогу з моавськими князями.
22 Гнів Божий запалав за те, що пішов він, і ангел Господній став на шляху, щоб загородити йому: той же був верхи на ослиці й двоє слуг його з ним.
23 Уздріла ослиця ангела Господнього, що стояв на дорозі, й голий меч у руці в нього та й звернула з дороги й пішла полем. І почав Валаам бити ослицю, аби завернула на шлях.
24 Але ангел став на вузькій стежці між виноградниками: стіна з одного боку й стіна з другого боку.
25 Як же уздріла ослиця ангела, то присунулася до муру й придавила трохи Валаамову ногу; він знову став бити її.
26 Тоді ангел Господній пройшов далі наперед і став на вузькому місці, де було не спосіб звернути ні праворуч, ні ліворуч.
27 Уздрівши ж ослиця ангела Господнього, лягла під Валаамом додолу; і запалав Валаам гнівом та й запопався бити ослицю палицею.
28 Розтулив тоді Господь рота ослиці, й вона мовила до Валаама: “Що бо я скоїла тобі, що б'єш мене вже втрете?”
29 І відказав Валаам ослиці: “Бо ти глумишся з мене; був би в мене меч у руці, я вбив би тебе на місці.”
30 А ослиця до Валаама: “Чи я ж не твоя ослиця, на якій ти завжди їздив відколи живеш і аж посьогодні? Хіба я звикла так поступати з тобою?” А він до неї: Ні.
31 Тут відкрив Господь очі Валаамові, й побачив той ангела Господнього, що стояв на дорозі, та голий меч у руці в нього. І вклонився він, і припав обличчям до землі.
32 Ангел же Господній запитав його: “За що бив єси свою ослицю аж тричі? Ось я вийшов перепинити тобі дорогу, бо путь твоя супротивна мені.
33 Ослиця бачила мене й завернула передо мною оце вже тричі. Була б вона не завернула передо мною, давно вже я вбив би тебе, її ж лишив живою.”
34 І каже Валаам до ангела Господнього: “Згрішив я, та проте не знав, що стояв єси проти мене на стежці. Отож, коли воно не гаразд на твій погляд, повернусь я назад.”
35 А ангел Господній до Валаама: “Та йди вже з тими людьми, але казатимеш тільки те, що я скажу тобі.” То й пішов Валаам із князями Балаковими.
36 Як почув же Балак, що прибув Валаам, то вийшов йому назустріч в Ір-Моав, що на межі Арнона, на самому кінці границі.
37 І каже Балак до Валаама: “Хіба не посилав я посланця мого по тебе? Чого ж не прибув єси до мене? Чи то я, може, не спроможен пошанувати тебе як слід?”
38 А Валаам до Балака й каже: “Ось я прибув до тебе. Та хіба ж то Моя воля - промовляти щонебудь? Що вкладе мені Господь в уста, те й скажу.”
39 Вирушили Валаам з Балаком та й прибули в Кіріят-Хуцот.
40 Приніс Балак жертву з великої та дрібної скотини й послав Валаамові та князям, що були з ним.
41 Другого ж дня вранці взяв Балак Валаама та й вивів його вгору на Бамот-Ваал, звідки видно було край народу.