головна сторінка сайту Українська Біблія онлайн
Бут Вих Лев Чис Втор Нав Суд Рут 1 Сам 2 Сам 1 Цар 2 Цар 1 Хр 2 Хр Езр Неєм Тов Юдт Ест 1 Мак 2 Мак Іов Пс Припов Пропов Пісн Мудр Сир Іс Єр Плач Вар ЛистЄр Єз Дан Ос Йоіл Ам Авд Йона Міх Наум Ав Соф Аг Зах Мал
Мт Мк Лк Йн Дія Рим 1 Кор 2 Кор Гал Еф Флп Кол 1Сол 2Сол 1Тим 2Тим Тит ФилЄвр Як 1Пет 2Пет 1Йн 2Йн 3Йн Юд Одкр

Переклад Івана Хоменка, Євангелія від Йоана - Розділ 13 читає Ігор Козлов



Ісус обмиває ноги апостолам 1-20; Ісус виявляє зраду Юди 21-30; Ісус прорікає Петрові його тимчасову слабодухість 31-38

1 Перед святом Пасхи Ісус, знаючи, що вибила його година переходу з цього світу до Отця, полюбивши своїх, що були в світі, полюбив їх до кінця.
2 І під час вечері, коли то диявол уже вклав у серце Юди Іскаріотського, сина Симона, щоб зрадив його,
3 Ісус знаючи, що Отець усе дав йому в руки, і що від Бога він вийшов і до Бога повертається,
4 встав від вечері, скинув одіж, узяв рушника й підперезався.
5 Тоді налив води до умивальниці й почав обмивати учням ноги та обтирати рушником, яким був підперезаний.
6 Підходить, отже, і до Симона Петра, - та той йому: «Ти, Господи, - мені вмивати ноги?»
7 Каже йому Ісус у відповідь: «Те, що я роблю, ти під цю пору не відаєш; зрозумієш потім.»
8 Петро ж йому каже: «Ні, не митимеш моїх ніг повіки!» - «Коли я тебе не вмию, - одрікає Ісус, - то не матимеш зо мною частки.»
9 «Господи, - проказує до нього Симон Петро, - то не тільки ноги, але і руки, і голову!»
10 А Ісус йому: «Тому, хто обмитий, нічого не треба вмивати, крім самих ніг; увесь бо він чистий. І ви чисті, та - не всі.»
11 Знав бо, хто зрадити його мав, тим то й мовив: «Не всі ви чисті.»
12 Обмивши їм ноги, вбрався знову в одіж, сів до столу та й каже до них: «Чи знаєте, що я зробив вам?
13 Ви звете мене: Учитель, Господь, і правильно мовите, бо я є.
14 Тож коли вмив вам ноги я - Господь і Учитель, - то й ви повинні обмивати ноги один одному.
15 Приклад дав я вам, щоб і ви так робили, як оце я вам учинив.
16 Істинно, істинно говорю вам: Слуга не більший за пана свого, а посланий не більший за того, хто послав його.
17 Знавши те, щасливі будете, коли так чинитимете.
18 Говорю я не про всіх вас, знаю бо, кого обрав я, але щоб збулося Писання: Хто їсть зо мною хліб, той п'яту свою підніс на мене.
19 Ось нині говорю вам, перед тим. як настане воно, щоб, коли настане, вірили ви, що я - Сущий.
20 Істинно, істинно говорю вам: Хто приймає того, кого я пошлю, той мене приймає; а хто мене приймає - приймає того, який послав мене.»
21 Отак сказавши, стривожився Ісус духом. І посвідчив, промовивши: «Істинно, істинно говорю вам: Один з-поміж вас мене зрадить!»
22 Учні ж поглянули один на одного розгублено, не відаючи, про кого він говорив.
23 А був за столом, біля грудей, той з його учнів, що його Ісус любив.
24 До нього й кивнув Симон Петро та мовив йому: «Спитайся лишень, хто той, про якого він каже?»
25 Отож той, нахилившись до грудей Ісусових, йому й говорить: «Господи, хто то такий?»
26 «Той, - відповів Ісус, - кому я кусень, умочивши, подам.» І вмочив кусень, і подав його Юді Іскаріотському, синові Симона.
27 І ввійшов тоді за куснем у нього сатана. «Що робиш - негайно роби!» - сказав йому Ісус.
28 Та ніхто з тих, що при столі були, не збагнув, до чого він йому це мовив.
29 А що мав Юда скарбничку, то й гадав дехто, що Ісус сказав йому: Купи, чого нам треба на свято, - чи щоб роздав щось бідним.
30 І негайно ж, узявши кусень, вийшов той. А ніч була.
31 І коли вийшов він, Ісус промовив: «Тепер прославився Син Чоловічий, і Бог прославився в ньому.
32 І коли Бог прославився в ньому, то Бог і його прославить у собі, - і прославить його незабаром.
33 Дітоньки, ще трохи я з вами. Шукатимете ви мене, та як я юдеям повідав: Куди я іду, ви піти неспроможні, - так само й вам повідаю нині.
34 Нову заповідь даю вам, щоб ви любили один одного! Як я був полюбив вас, так любіте і ви один одного!
35 З того усі спізнають, що мої ви учні, коли любов взаємну будете мати.»
36 Каже до нього Симон Петро: «Господи, куди ж ідеш?» Відказує йому Ісус: «Куди я йду, неспроможен єси зо мною нині йти. Аж потім підеш за мною.»
37 Петро ж до нього: «Чого бо, Господи, неспроможен я нині йти за тобою? Життя моє за тебе покладу я!»
38 «Життя твоє покладеш за мене? - відрікає Ісус. - Істинно, істинно кажу тобі: Не запіє і півень, а ти вже тричі відречешся мене.»