1 Так закінчено небо й землю з усіма її оздобами.
2 Бог закінчив сьомого дня своє діло, що його творив був, і спочив сьомого дня від усього свого діла, що творив був.
3 І благословив Бог сьомий день і освятив його; того бо дня спочив Бог від усього свого діла, що творячи зробив був.
4 Таке було походження неба й землі, коли сотворено їх. – Коли Господь Бог творив небо й землю,
5 не було ще на землі ніякої польової рослини й не росла ще ніяка трава на полі, бо Господь Бог не посилав дощу на землю, і не було людини, щоб порати землю.
6 Але виходила волога з землі й напувала всю поверхню землі.
7 Тоді Господь Бог утворив чоловіка з земного пороху та вдихнув йому в ніздрі віддих життя, і чоловік став живою істотою.
8 Господь Бог насадив сад у Едемі, на сході, й оселив там чоловіка, що його був утворив.
9 І виростив Господь Бог із землі всяке дерево, принадне на погляд і добре для поживи, і дерево життя посеред саду та й дерево пізнання добра й зла.
10 З Едему ж виходила ріка, щоб зрошувати сад, і звідти розділялась вона на чотири течії.
11 Ім'я першої – Пішон; це та, що обтікає ввесь Хавіла-край, де є золото.
12 А золото цього ж краю добре. Там же є пахуча смола й онікс-камінь.
13 Ім'я другої ріки – Гіхон вона обтікає ввесь Куш-край.
14 Ім'я третьої ріки – Тигр вона тече на схід від Ашшуру. Четверта ж ріка – Ефрат.
15 Узяв Господь Бог чоловіка й осадив його в Едемському саді порати його й доглядати його.
16 Та й дав Господь Бог чоловікові таку заповідь: "З усякого дерева в саду їстимеш;
17 з дерева ж пізнання добра й зла не їстимеш, бо того самого дня, коли з нього скуштуєш, напевно вмреш."
18 Тоді сказав Господь Бог: "Не добре чоловікові бути самому; сотворю йому поміч, відповідну для нього."
19 І сотворив Господь Бог з землі всіляких польових звірів і всіляких птахів піднебесних і привів їх до чоловіка побачити, як він назве їх; як саме чоловік назве кожне живе сотворіння, щоб воно так і звалось.
20 І дав чоловік назви всякій скотині, всякому птаству піднебесному і всякому звіреві польовому, але для чоловіка не знайшлося помочі, йому придатної.
21 Тоді Господь Бог навів глибокий сон на чоловіка, і коли він заснув, узяв одне з його ребер і затулив те місце тілом.
22 Потім з ребра, що його взяв від чоловіка, утворив Господь Бог жінку і привів її до чоловіка.
23 І чоловік сказав: "Це справді кість від моїх костей і тіло від мого тіла. Вона зватиметься жінкою, бо її взято від чоловіка."
24 Так то полишає чоловік свого батька й матір і пристає до своєї жінки, і стануть вони одним тілом.
25 А були вони обоє, чоловік і його жінка, нагі, та (одне одного) не соромилися.