1 Та зачув Яків слова синів Лавана, які говорили: "Забрав Яків усе, що було в нашого батька, та й з того, що було в нашого батька, зробив собі все це багатство."
2 І з обличчя Лаванового зауважив Яків, що він не був до нього вже таким, як раніше.
3 Тоді Господь сказав до Якова: "Повертайсь на твою батьківщину, до твого роду, а я буду з тобою."
4 Отож Яків послав покликати Лію й Рахиль на поле, де були його отари,
5 і каже до них: "Бачу я з обличчя вашого батька, що він не такий до мене, як раніше, але Бог мого батька був зо мною.
6 Ви ж самі знаєте, що я всіма своїми силами працював для вашого батька.
7 А ваш батько ошукав мене й міняв десять раз мені платню, тож Бог не дав йому скривдити мене.
8 Як скаже було так: Клапчасті будуть твоя платня, то всі вівці котилися клапчастими. А як скаже: Строкаті будуть твоя платня, то всі вівці котилися строкатими.
9 І так забрав Бог скотину від вашого батька й дав мені.
10 Раз якось, коли парувалися, підвів я свої очі й уві сні бачу: аж ось козли, які спинались на самиць, були смугнасті, клапчасті і красі.
11 І каже до мене в сні ангел Божий: Якове! А я озвавсь: Я тут!
12 Тоді він каже: Підведи свої очі й глянь: усі козли, що спинаються на самиць, смугнасті, клапчасті й красі, бо я бачив усе, що Лаван чинить тобі.
13 Я – Бог Бетела, де ти помазав стовпа, де ти мені пообіцявся. Тепер же встань, вийди з цього краю й повертайся в рідну землю."
14 Тоді Рахиль і Лія відповіли йому, кажучи: "Хіба для нас є ще якась частина в домі нашого батька?
15 Хіба не за чужих він нас уважає? Він же продав нас і зажер нашу ціну.
16 Все багатство, що його Бог забрав від нашого батька, воно наше й наших дітей. Тож роби тепер усе, що Бог тобі каже."
17 Устав Яків, посадив синів своїх і жінок своїх на верблюдів,
18 і погнав усю свою худобу зо всім майном, що його набув, що його він придбав у Паддам-Арамі, щоб іти до Ісаака, свого батька, в Ханаан-край.
19 Коли Лаван пішов був стригти своїх овець, Рахиль украла домашніх ідолів, що були в її батька.
20 А Яків викрався потай від Лавана арамія, не давши йому знати, що відходить.
21 І втік він зо всім, що було в нього, вирушив і, перебрівши ріку, попрямував на Гілеад-гору.
22 Аж на третій день переказали Лаванові, що Яків утік.
23 Тож забрав Лаван братів із собою і гнався за ним сім днів дороги та й догнав його на Гілеад-горі.
24 Але вночі вві сні прийшов Бог до Лавана арамія і промовив до нього: "Уважай, щоб ти нічого не говорив до Якова!"
25 Отож Лаван наздогнав Якова, коли він розіп'яв був свої намети на горі; то й Лаван зо своїми братами розіп'яв свої (намети) на Гілеад-горі.
26 І сказав Лаван до Якова: "Що ти наробив? Викравсь від мене потайки! Погнав моїх дочок неначе бранок!
27 Чого ти втік потайки й перехитрував мене, не сказавши мені нічого, – а то й обікрав ще? Я був би випровадив тебе з радістю, зо співом, під гру цимбалів та гуслів!
28 Ти не дав мені й поцілувати моїх онуків та моїх дочок! Ти по-дурному вчинив.
29 Я міг би накоїти вам лиха, та Бог батька вашого цієї ночі сказав до мене: Вважай, не говори до Якова нічого!
30 Та тепер нехай би ти й пішов собі, – тяжко бо затужився за домом свого батька – але навіщо ти вкрав моїх богів?"
31 Тут Яків у відповідь сказав до Лавана: "Тому, що я боявся; бо гадав собі, що ти відбереш своїх дочок від мене.
32 В кого знайдеш своїх богів, тому не жити! Перед нашими родичами розглянь, що твого є в мене, і забери собі." Не знав же Яків, що то Рахиль украла їх.
33 Увійшов Лаван і до намету Якова, і до намету Лії, і до намету обидвох слугинь, та й не знайшов нічого. Як же він вийшов із намету Лії, то вступив у намет Рахилі.
34 А Рахиль узяла домашніх ідолів та поклала їх у кульбаки верблюда й сама сіла на них. Лаван же обнишпорив увесь намет і не знайшов нічого.
35 Тоді вона сказала до свого батька: "Не гнівайся, мій пане, що не можу перед тобою встати, бо жіночий випадок у мене." Шукав він пильно, та не знайшов домашніх ідолів.
36 Розгнівавсь Яків і стаз сваритися з Лаваном; він так заговорив до нього: "Яка моя провина? Який гріх мій, що ти притьмом гнався за мною?
37 Ти обшукав усі мої речі. Що ж знайшов ти з усіх речей твого дому? Поклади тут перед моїми і твоїми родичами, нехай вони розсудять між нами обидвома.
38 Оце двадцять уже років, як я з тобою. Вівці і кози твої не скидали, і баранів із твоєї отари не їв я.
39 Роздертого звірюкою тобі я не приносив; я ніс за нього втрату; ти вимагав його з руки моєї, чи воно було вкрадене в мене вдень, чи вкрадене вночі в мене.
40 Ось що було зо мною: вдень з'їдала мене спека, а вночі холод, і сон тікав з моїх очей.
41 Двадцять уже років я в твоїй господі: служив я тобі чотирнадцять років за дві твої дочки й шість років за овець, і ти десять разів міняв мою платню.
42 Коли б не був зо мною Бог батька мого, Бог Авраама та острах Ісаака, ти напевно відпустив би тепер мене з порожніми руками. Та Бог бачив моє бідування і працю моїх рук і розсудив учорашньої ночі."
43 Відповідаючи на це, Лаван сказав до Якова: "Дочки – мої дочки, і діти – мої діти, і отари – мої отари, і все, що бачиш, моє воно. Але що я можу заподіяти сьогодні оцим дочкам моїм або їх дітям, що їх вони породили?
44 Ходім, отже, та зробім умову, я і ти, і нехай воно свідчить між мною і тобою."
45 Тоді взяв Яків камінь і поставив його, як стовп.
46 І каже Яків до своїх родичів: "Назбирайте каміння!" І назбирали вони каміння та й зробили копець і гостилися там при копці.
47 Лаван прозвав його Єгар-Сагадута, а Яків назвав його Галеад.
48 І сказав Лаван: "Оцей копець нині свідком між мною й тобою; тому й названо його ім'ям Галеад,
49 а також і Міцпа, мовляв, нехай Господь вартує між мною і між тобою, як ми розійдемося один з одним.
50 Коли ти будеш поводитися погано з моїми дочками й коли візьмеш крім моїх дочок ще інших жінок та й того ніхто з нас не буде бачити, пам'ятай, однак, що Бог свідок між мною і тобою."
51 Далі говорив Лаван до Якова: "Ось цей копець і ось цей стовп, що їх я поставив між мною і між тобою.
52 Свідок – оцей копець і свідок – стовп, що я не перейду до тебе поза цей копець, а ти не перейдеш до мене поза цей копець і цей стовп з ворожим наміром.
53 Бог Авраама й Бог Нахора, Бог батьків їхніх, судитиме між нами!" І поклявсь Яків острахом батька свого Ісаака.
54 Потім Яків приніс на горі жертву та й запросив своїх свояків на гостину. А коли з'їли хліба, на горі заночували.