1 Пригадую вам, брати, Євангелію, яку я вам проповідував, яку ви і прийняли, в якій і стоїте.
2 Нею ви також спасаєтеся, коли держите її такою, як я вам проповідував; інакше ви увірували надармо
3 Я бо вам передав найперше те, що й сам прийняв був: що Христос умер за наші гріхи згідно з Писанням;
4 що був похований, що воскрес третього дня за Писанням;
5 що з'явився Кифі, потім дванадцятьом;
6 опісля ж з'явився він більш, як п'ятистам братів разом, більшість яких живе й досі, деякі ж померли.
7 Опісля з'явився Якову, згодом усім апостолам.
8 А наостанку всіх, немов якомусь недоносові, з'явивсь і мені;
9 бо я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом, бо гонив Церкву Божу.
10 Благодаттю Божою я є те, що є, а благодать його в мені не була марна; бож я працював більше всіх їх, та не я, але благодать Божа, що зо мною.
11 Чи то я, отже, чи то вони, - так ми проповідуємо, і так ви увірували.
12 Коли ж про Христа проповідується, що він воскрес із мертвих, як же ж деякі між вами кажуть, що нема воскресіння мертвих?
13 Коли ж нема воскресіння мертвих, то і Христос не воскрес.
14 А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра ваша.
15 І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві.
16 Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес.
17 А як Христос не воскрес, то марна віра ваша, - ви ще у гріхах ваших;
18 отже, ті, що й померли у Христі, загинули.
19 Коли ми надіємося на Христа лише в цьому житті, то ми - найнещасніші з усіх людей.
20 Алеж Христос таки справді воскрес із мертвих, первісток померлих.
21 Бо тому, що через чоловіка смерть, через чоловіка й воскресіння мертвих.
22 Як бо в Адамі всі вмирають, так у Христі й оживуть усі.
23 І кожний у своїм порядку: первісток - Христос, потім - Христові під час його приходу.
24 Потім кінець, - коли то він передасть царство Богові й Отцеві, коли знищить усяке начальство й усяку владу й силу.
25 Мусить бо він царювати, поки не покладе всіх ворогів йому під ноги.
26 Знищений буде останній ворог - смерть;
27 бо все підкорив йому під ноги. Коли він каже, що все підкорене, то ясно, що крім того, хто йому підкорив усе.
28 Якже все йому буде підкорене, тоді й сам Син підкориться тому, що йому підкорив усе, щоб Бог був усім в усьому.
29 Коли ні, - то, що зроблять ті, що христяться за мертвих?
30 Коли мертві зовсім не воскресають, чого тоді за них христитись? Чого й нам наражатися повсякчасно на небезпеки?
31 Щодня я наражаюся на смерть; авжеж, брати - це хвали ради вашої, що її маю в Христі Ісусі, Господі нашім.
32 І коли б я боровся з звірями в Ефесі як людина, то що мені з того? Коли ж мертві не воскресають, - їжмо й пиймо, бо взавтра ми помремо.
33 Не дайте себе обманути: лихі розмови псують добрі звичаї.
34 Протверезіться належно та не грішіть, бо деякі з вас Бога не знають. На сором вам кажу це.
35 Але хтось скаже: «Як воскреснуть мертві? І в якім тілі прийдуть?»
36 Безумний! Те, що ти сієш, не оживе, як не умре.
37 І те, що сієш, не тіло, що має уродитись, а голе зерно, наприклад, пшениці або якесь інше.
38 Бог же дав йому тіло, по своїй волі, і кожному насінню - власне тіло.
39 Не кожне тіло таке саме тіло, але інакше тіло в людей, інакше тіло в тварини, інакше тіло у птиць, й інакше у риб.
40 Є тіла небесні і тіла земні, й інакший блиск небесних, інакший же блиск земних.
41 Інакший блиск сонця, інакший блиск місяця, інакший блиск зір, ба навіть зоря від зорі різниться блиском.
42 Так само й воскресіння мертвих: сіється в тлінні, а встає у нетлінні;
43 сіється в безчесті, а встає у славі; сіється в безсиллі, а встає у силі;
44 сіється тіло тваринне, а постає тіло духовне. Якщо є тіло тваринне, то є й тіло духовне.
45 Так і написано: «Перший чоловік Адам став душею живою, а останній Адам духом животворним.»
46 Та не духовне перше, а тваринне: потім духовне.
47 Перший чоловік із землі - земний, другий чоловік - з неба.
48 Який земний, такі й земні, і який небесний, такі й небесні.
49 І так само, як ми носили образ земного, так носитимем і образ небесного.
50 Ось що говорю, брати: Тіло й кров царства небесного успадкувати не можуть, ані тлінні - успадкувати нетління.
51 Ось я кажу вам тайну: Не всі ми помремо, але всі перемінимося,
52 раптом, в одну мить, при сурмі останній; засурмить бо, і мертві нетлінними воскреснуть, і ми перемінимося.
53 Мусить бо це тлінне одягнутися в нетління, і це смертне одягнутися в безсмертя.
54 І коли це тлінне одягнеться в нетління, а це смертне одягнеться в безсмертя, тоді збудеться написане слово: «Смерть поглинута перемогою.
55 Де твоя, смерте, перемога? Де твоє, смерте, жало?»
56 Жало смерти - гріх, а сила гріха - закон.
57 Нехай же буде дяка Богові, який дає нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа.
58 Отож, мої любі брати, будьте тверді, непохитні, визначайтесь у ділі Господнім повсякчасно та знайте, що труд ваш у Господі не марний.